Чому виникла необхідність їхати до Європи?

Агросектор України годує майже півмільярда людей на планеті. Ще напередодні великої війни росії проти України я розповідав західним ЗМІ про події, які відбуваються в середині країни, про наші проблеми. Коли розпочалась війна, я почав доносити тамтешнім людям, що війна - це не тільки катастрофа для України, а й катастрофа для всього світу. Продовольча криза неминуча. Необхідність про інформування громадян Європи велика, бо багато людей там не замислюються над тим, звідки та як на їх стіл потрапляє їжа. Через побоювання, що може зникнути мобільний та інтернет зв’язок в Україні, на початку березня я був делегований від Всеукраїнської Аграрної Ради, щоб продовжувати доносити правду про війну на Заході. Я мав можливість напряму розповідати про події в Україні журналістам, політикам та громадським діячам.

Наскільки важко європейцям зрозуміти масштаби війни та загроз в Україні?

В перші ж дні перебування в Нідерландах мене почали запрошувати на телеканали, де я розповідав про продовольчу кризу, яка вже набирала обертів. На той час ціни в Європі вже почали стрімко зростати. Після цього політики почали самі мені телефонувати та запрошувати на зустрічі. Але виявилось, що їм потрібно розповідати про складність агровиробництва, щоб донести жахливі наслідки російсько-української війни, на які чекає світ та Європу зокрема. Я докладав про весь ланцюг агровиробництва зерна. Політики не розуміють нюанси сільського господарства, вони часто вважають, що хліб не так важко виробляти. Не знають, що в поле потрібно виїхати з плугом, потім з сівалкою, доглядати за рослинами, вносити добрива та захищати від шкідників, пізніше зерно потрібно зібрати, обробити та відвести на млин чи в порти для експорту. Виробничий процес у рослинництві займає час та сили багатьох людей. І якщо хоча б один етап в цьому ланцюзі не спрацює, то хлібу не буде, і наступний шанс його отримати з’явиться тільки через рік. Європейські політики багато уваги приділяють газу та нафті, але їх їсти не можна.

Чи розуміють у ЄС, наскільки сильними будуть наслідки війни у розрізі глобальної продовольчої кризи?

Я наголошував на тому, що в самій Європі не зникнуть продовольчі товари, але вони продовжуватимуть зростати у ціні. Українсько-російська війна стане причиною певних проблем з продовольством на Заході. Набагато гіршою буде ситуація у  країнах Північної Африки, Близького Сходу. Азія, Індія, Пакистан почнуть голодувати без українського зерна. Можна прогнозувати навалу біженців з Африки у ЄС, особливо це торкнеться тих країн, які розташовані на півдні. І це стане для країн Європи другим фронтом, зі всіма сумними наслідками, з якими вже стикались у ЄС, коли біженці гинули у Середземному морі, не допливаючи до берегу, можна очікувати спалахів насильства. Європа має ще декілька тижнів для виправлення ситуації.

Розкажіть про свій виступ у Європарламенті

Зустріч допоміг організувати депутат Європарламенту Берт-Ян Рюсен. У залі було приблизно 60 парламентарів. Спочатку мені надали слово, після вони задавали свої питання. Я розповідав, що Європі не уникнути продовольчої та гуманітарної кризи. Якщо Європа буде зволікати і довго розкачуватись, як там звикли, то час буде втрачено і буде пізно вживати заходів. Єдиний шлях для збереження глобальної продовольчої безпеки – це зупинити російсько-українську війну. Я наголошував, що депутатам слід жорсткіше і швидше допомагати Україні у завершенні війни. На балачки вже немає часу. Кожний день війни буде приносити все більше лиха, як Україні, так і Європі.  

Як європейські депутати реагують на ваші заклики?

Вони всі кажуть: «Що нам робити? Ми можемо створити робочу групу, комісію для вирішення цього питання». Але робочі групи підходять для нормального життя, а під час війни в центрі Європи, на них немає часу. Всі мають сказати: «Все, досить. Ми маємо вигнати росію з України». Тоді український народ та фермери будуть далі працювати і забезпечувати світ продуктами харчування.  Внаслідок таких обговорень у ЄС почали розуміти, що продовольчі проблеми накриють світ по повній влітку або восени. Для них важко прийняти рішення, бо вони так далеко наперед не думають. Я сподіваюсь, що мої слова підштовхнуть їх до правильних та швидких кроків. І справжня підтримка України сьогодні має відбуватись не публічно, не потрібно афішувати про військову чи іншу допомогу. Та війна, яка вже приносить біль в Україні, може швидко розповсюдитись як на Захід, так і на весь світ. Не допустити поширення проблем європейські політики можуть вже зараз. Здається, вони зрозуміли, яку думку я намагався донести представникам Європи. Сподіваюсь, вони будуть рішуче діяти, а не лише обговорювати.

Що, на вашу думку, мають зробити на Заході для підтримки нас у війні з росією?

Захід вжив певних заходів: є санкції, військова та гуманітарна допомога, підтримка біженців. Але російська пропаганда там добре працює. Пересічні громадяни у ЄС дивляться наукраїнські події дещо наївно і прагнуть зберегти свій комфорт. А від розповідей про війну в Україні  їм робиться лячно. Тоді вони починають казати: «А ми, звичайні люди, що ми можемо зробити?» Я відповідаю: «Кожен з вас може допомагати Україні, ви можете вимагати від своїх депутатів, щоб вони діяли швидше та рішуче».

Знаю, що ви працюєте волонтером і теж допомагаєте українській армії. В чому є складнощі щодо ввозу гуманітарної допомоги з Європи?

Моя сім’я виїхала з України.  Дружина займається  гуманітарною допомогою. Вже відправили в Україну більше 40 машин. Найважче - це боротись із бюрократизмом у Європі. Наприклад, Нідерланди, зібрали у спеціальний фонд $150 млн допомоги. Розподіляти ці гроші для закупки речей повинні гуманітарні асоціації, а цей процес в них дуже забюрократизований. На це витрачається час. Наприклад, я нещодавно був в офісі нафтової компанії Shell та просив надати українським аграріям дизпаливо в кредит. Така допомога їх зацікавила, але вони замислились над тим, щоб це паливо не перепродавали. Поки цей аспект вирішується, ми витрачаємо час. В самій Україні наше господарство ТОВ «Кищенці» з перших днів великої війни надсилає гуманітарною допомогою овочі, молоко, м’ясо. Віддали три автомобіля на армію, перераховуємо гроші на територіальну оборону, передавали місцевим захисникам дизпаливо. Зараз повертаюсь в Україну, щоб краще керувати цими процесами, і потрібно проводити посівну.

Що сьогодні найважче для українського аграрія?

У своєму господарстві ми вже бачимо проблеми з нестачею палива. Солярки вистачить на початок посівної, але вже до 1 червня її не буде. З міркувань економії палива ми відмовляємось від сівби буряків, бо їх далеко везти на продаж, а сіяти затратно по паливу. Добрив до кінця сезону немає. Їх будемо купляти, де тільки зможемо. Тут є надія на підтримку з боку ВАР, яка піклується про аграріїв та забезпечує, в ці нелегкі часи, добривами, паливом та ЗЗР. Плануємо саджати, прості культури: яру пшеницю, ячмінь, сою, кукурудзу. Кукурудзи будемо сіяти менше, ніж минулого року. Бо її потрібно сушити, а це витрати газу, з яким можуть бути проблеми у майбутньому. З виробництвом молока проблем немає. «Молокія» приймає нашу сировину, оплати відбуваються згідно договору. Скажу так, Україна себе зможе забезпечити продуктами. Найбільшою проблемою буде - доставити його до українців. А ось чи вистачить  харчів світу – це питання.

agravery.com