Про лабораторну схожість люцерни
Посівний матеріал люцерни має різну за товщиною та міцністю оболонку. Тому на полі люцерна сходить не одразу дружно, а місяць-півтора. Першими проростають насінини з тонкою оболонкою.
Частина посівного матеріалу з твердокам’яною оболонкою не сходить (8−12% насіння). Зрозуміло, при визначенні лабораторної схожості не чекають півтора місяця, і в люцерни вона може бути нижчою за польову (хоча на практиці це зустрічається вкрай рідко). Є метод, за допомогою якого можна підняти лабораторну схожість люцерни. Спеціальними машинами проводять механічний обробіток зерна (скарифікацію), через тріщини оболонок люцерна проростає дружніше, і це піднімає лабораторну схожість на 10−15%. Проте ґрунт на полі не стерильний, як лабораторія. В ґрунті через ці тріщини в насіння можуть потрапляти хвороби, і польова схожість при цьому знижується. Перед купівлею зразок люцерни варто надіслати в лабораторію, щоб оцінити зараженість хворобами та засміченість бур’янами. На показники лабораторної схожості слід дивитися скептично.