У новому дослідженні Інституту нового економічного мислення (INET) «Розлите молоко: COVID-19 і небезпека консолідації молочної промисловості» говориться, що пандемія послужила причиною справжнього шторму в молочній галузі США.

Автором звіту є співдиректор Центру економічних і політичних досліджень (CEPR) Ейлін Аппельбаум і дослідник Джаред Габі-Бігль. Вони стверджують, що їхня робота — аналіз майже 40-річного періоду консолідації і спеціалізації в переробці молока і молочних продуктів і застереження про небезпеку ситуації, коли в галузі домінує жменька великих переробників молока, негнучка і нездатна адаптуватися до складних обставин.

Розвиток технологій зробив великотоварні молочні підприємства більш продуктивними і здатними виробляти молоко дешевше, ніж невеликі ферми, і зробив можливим великомасштабне виробництво молочних продуктів. Але в 1982 році антимонопольні правила, спрямовані на захист від домінування на ринку декількох фірм, були перенаправлені на захист добробуту споживачів, що, як говориться в дослідженні, вузько тлумачилося як зниження споживчих цін.

За словами авторів дослідження, це викликало хвилю консолідації, яка триває досі.

За їх словами, корпорації, що належать інвесторам, такі як Dean Food, почали скуповувати конкурентів. До 2001 року Dean Food стала другим за величиною виробником молочної продукції в США.

Молочні кооперативи пішли тим самим шляхом: великі кооперативи скуповували більш дрібні і наймали незалежних молочних фермерів, щоб вони стали членами кооперативу. У 1998 році чотири великих регіональних кооперативи об'єдналися в Dairy Farmers of America (DFA) і розширилися, включивши інші ланки ланцюжка поставок молочних продуктів.

У звіті говориться, що DFA, Dean Food і Borden Dairy домінують в молочній промисловості протягом більшої частини 21 століття.
Також згадується, що монополізація в молокопереробці залучила багатьох сімейних фермерів в цикл консолідації і перевиробництва, оскільки для невеликих молочних заводів переробники встановили ціни на сире молоко нижче собівартості.

Автори стверджують, що для того, щоб вижити, фермери збільшили кількість корів і масштаби виробництва для скорочення витрат і збільшили пропозицію молока, в той час як попит на молоко падав.

Зусилля фермерів по збільшенню масштабів виробництва для досягнення більшої продуктивності і великих обсягів молока привели до перевиробництва молока. Ще до пандемії, в період з 2014 по 2019 рік, цей надлишок пропозиції привів до падіння цін на сире молоко на 40%, що, як говориться у звіті, призвело до банкрутства тисяч невеликих ферм.

Як тільки вибухнула пандемія, великі покупці, такі як ресторани і школи, закрилися, а вузькоспеціалізовані переробні підприємства молочної промисловості і негнучкі ланцюги поставок задихнулися під тиском, не залишивши деяким фермерам іншого вибору, окрім як припинити свою діяльність.

Автори дослідження також заявили, що, хоча галузь і отримала допомогу в розмірі 16 мільярдів доларів в результаті прийняття закону CARES про надзвичайну ситуацію у зв’язку з пандемією, розподіл коштів в рамках закону CARES було зроблено на користь великих молочних ферм.

ІНФАГРО за матеріалами dairyreporter.com