Протягом десятиліть Нова Зеландія, Європейський Союз та Австралія правили на просторах торгівлі молочною продукцією. Коли у 1995 році була створена Рада з експорту молочної продукції США (USDEC), країна фактично не брала участі у продажах поза межі своїх кордонів. Однак саме в той час молочна галузь США почала вивільнятись із кокона і перетворюватись на гравця на світовій арені.

Багато хто вважає створення USDEC переломним моментом, коли молочарі США зробили серйозну заявку на поставки набілу на експорт, але і ще одна, не менш важлива, подія сталася роком раніше. Саме тоді набула чинності Північноамериканська угода про вільну торгівлю (NAFTA). Із запровадженням NAFTA та створенням USDEC американська молочна переробка почала взаємодіяти із своїми сусідами на півдні.

Не зважаючи на те, що США та Мексика мають довгий спільний кордон, у 1995 році відносини щодо торгівлі молочними продуктами були у зародковому стані. Тоді на Європейський Союз припадало 42% продажів набілу до Мексики, а на Нову Зеландію ще 36%. Що стосується США, то вони з великим відривом займали третє місце — 18%.

Відтоді й донині

На зміну NAFTA прийшла Угода США, Мексики і Канади (USMCA), яка набрала чинності 1 липня 2020 року. Обидва пакти про вільну торгівлю водночас із розбудовою відносин скріпили США та Мексику як основних партнерів у сфері торгівлі молочною продукцією. «Сьогодні на США припадає 83% міжнародних продажів молочних продуктів до Мексики», — поділився Родріго Фернандес, директор USDEC у Мексиці та Центральній Америці.

«Мексика — споживач № 1 американської молочної продукції, цей ринок становить 1,7 млрд. дол., — прокоментував пан Фернандес під час спільної щорічної зустрічі Національної федерації виробників молока, Національної ради з просування і дослідження молочної продукції та Об'єднаної асоціації молочної галузі наприкінці жовтня. — Це сталося попри те, що фермери Мексики щороку, з 1995-го по 2021-ий, нарощували виробництво молока на 2,4%. Що стосується двох провідних світових експортерів, Європейський Союз обіймав 9% ринку Мексики в 2021-му, а Нова Зеландія — лише 5% продажів молочних продуктів».

Два великі експортери можуть пригальмувати

Останніми місяцями з ЄС та Нової Зеландії ширяться новини про те, що їхні уряди обрали своїм пріоритетом пом’якшення кліматичних змін. Чиновники спрямували свої погляди на сільське господарство, зокрема тваринництво, як вагомий чинник накопичення вуглецю та метану в атмосфері.

Президент і виконавчий директор Національної федерації виробників молока (NMPF) Джим Малхерн, який багато спілкувався з лідерами молочної галузі ЄС та Нової Зеландії, зауважив, що майбутнє молочного виробництва там обмежене, а молочна галузь США нині у кращому становищі, ніж в інших країнах світу, коли йдеться про роботу зі сталого розвитку та пом’якшення кліматичних змін.

Не зважаючи на проблеми з кліматом, попит на молочні продукти продовжує зростати.

«Керуйтесь фактами, а не чутками. Люди люблять молочні продукти, і попит на них зростає, — наголосив Торстен Хемме, засновник агенції IFCN Dairy Research Network, на зібранні Global Dairy Summit, що відбулось під час міжнародної виставки World Dairy Expo у жовтні 2022-го у США. Ми вважаємо, що попит на молочну продукцію зросте на 21% у наступні десять років. Це вдвічі більше, ніж поточний рівень виробництва молока у США. Отже, протягом наступних 10 років нам потрібно створити молочне виробництво, що вдвічі більше, ніж у США, або в 10 разів більше, ніж у Новій Зеландії, щоб нагодувати світ молочними продуктами».

Головний драйвером попиту є приріст населення. За словами німецького економіста, щороку населення світу більшає на одну Німеччину. До 2030 року на планеті додасться ще 1 мільярд людей. Щодня в середньому людина споживає кількість молочних продуктів, яка еквівалентна 350 мл молока, і денна порція також зростатиме.

Хто зможе наростити виробництво молочної продукції? Пан Хемме стверджує, що саме для США може настати золота ера.

«Для Нової Зеландії був золотий час, і ми не вважаємо, що чистий експорт Нової Зеландії надалі зростатиме, — сказав Хемме. — Ми — це мережа економістів і дослідників IFCN із понад 100 країн світу. У Західної Європи також був золотий час нарощування експорту після скасування квот. Виходячи з поточного аналізу, ми вважаємо, що значний ріст експорту молочної продукції завершиться. Навіщо Європі годувати світ своїми ресурсами? Це нове питання, яке ставлять лідери урядів на континенті. Отже, буде величезна зміна на глобальному ринку молочної продукції».

Час Америці сяяти?

За будь-яких умов чистий імпорт молочних продуктів зростатиме і це відбуватиметься, навіть якщо експорт із Нової Зеландії та Європи пригальмується. І, за прогнозами IFCN, вже цьогоріч ріст експорту можна очікувати саме з боку США.

Більше того, пан Хемме зробив ще сміливіший прогноз на майбутнє — до 2050 року. Якщо у США залишиться нинішній темп росту виробництва молока, то країна має потенціал стати найбільшим у світі нетто-експортером молочної продукції. Постає логічне питання: чи готові США до такого сценарію? Чи готові йти далі за межі самозабезпеченості? Наскільки готові взяти на себе соціальну відповідальність на ринках імпорту?

Як зазначив економіст, у кожного міністра сільського господарства кожної великої країни — імпортера молочних продуктів є одна мантра: «Що більше молока виробляється в моїй країні, то менше імпорту». Експлуатуючи цю мантру, політик має всі шанси виграти на виборах.

Наприклад, Нігерія хоче значно збільшити самозабезпечення молоком. На даний момент вона є найбільшим імпортером молочної продукції в Африці. Яка стратегія забезпечити імпорт і зростання самозабезпечення молоком водночас? Кожна подібна країна очікує, що американські фермери та переробники розвиватимуть її молочну галузь. Мається на увазі відкриття переробного заводу і допомога у зборі молока від місцевого виробника. Допомагаючи переробляти місцеве молоко, США можуть отримати зелене світло на імпорт молочних продуктів. Саме така домовленість могла б стати шляхом для ринків, що ростуть.

«Скільки американських компаній мають переробні заводи за кордоном? Це найбільший виклик для США», — озвучив свою позицію Торстен Хемме. При цьому, варто мати на увазі й те, що багато канадських і європейських переробників молока інвестували в США, оскільки вони не можуть нарощувати виробництво та/або продажі у своїх країнах.

Безумовно для США може настати золота ера виробництва молока, якщо галузь упорається з викликами.

«Одне можна сказати напевно. Для фермерів-молочарів зі США експорт молочних продуктів — це шлях до зростання. Якщо ви вироблятимете більше молока, воно буде споживатися переважно поза межами внутрішнього ринку США. Отже, якщо ви збільшуватимете виробництво молока, ви повинні бути конкурентоспроможними на міжнародному рівні щодо собівартості продукції», — підсумував Торстен Хемме.

Графік 1.

Експорт надлишку молока

milkua.info