Мова іде про широко вживані препаративні форми: гліфосат, інсектициди неокатиноїдної групи, що містять діючі речовини клотіанідину, тіаметоксаму та імідаклоприду та інші. Їх у своєму зверненні до Ради національної безпеки та оборони України (РНБО) пропонує заборонити Держпродспоживслужба, оскільки вони заборонені у Європі.

Висновок науковців — заборона згаданих ЗЗР призведе до масштабних збитків в економіці та зашкодить екології більше, ніж продовження їх використання, оскільки вони є значно безпечнішими, ніж їх альтернатива. Зокрема, втрати агросектору через недобір урожаю, зниження якості продукції та додаткові витрати на внесення інсектицидів-замінників можуть зрости майже до 75 млрд грн, а в разі заборони гліфосату — до 55 млн грн. Екологічні втрати через збільшене використання води на обробку посівів зростуть до 6,8 млн м куб на рік, викидів СО₂ — до 92,4 млн кг щорічно.

«Речовини, які пропонують заборонити, є більш безпечними для людей і довкілля, в порівнянні з їх замінниками. А щодо неонікатиноїдів, то альтернативи їм взагалі немає. Їх заборона призведе до необхідності використання інших інсектицидів, які потребують більшої кількості обробок, що веде до зростання обсягу інсектицидів, води та палива, що використовуються, відповідно, й викидів СО₂. Ми говоримо що хочемо захистити екологію, але насправді лише зашкодимо їй ще більше», — зазначила Ольга Ходаківська, заступник директора, завідувач відділу земельних відносин та природокористування ННЦ «Інститут аграрної економіки».

Це підтверджується й тим, що в Європі, не заважаючи на формальну заборону тих самих неонікотиноїдів їх використання зменшилося лише на 5%, оскільки європейці виявилися неспроможними знайти їм більш безпечну заміну. Тому кожен рік видають сотні спеціальних дозволів на їх використання попри заборону.

Відповідні дослідження буди виконані колективом українських вчених за підтримки Всеукраїнської Аграрної Ради. До його складу увійшли науковці Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», Інституту експериментальної токсикології і медико-біологічних досліджень ДП «Науковий центр превентивної токсикології харчової та хімічної безпеки імені Л.І. Медведя МОЗ України», Інституту захисту рослин НААН України.

В обговоренні також взяв участь заступник голови ВАР Михайло Соколов, який наголосив: законодавство України встановлює необхідність наукового обґрунтування як реєстрації, так і заборони ЗЗР. Відповідно, якщо з’являється ініціатива щодо заборони певних їх видів, то необхідно мати конкретні наукові докази, що ті чи інші препарати або діюча речовина, яку раніше дозволили, чомусь вже не є ефективними або стали нести загрозу, якої раніше не спостерігалась. Таких наукових даних наразі немає.

Разом з тим, негативні випадки використання ЗЗР, з якими стикаються мешканці сільської місцевості є наслідком недотримання рекомендацій використання ЗЗР, які вже встановлені законодавством. І це відбувається тому, що ці як і будь-які інші рекомендації не є обов’язковими до виконання.

«Тому ВАР пропонує прийняти відповідні зміни до законодавства і встановити, що дані вказівки — є не просто рекомендаціями, а регламентами, яких повинні дотримуватись усі. Тоді ми зможемо значно скоротити кількість негативних випадків від застосування ЗЗР. Також, якщо ми вважаємо що необхідно скорочувати використання хімічних ЗЗР, то необхідно розробити певний план дій щодо того, як ми будемо визначати препарати чи діючі речовини до заборони і чому та чим ми їх замінимо. Ми також повинні зробити розрахунки, який результат ми отримаємо і що втратимо. Наразі ж ніхто не може дати ґрунтовного прогнозу щодо цього», — наголосив заступник голови ВАР.

Підсумком обговорення питання стало утворення комісії з доопрацювання проекту постанови Бюро президії НААН, до якої увійшов і заступник голови ВАР Михайло Соколов. Постанова з результатами наукових досліджень доцільності заборони деяких видів ЗЗР в Україні буде направлена до РНБО.

uacouncil.org