Про це повідомив Надзвичайний і Повноважний посол Білорусі в Узбекистані Леонід Маринич.

«Розвитку тваринництва в Узбекистані приділяється особлива увага. У галузь вкладаються значні фінансові ресурси, здійснюється системна державна підтримка, залучаються іноземні інвестиції. З огляду на, те що близько 90% великої рогатої худоби утримується в дехканських, тобто особистих підсобних господарствах, хорошою можливістю для поглиблення українсько-узбецької взаємодії в племінному тваринництві є створення в Узбекистані спільного селекційно-генетичного центру», — зазначив дипломат.

За його словами, за допомогою цього центру можна буде не тільки спростити процес придбання худоби білоруської селекції, а й впровадити білоруські технології запліднення та утримання тварин, розширити поставки племінної генетичної продукції і в результаті збільшити продуктивність поголів'я в господарстві. «Робота по реалізації такого проекту вже ведеться, але вже дуже повільно і обережно», — додав посол.

Як розповів Леонід Маринич, Узбекистан закуповує племінну худобу за кордоном в значних обсягах. У 2019 року в Узбекистан імпорт великої рогатої худоби склав $ 122,5 млн і збільшився в 2 рази по відношенню до 2018 року, в тому числі з Білорусі поставлено 211 голів великої рогатої худоби на $ 372,4 тис. «На жаль, цифри не радують — більше говоримо, ніж робимо. І тут механізм „купи-продай“ не діє. На мій погляд, необхідно всю спільну роботу націлити на кінцевий результат, високу ефективність всього проекту, а не вигоду від окремих його частин», — вважає керівник диппредставництва.

Посол також повідомив, що в Узбекистані узятий курс на укрупнення фермерських господарств, створення нових молочно-товарних комплексів і виробництво м'ясо-молочної продукції. За його словами, особливість сільськогосподарської галузі Узбекистану — переважання дехканських господарств в загальному обсязі виробництва сільгосппродукції. За статистикою, 88,2% загального обсягу продукції сільського господарства припадає саме на такі господарства, 7,6% — фермерські господарства і 4,2% — на сільгоспорганізації. У Білорусі майже 80% загального обсягу продукції сільського господарства виробляється саме в великотоварних сільськогосподарських організаціях — агрокомбінат, холдингах, СПК, 17,5% — в особистих господарствах і 2,7% — на фермерських господарствах.

«Тенденція переходу до великотоварного виробництва сільгосппродукції в Узбекистані обгрунтована як з точки зору забезпечення продовольчої безпеки, так і зростання обсягів її виробництва і підвищення якості. Білорусь в свою чергу, досягнувши значних результатів в цьому напрямку, готова поділитися досвідом створення та функціонування великотоварного виробництва і переробки продукції рослинництва і тваринництва», — зазначив Леонід Маринич.

Посол вважає, що кооперація відіграє основну роль у подальшій співпраці, оскільки створюються нові робочі місця, здійснюється трансферт технологій, відбувається оновлення основних засобів підприємств. «Важливо надати партнеру весь комплекс товарів і послуг. Наприклад, при створенні молочно-товарного комплексу має бути організовано спільне виробництво необхідного обладнання та його постачання, надані проектні та будівельні послуги, формування основного стада, підготовка кадрів і підвищення їх кваліфікації, забезпечено наукове і технологічне супроводження. Саме такий комплексний підхід повинен стати основою реалізації спільних проектів в АПК наших країн», — підкреслив глава дипмісії.

belta.by