Таку думку висловлює Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), на своїй ФБ-сторінці.

«В минулому році за серпень було вивезено в півтора рази більше. Два роки тому — також. Але найголовніше — це внутрішні ціни, які отримує виробник», — пише пан Андрій.

Ціни на головний експортний товар — кукурудзу — після відкриття коридору не виросли. Порівняно з довоєнним часом зараз вони на 37% нижчі у гривні та на 56% — у доларах США. Іншими словами, зараз за кожну тонну кукурудзи аграрії отримують близько 44% того, що отримували до війни, при цьому собівартість зросла на кілька порядків.

Для продовольчої пшениці зерновий коридор дав зростання ціни на 12%, але зараз ціни в гривні на 41% нижчі, ніж до початку повномасштабного вторгнення, — і на 59% нижчі у доларовому еквіваленті.

З олійними (соняшник, ріпак, соя) ситуація краща. Після відкриття коридору ціна зросла значно відчутніше. Проте замість соняшникової олії почали експортувати саму сировину — соняшник. Це означає, що Україна матиме значно меншу експортну виручку, нижчу внутрішню переробку, і, відповідно, — менше робочих місць та податків. Адже продукти переробки (олія, шрот) давали на 40% вищий прибуток, ніж сам сонях.

«Навіть зростання цін на соняшник та сою, після відкриття коридорів, не означає, що ціни задовільні. Адже вони все одно вдвічі нижчі, ніж до початку війни. А витрати суттєво зросли. Але наразі сама ціна не найважливіший показник. Тому що, якщо виробник не зможе продати культуру по ціні, яка перекриє витрати, то він або її не сіятиме, або сіятиме менше», — пише Андрій Ярмак.

На думку Андрія Ярмака, наступного сезону Україна може зникнути з переліку топ-10 світових експортерів пшениці, фокусуючись на внутрішньому ринку. Щодо ріпаку, то він зараз вдвічі дешевший, ніж до війни в доларовому еквіваленті, а витрати на його виробництво зросли — тому надприбутків не слід очікувати. Що стосується ярих культур, то ситуація залежатиме від ходу війни.

«Загалом, позитивним по зерновому коридору є те, що кораблі, які заходять до наших портів, поступово збільшуються. А з негативу — переважна більшість експорту йде до Туреччини. Тобто наша географія, поки що не оптимальна для отримання високих цін. Де-факто зерновий коридор дав певний результат, але він не вирішив проблему дорогої логістики. Як тільки цю проблему буде вирішено, експорт залізницею і автотранспортом зерна впаде майже до нуля», — зазначає пан Андрій.