«Ми суттєво збільшили цього року продуктивність сівби кукурудзи, проте трохи втратили в якості», — фраза, на яку років десять тому, можливо, ніхто б в Україні не звернув уваги. Хоча і досі трапляються підприємства, керівники та відповідальні спеціалісти яких сповідують подібні підходи. І ніби все, що відбувається — і розв’язана росією війна проти України, і нагальна необхідність оптимізації використання обмежених ресурсів, і брак людей, тощо, — виправдовує такі «методи», проте чи можемо ми собі дозволити таку «розкіш»? Спробуємо розібратися, адже і в такій ситуації є позитив: (1) кукурудзу посіяли (дякуємо ЗСУ!) і (2) під час сівби перевіряли якість. Саме останній пункт і дозволяє припустити, що підприємство рухається у напрямку свідомого управління ризиками, а не пливе в хибному напрямку абстрактної «продуктивності».

Однорідність посіву, а саме — глибина посіву, відстань між рослинами в рядку, синхронізація фаз розвитку, тощо, незалежно від культури (адже відрізнятиметься лише ступінь реакції), завжди сприятиме отриманню кращого результату на полі. Кукурудза в цьому плані є справжньою «царицею полів». Щоправда не в контексті площ, а в контексті вередування. Будь-який стрес від моменту проростання насіння до фізіологічної стиглості буде призводити до зменшення врожайності зерна.
Під час заготівлі кукурудзи на силос строкатість посіву призводитиме до неоднорідної якості заготовленого силосу і, відповідно, зменшення ефективності процесу годівлі (читай — збільшення витрат). Строкатість посівів, і кукурудзи зокрема, — це вирок ефективності вирощування культур як на зерно, так і на силос. І якщо на результат поточного сезону суттєво ми вже вплинути не зможемо (хіба що погіршити), то ретельне документування «шляху» від сівби до бункера дозволить чіткіше зрозуміти чинники, що лімітують вирощування і, відповідно, прийняти рішення, що сприятимуть збільшенню прибутковості виробництва кукурудзи як на зерно, так і на силос.

Найпростіший спосіб визначити шлях кожного посіву на підприємстві — впровадження комплексної системи обстежень посівів. Саме система агроскаутингу дозволить отримувати достовірні результати від сезону до сезону. В ідеалі це до 10 задокументованих обстежень протягом одного сезону, починаючи від оцінки якості сівби і закінчуючи структурою врожайності.

Для оцінки якості сівби після появи сходів я досі користуюсь паперовими формами, хоча вже бачив на підприємствах і автоматизовані рішення. Якісно виконаною сівбою можна вважати посів однорідний за відстанями між рослинами на 80% і більше, із кількістю двійників чи пропусків що не перевищують 2% кожен, а сумарна кількість пропусків і рослин, що відстають у розвитку (незалежно від причини) — становить не більше 5% від загальної кількості рослин. При цьому кількість рослин, що відстають на одну чи більше фаз розвитку не повинна перевищувати 4%.

Будь-які відхилення на цьому етапі (до фази розвитку V3) вказують на проблеми суто управлінської природи — підготовка ґрунту до сівби (тут важливо розуміти, що йдеться не про кількість обробок, а саме про їх якість), підготовка сівалки до висіву, однорідність насіння за фракцією, захист насіння, якість проведення власне сівби, тощо. 5% пропусків на полі — це 5% незасіяної площі, це пробоїна, що порушує мікроклімат всередині посіву, призводить до пересихання ділянки ґрунту та зменшення ефективності гербіцидного захисту. А 5% рослин, що відстають на дві фази розвитку — це дороговартісний бур’ян, що споживатиме ресурси, проте не дозволить отримати бажаний результат.

Протягом сезону основний фокус агроскаутингу спрямований на моніторинг розвитку кореневої системи та діагностику рослин за ознаками дефіциту поживних елементів. В більшості випадків — низький коефіцієнт засвоєння поживних речовин з добрив пов’язаний із слабкою структурою ґрунту (схильного до ущільнення — так, це управлінська проблема) та слаборозвинутою кореневою системою, що унеможливлює протистояння рослин кліматичним стресам.

Наприкінці сезону, ми оцінюємо посіви за станом розвитку качанів — кількість рядків, зерен в рядку, їх маси, тощо, виокремлюючи моменти, що суттєво відрізнятимуться від очікувань. Наприклад, якщо гібрид здатний закладати 18 рядків у качані, а по факту ми маємо 14−16, це є ознакою втрат близько двох тон зерна кукурудзи. Запилене, проте не виповнене зерно чи низька маса зерна — ознаки проблем із живленням, розвитком кореневої системи та захистом рослин.
Управляти можна лише тим, що можна порахувати. Варто пам’ятати це при аналізі сезону і прийнятті рішень, що визначатимуть ефективність вирощування кукурудзи як на силос, так і на зерно.

Успіхів усім і Перемоги України!

Консультація надана за підтримки Міжнародної фінансової корпорації (IFC) в рамках спільного проекту «Розвиток молочної галузі України» для підтримки господарств в умовах війни. Якщо залишились питання, звертайтеся на гарячу лінію АВМ за тел. 067 590 21 20 або office@avm-ua.org.