Андрій Дикун, голова Всеукраїнської аграрної Ради

— Виділені 210 млн грн для тваринництва — це ніщо. До того ж, за всі роки, які б кошти не були обіцяні, за фактом галузь отримувала не більше 30% від обіцяного. Тому чекати чи ні виробникам тваринницької продукції навіть ці гроші велике питання. Єдина дійсно працююча форма підтримки в Україні була і є через оподаткування. Спецрежим для тваринників — єдиний можливий варіант підтримки і розвитку галузі. Відбирати його не можна ні в якому разі. Чинне керівництво Мінагрополітики розуміє потреби аграрного сектора, ми сподіваємося, що зможемо знайти правильне рішення, яке влаштовує і аграріїв і владу.

Леонід Козаченко, народний депутат, президент Української аграрної конфедерації

—  Держбюджет на наступний рік викликає велике занепокоєння. У ньому не прописано багато моментів. Адже, окрім держпідтримки аграріїв, має бути прийнятий закон про так званий соціальний податок, який передбачає збільшення податку на землю, і виведення із тіньового обігу дуже великих земельних площ, що дасть у бюджет додатково не менше 5 млрд. грн. Цей законопроект був обговорений та поданий на розгляд у ВРУ. У такий спосіб ми могли б додатково отримати ще 5 млрд. грн. держпідтримки. Селяни занепокоєні, адже проти нинішнього року вони матимуть в 4 рази менше державної підтримки у наступному. І це особливо небезпечно для галузі тваринництва, яка може втрати найбільше, — господарі вимушені будуть і надалі вирізати поголів'я. Скоріше за все, проект Держбюджету буде прийнятий за основу, але у нього будуть вноситись суттєві зміни і доповнення, що відбуватиметься під значним тиском громадськості. Додаткові кошти у державну казну можна знайти за рахунок продажу активів, які знаходяться у підпорядкуванні Мінагропроду, і що принесе щонайменше 50 млрд. грн. — тільки ДПЗКУ наразі коштує близько 30 мдрд. Інше джерело надходжень — це подолання корупції у сфері незаконного виробництва і обігу підакцизних товарів, у першу чергу горілки, що дасть іще 8 млрд грн. Тому можливостей для реального збільшення та удосконалення державного кошторису вистачає, потрібно мати політичну волю та бажання усіх гілок влади це зробити.

Богдан Шаповал, голова Ради з питань експорту продовольства

— Фінансування експорту знову не закладене у держбюджеті. Ми всі говоримо про необхідність відкриття нових ринків, але при цьому держава не готова виділяти кошти на розвиток експорту, в тому числі продовольства. Суми в 0,01% від суми держбюджету було б більше ніж достатньо для адекватного представлення на міжнародних майданчиках української продукції і пошуку нових ринків. Розчарований я, звичайно, й скасуванням спецрежиму ПДВ для тваринників у такий важкий час для них — це дуже погіршить становище.

Дмитро Крошка, голова Асоціації «Укрсадпром»

— Новий держбюджет поки що викликає більше негативу, аніж позитиву. З одного боку маємо 5 млрд. на підтримку, з іншого — залишається і досі незрозумілим, яким чином ці гроші будуть перерозподілятися між галузями та яка отримає більше, або менше. Залишаються питання з приводу бюджетної заборгованості, механізмів прямої підтримки фермерів, зокрема, і садівників. Як на мене, останні є застарілими і викликають не мало запитань. Доцільніше було б спрямувати гроші на здешевлення кредитів. Приміром, для того аби пройти сертифікацію згідно європейських норм господарству потрібно мінімум 10 тис. євро, і це лише аудит, не враховуючи затрат на удосконалення підприємства. Для того, аби побудувати сховище для яблук потрібно також не менше 1 мільйона доларів, і пошук цих грошей лягає безпосередньо на плечі аграрія. В цілому ж бюджет країни на наступний рік потребуватиме іще подальшого обговорення та допрацювання, у тому числі і за безпоседеньої участі громадських асоціацій.

Віталій Саблук, заступник директора Інституту аграрної економіки

— Перше — податкові преференції малим фермерам є ефективнішими від прямої бюджетної підтримки,і в наших умовах встановлення неоподатковуваного мінімуму продукції, а також зниження ставки ПДВ є набагато ефективнішим від прямих дотацій. Прямі дотації доцільніше давати середнім та великим підприємствам.

Момент другий — доволі неприємно, коли обіцяли 5,5 млрд грн. підтримки фермерам, а отримали удвічі менше. Момент третій — в законодавстві відсутнє чітке визначення малого фермера, тому така підтримка може потрапити як і до сім`ї, що тримає 10 корів, так і до афериста, який лише зареєструвався як фермер, і займається тіньовим продажем зерна. Тому, може трапитись так, що більша частина виділених коштів насправді не надійде за адресою.

Ганна Лавренюк, заступник голови Асоціації виробників молока

— Хоч у порівнянні із 2016 роком виділена сума на підтримку тваринництва зросла у 4 рази, це все одно мізер. Крім того, досвід минулих років показує, що із заявлених владою сум більше 30 млн грн аграрії жодного разу не отримували. Єдиним «рятівним жилетом» для фермерів був спецрежим ПДВ. Це була єдина схема підтримки, яка була впроваджена і реально допомагала аграріям розвиватися, а не знищувала. Сьогодні середній аграрій просто на межі виживання. Якщо так буде тривати і надалі, то поголів'я ВРХ буде різко скорочуватися, виробництво молока зменшуватися, відповідно ростимуть ціни на молочні продукти. Тож від відміни спецрежиму ПДВ постраждає не лише фермер, а й український споживач.

Сергій Феофілов, генеральний директор консалтингової компанії «Украгроконсалт»

— В останні 2 роки сектор АПК перетворився в один із основних секторів економіки, як і внаслідок нарощення виробництва у самому АПК, так і внаслідок падіння рівня промислового виробництва в Україні. Однак нинішні обсяги та формат держпідтримки аграрного сектору вказують, що він ще й перетворився на один із основних донорів економіки України.

Можливо, така політика і дасть свої дивіденди у найближчі 4 роки, однак далі може трапитись так, що український АПК може втратити свою інвестиційну привабливість, а обсяги виробництва в секторі суттєво знизяться. Тому варто було б суттєво збільшити обсяги фінансової допомоги аграрному секторові, а також виробити цілеспрямовану політику підтримки державою АПК. Поки що ми такої політики не бачимо.

Руслана Бутило, керівник аналітичної служби НАЦУ «Укрцукор»

— Наявність хочь якогось фінансування та підтримки сільгоспвиробників вже є позитивним моментом. Зверніть увагу, по всіх статтях є ріст або, у гіршому випадку, позиція є на минулорічному рівні. Але варто звернути увагу на зменшення бюджету інтервенцій та закупок Аграрного фонду майже вдвічі. Це означає що, якщо цього року вони так і не почали купувати в достатній кількості, то й не почнуть наступного.

Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської аграрної Ради

— Держпідтримка — це інструмент, який повинен принести конкретний результат. Пропоновані суми в розмірі 210 млн грн на підтримку тваринництва, 300 — субсидування кредитів, і, тим більше, 25 млн грн на видачу кредитів фермерським господарствам, ніяк не вплинуть на аграрну економіку. Розпилення таких незначних сум не приведе до результату ні в одній галузі. Розумно зосередити ці кошти, щоб побачити ефект, направити в галузі, які дійсно потребують їх. Наприклад, в тваринництві очевидна криза, ПДВ у них забрали, другий рік в країні АЧС, а ще й насувається нодулярний дерматит — підтримка в 210 млн грн нічого не вирішить у тій галузі. Тут потрібні реальні дії і відповідні суми.
700 млн грн виділені на Аграрну академію наук — це не підтримка аграріїв, а підтримка Академії наук. На жаль, виробникам абсолютно байдуже скільки грошей вони отримають, але нам не байдуже, що на ці суми зменшують кошти, котрі можемо отримати ми.

Якщо держава хоче, щоб аграрна наука, як і будь-яка інша, приносила якісь реальні плоди, то виділяти ці кошти потрібно не для Аграрної академії наук, а самим аграріям і їх асоціаціям, з тією умовою, щоб вони можуть бути витрачені тільки на дослідження і наукові роботи. Тоді вони почнуть давати результат, а не просто проїдатись академіками. Інакше, ми так і будемо мати ситуацію, коли наука сама по собі, а сільгоспвиробники і їх проблеми самі по собі і вирішують їх комерційні компанії, на кшталт Монсанто або Сінгента.