За підтримки |  

  зміщення сичуга, сичуг
Контроль зміщення сичуга в корів

 

Більшість проблем зі здоров’ям та пов’язані з ними ветеринарні витрати виникають протягом перших тридцяти днів лактації. Менеджмент та годівля в сухостійний період можуть впливати на виникнення захворювань під час отелення. Поряд з такими метаболічними розладами, як гіпокальцемія, ацидоз та кетоз, у корів може виникати зміщення сичуга. Останній хворобі нині дедалі більше уваги приділяють на вітчизняних молочних фермах, особливо великотоварних. Зміщення сичуга не варто недооцінювати, бо це одразу позначиться на рентабельності господарства. У ТОВ «Українська молочна компанія» (загальне поголів'я — 6,5 тисячі) ми навчились тримати проблему під контролем і хочемо поділитись власним досвідом, щоб і ви, читачі, були у всеозброєнні.

Зміщення сичуга, як правило, виникає у перші два тижні після отелення. Сичуг — один із чотирьох відділів шлунка жуйних. Перші три відділи називають передшлунками, а сичуг — власне шлунок. Це та камера, в якій відбувається основне перетравлення поживних речовин.

Зміщення сичуга класифікується за кількома параметрами.

За дислокацією:

  • Лівостороннє зміщення сичуга (ЛЗС) ― у нашій практиці 80−85%.
  • Правостороннє зміщення сичуга (ПЗС) ― 20−15%.

За перебігом:

  • Абортивне. До речі, не має жодного відношення до абортів. В УМК виникає до 5% при незначному ЛЗС. Хвороба швидко минає без ускладнень та лікування. Залишається майже непоміченою на великих фермах з безприв’язним утриманням, адже в такому разі тваринам важко забезпечити індивідуальний підхід.
  • Надгостре. Здебільшого зустрічається при ПЗС зі скручуванням його до 180 градусів, а інколи й до 450 градусів. Скручування відбувається в місці переходу від книжки до сичуга. Цей перебіг надзвичайно складний, хвороба важко піддається лікуванню і, як правило, має несприятливий прогноз.
  • Гостре. Трапляється здебільшого при ПЗС зі скручуванням до 90 градусів. Перебіг легший.
  • Хронічне. Найчастіше виникає при ЛЗС.

Причини виникнення

Можливі кілька сценаріїв, пов’язаних з годівлею, які можуть призвести до зміщення сичуга.

По-перше, корова втрачає близько 10−12% ваги на час отелення, що включає вагу теляти, плаценти та рідини. Ці втрати у черевній порожнині разом з низьким споживанням сухої речовини (погана наповнюваність рубця) створюють передумови для зміщення органів.

По-друге, годівля незбалансованим раціоном або неякісними кормами. Збільшення вмісту концентрованих кормів з метою забезпечення потреб в енергії для виробництва молока після того, як упродовж сухостійного періоду основу раціону становив грубий корм. Різка зміна в раціоні призводить до збільшення надходження летких жирних кислот до сичуга, що може зменшити його рухливість.

У таблиці 1 відображено показники структури раціону для трьох потенційних груп тварин, які можуть захворіти на зміщення сичуга при недотриманні норм годівлі.

Таблиця 1.

Основні показники структури раціону груп ризику

 

 

Суха речовина, кг

Вологість, %

НДК в СР, %

Сира клітковина, % СР,

Крохмаль, % СР

Сирий протеїн, % СР

ЧЕЛ, МДж/кг СР

Са, г

Норма

Маємо

Норма

Маємо

Норма

Маємо

Норма

Маємо

Норма

Маємо

Норма

Маємо

Норма

Маємо

Норма

Маємо

Ранній сухостій

11−12

11

52−53

52

40−50

45

25−30

28

12−16

11

12−14

11

5,2−5,5

5,0

60−80

80

Пізній сухостій

13−14

13

52−53

52

42

26

14

12−13

5,6−6,0

5,5

80

Група новотільних

16+

16

52−53

52

30−33

32−33

18

22−25

23

6,5

16−16,5

6,5

6,3

110

150

Норма сухої речовини забезпечує належний рівень споживання корму та попереджує зміщення сичуга. Вологість хоч і не основний показник, але в УМК ми його обов’язково контролюємо, щоб забезпечити повне змішування багатокомпонентного раціону і корова його менше сортувала. НДК забезпечує наповненість та утримання рубця в розширеному стані для уникнення зміщення сичуга після отелення. Адже відомо, що за добу родової діяльності корова припиняє споживати корм.

Крохмаль допомагає контролювати вміст концентратів у раціоні. Кількість сирого протеїну також важлива, бо він впливає на споживання корму. Якщо корова отримує його менше норми, особливо в ранньому сухостої, то вона погано споживає корм (бо падають його смакові якості). Чисту енергію лактації слід розглядати як одну з головних причин зміщення сичуга, тому що енергія в достатній кількості потрібна тварині для подолання складного періоду отелення, а для новотільних — для відновлення позитивного енергетичного балансу.

В УМК ми помітили тенденцію, що при зменшенні відсотка ЛЗС при правильній годівлі відсоток гострого чи тяжкого перебігу ПЗС зменшується кардинально. Наприклад, якщо говорити про 20% ПЗС, то по факту гострого ПЗС за півріччя спостерігали 2−3%.

По-третє, переповнена секція та недостатня площа фронту годівлі призводять до поганого споживання корму.

По-четверте, гіпокальцемія, клінічна (часто 5% корів) чи субклінічна (в середньому 50%), знижує тонус гладкої мускулатури, що призводить до атонії сичуга та надмірного накопичення в ньому газів.

Зміщення сичуга є багатофакторною хворобою, і разом з годівлею ще й несприятливі умови утримання також збільшують ризик її виникнення, зокрема:

  • некомфортні бокси;
  • недостатній фронт годівлі;
  • перевантаження секції сухостою;
  • неправильно обладнане місце розтелення. Тобто коли корова телиться в індивідуальному загоні, вона відчуває стрес, і отелення відбувається гірше. Тому в УМК корови розтелюються в загальному боксі. З одного боку, з точки зору гігієни, це не зовсім правильно та й спеціалістам працювати складніше. Але з другого ― тут у першу чергу думають про корів.

Перелік негативних факторів, які призводять і до інших розладів, можна продовжити:

  • стрес;
  • хвороби шлунково-кишкового тракту;
  • кетоз;
  • патологічні роди;
  • надмірне втручання в родовий процес;
  • аборт;
  • недотримання протоколів працівниками;
  • хвороби післяродового періоду;
  • мастит;
  • хвороби ратиць;
  • несправність міксера чи ваг.

Варто звернути увагу на надмірне втручання в родовий процес. Відомо, що коли сичуг наповнений газом, він завжди знайде собі місце. Скотарі, втручаючись у процес отелення навіть з допомогою родопомагача, вважають, що виконали своє завдання й можуть іти відпочивати. Однак це неправильно, адже після отелення відбувається різке збільшення об'єму черевної порожнини, який займе сичуг.

Патогенез

Пояснити розвиток зміщення сичуга вліво можна виникненням атонії передшлунків. Сичуг має мало м’язової тканини, в основному складається зі сполучної, і має тенденцію до швидкого утворення газів. Ці процеси в сичузі особливо небезпечні, тому що виділення газів із нього найбільш утруднене, а газоутворення відбувається швидко. Атонічна стінка сичуга розтягується газами, що сприяє ще більшому зміщенню його вліво, й він займає положення від нижньої ділянки живота до голодної ямки, відтіснивши рубець медіально від лівої черевної стінки (див. схему 1).

Діагностика

У 80−90% випадків сичуг зміщується під вентральний відділ рубця й розміщується між ним і лівою черевною стінкою. При правосторонньому зміщенні (схема 2) він розташовується між правою стінкою та кишечником. В цьому разі сичуг часто скручується, що перешкоджає нормальній евакуації газів та надходженню крові до нього, і захворювання ускладнюється.

Загальні симптоми зміщення сичуга включають:

— нормальна температура тіла (в більшості випадків);

— погіршення апетиту;

— гіпогалактія (корови виробляють молока ~2−4 л/день; трапляються випадки повного припинення молокоутворення);

— пригнічений стан;

— калові маси рідкі, зловонні, або відсутні;

— ознаки зневоднення (основна — западання очних яблук);

— кетоз, спричинений недостатнім споживання корму.

Точно визначити захворювання та відрізнити ПЗС від ЛЗС можна методом перкусії. За допомогою стетоскопа простукують праве та ліве підребер'я і визначають звук, який нагадує звук падаючої краплі чи звук, коли, приміром, стукають по баскетбольному м’ячу.

Лікування

При лікуванні зміщення сичуга слід ставити такі завдання:

  • Повернути сичуг у правильне положення.
  • Забезпечити надійне прикріплення сичуга.
  • Наповнити рубець.
  • Ввести в організм антибіотики з метою профілактики ускладнень, якщо відбулось операційне втручання.
  • Лікування первинних захворювань.

До основних методів лікування належить метод перевертання (витиснення сичуга в його анатомічне положення) та оперативне втручання. Метод перевертання говорить сам за себе, але головне ― запам’ятати, що при ПЗС корову потрібно перевертати вліво, а при ЛЗС — вправо. Цей метод дуже швидкий і легкий та не потребує хірургічного втручання. Однак він має свої недоліки: у щонайменше 50% з часом відбувається повторне зміщення, при ПЗС чи правосторонньому завороті кишок можливі ускладнення. Якщо сичуг завернувся на 180 градусів, ветеринар його крутить, гази не виділяються і може статися розрив. Тому цей метод використовують украй рідко.

Оперативне втручання включає в себе правосторонню, лівосторонню та медіальну лапаротомію. Перевагами оперативного втручання є високий відсоток одужання, але потрібен чималий досвід, візуальний контроль та надійна фіксація. Недоліки цього способу полягають у тому, що ветеринар повинен бути достатньо кваліфікованим, тварини проходять тривалу реабілітацію, а також можливі післяопераційні ускладнення.

В УМК ми використовуємо метод, який називається «переверни і приший». Зупинимось на ньому детальніше. Спочатку ветеринари виявляють хвору корову, потім фіксують і валять. Перш за все, намагаються перевести у ЛЗС Для операції необхідні фіксатор, скальпель, марлевий рулон, троакар, стетофонендоскоп (фото 1 і 2). До речі, фіксатори ми навчились виготовляти власні: з голки, шовного матеріалу та катетера для ректо-цервікального введення.

Фото 1 і 2. Інструментарій для оперативного втручання.

Корову фіксують у спинному положенні, методом аскультації та перкусії визначають, чи сичуг повернувся у потрібне місце (фото 3). Якщо ні, корову повертають вправо-вліво, потім натискають коліном на нижню частину черевної порожнини, щоб сичуг став на своє місце.

Далі необхідно визначити місце проколу, яке знаходиться на відстані ширини долоні від променеподібного відростка грудної кістки нижче і лівіше (фото 4). Перед операцією місце проколу обробляють і роблять перший прокол. Слід звернути увагу, що в цьому місці проходить велика підшкірна вена, а поряд — молочний колодязь, куди входить потужна молочна вена, тому потрібно бути обережним і не спричинити кровотечу, яку важко зупинити.

Фото 3. Фото 4.

Отже, після проколу троакаром з нього витягається стелет і, при правильному проколі, починає виходити газ, про що свідчитиме специфічний запах. Прокол закривають рукою і вводять фіксатор, який проштовхують зондом (шматок звичайного дроту потрібної довжини), фіксують сичуг і одразу виймають (фото 5).

Потому роблять другий прокол (рекомендують перший прокол робити вище, а другий нижче) на відстані 5−7 см від першого (фото 6). Це залежить від того, куди зміщений сичуг. Дірку швидко закривають, вводять ще один фіксатор. У цей момент потрібно випустити максимальну кількість газів із сичуга, рухаючи та повертаючи корову. В кінці може виходити шлунковий сік, який можна перевірити лакмусовим папірцем на кислотність, додатково впевнившись, що ми в сичузі.

Фото 5. Фото 6.

Далі кінці фіксаторів зв’язують між собою. Вузлик робиться на відстані ширини долоні від шкіри (фото 7). Це для того, щоб сичуг був не дуже близько притягнутий до стінки. Також слід підставити валик, щоб вузлики не прорізали шкіру і було легко знімати фіксатори. Коли корову піднімають, її потрібно перевернути на правий бік при ЛЗС і на лівий ― при ПЗС.

Якщо операцію виконано правильно, після підняття корови валик підтягнеться до шкіри (фото 8). Якщо ж він провисає, то значить, ви пробили черевну порожнину і просто ввели туди фіксатори. Місце операції повторно обробляють йодом. Після операції тварину фіксують і випоюють їй не менше 30 літрів лікувального розчину за допомогою насоса (див. приклад рецепту мікстури).

Фото 7. Фото 8.

Рецепт мікстури для новотільних корів

Розведіть такі інгредієнти:

  • вода — 30 літрів;
  • пропіонат кальцію — 570 г;
  • дріжджі — 200 г;
  • хлорид калію (KCl) — 100−150 г;
  • сульфат магнію (MgSO4) — 200 г;
  • фосфат натрію (NaPO4) — 220 г.

УВАГА: потрібно обережно і правильно використовувати шлунковий зонд, щоб тварина не задихнулася.

В УМК роблять такий розчин: у 30−40 літрів води (залежно від маси корови) додають 400−500 грамів пропіленгліколю. Для профілактики післяопераційних ускладнень використовують антибіотик амоксицилін по 50 г на голову впродовж трьох днів. Фіксатори зазвичай знімають на 10−14 день, але можна й пізніше.

Як і інші, описаний метод має свої переваги (просто, швидко, недорого, мінімальне втручання, високий відсоток успіху — 70−80) та недоліки. Це «сліпий» метод, тобто неможливо побачити сичуг у положенні на спині, тому що, особливо при ПЗС, у корів виникають труднощі з блювотними масами.

Успіх при такому підході до лікування залежить від кількох факторів:

— навиків лікаря;

— своєчасного виявлення. Чим раніше ми виявимо зміщення сичуга, тим краще і швидше вилікується корова. Причому, чим більше сичуг наповнений газом, тим легше при перевертанні він стає на своє місце. При поганому наповненні газом перший прокол може бути вдалим, а другий — навпаки;

— правильної діагностики та диференціальної діагностики;

— післяопераційного догляду. Зрозуміло, що за твариною потрібно доглядати, зняти шви. Але він не такий проблемний для лікаря порівняно з лапоротомією.

Основні причини невдач при такому підході до лікування:

— несвоєчасне виявлення патології. Чим пізніше ви виявили патологію, тим менші шанси вилікувати тварину;

— помилки діагностики та диференціальної діагностики;

— тяжкий стан тварини;

— супутні захворювання, як, приміром, післяродовий парез, лихоманка, дистрофія печінки. В такому разі потрібно звертати увагу також на ці хвороби, а не тільки на зміщення сичуга.

Профілактика

Перше і головне в УМК — злагоджений колектив професіоналів та комплексний підхід до роботи.

Загалом профілактика передбачає забезпечення корів належними умовами утримання, якісними кормами та збалансованим повноцінним раціоном (особливо на етапах раннього і пізнього сухостою та у групі новотільних), а також контроль за:

  • споживанням СР раціону;
  • дотриманням протоколів працівниками;
  • хворобами післяродового періоду;
  • маститом;
  • хворобами ратиць.

У господарстві також проводять заходи з недопущення зміщення сичуга відразу після пологів. Усім тваринам вливають розчин, який використовують при лікуванні (30−40 літрів води з пропіленгліколем). Це збільшує наповнення рубця і дає додаткову енергію у вигляді пропіленгліколю.

ДОВІДКА

Наслідки зміщення сичуга

Основні витрати, спричинені зміщенням сичуга, пов’язані з втратою молочної продуктивності. У дослідженні Університету Гвельфа (Канада) хворі на зміщення сичуга корови давали на 317,5 кг молока менше упродовж лактаційного періоду порівняно зі здоровими тваринами. У Корнельському університеті (США) результати показали навіть більші втрати — 544,3 кг протягом періоду від отелення до 60-го дня після діагностики захворювання.

Додаткові витрати включають кошти на ветеринарні потреби та лікування інших хвороб (приміром, кетозу). В одному дослідженні 30% молока було втрачено до діагностики хвороби. Тому раннє виявлення хвороби є дуже важливим. Втрати молока через зміщення сичуга та ризик вибракування корови зі стада після хвороби збільшуються з кількістю лактацій. Мета — менше 4% випадків у стаді.

Висновки

Після багатьох років практики в УМК ми дійшли до висновку, що зміщення сичуга не можна розглядати як окреме захворювання. На жаль, це не та хвороба, яку можна вилікувати й забути. Вона вказує на те, як правильно ми годуємо ранній та пізній сухостій чи новотільних корів. Якщо в «Українській молочній компанії" на 200 сухостійних корів трапляється три випадки зміщення сичуга, тут одразу б’ють на сполох і перевіряють менеджмент годівлі та збалансованість раціонів. Здебільшого зміщення сичуга спричинене людським фактором. Тому злагоджений колектив це дуже важливо.

Зміщення сичуга є поширеною хворобою у високопродуктивних молочних корів, але завдяки точній годівлі та менеджменту рівень захворюваності у стаді можна тримати менше 3%.

Годівля до отелення з метою забезпечення стабільного рівня споживання збалансованого раціону, щоб відвести різкий спад у споживанні та збільшення кондиції тіла, зменшує ризик виникнення зміщення сичуга після отелення. Збалансований раціон (особливо за клітковиною та енергією) після отелення, достатня кількість корму на столі та простору для відпочинку зменшують ризик зміщення сичуга. Якщо зміщення виникає після 60-го дня лактації, варто переглянути вміст клітковини в раціоні, довжину нарізки грубого корму, функціонування міксера та ваг, а також виконання процедури годівлі працівниками.

Микола Таран, ветеринарний лікар ТОВ «Українська молочна компанія»

comments powered by Disqus

Останні додані

17 лип. 2019 10:45:00

Хибні установки, які можуть стати фатальними для бізнесу

4 лип. 2019 11:20:00

Дефіцит кальцію в корови: підводні камені

8 трав. 2019 12:00:00

Пастеризоване проблемне молоко: небезпечна безпечність

17 квіт. 2019 11:00:00

П’ять рівнів управлінця і лідерство

10 квіт. 2019 12:50:00

Монбельярд

9 квіт. 2019 13:50:00

П’ять ключових факторів успішної команди

28 бер. 2019 15:05:00

Негативне мислення: що варто взяти на замітку

14 бер. 2019 16:10:00

Чотири поради з лікування маститу