— Олеже Васильовичу, що означає для вашої компанії участь у такому проекті?

— Для нас це справжня перемога і визнання. Коли АСТАРТА проводила тендер на обладнання для кормоцентру, то запросила до участі цілу низку компаній з Європи та Ізраїлю, що спеціалізуються на виробництві такого типу обладнання. Ми також взяли участь, запропонували свій варіант моделі кормоцентру: набір устаткування, який працюватиме і забезпечуватиме кормом ферми, що знаходяться на різній відстані від місця приготування.

В основі моделі два 46-кубові стаціонарні змішувачі плюс система програмування і контролю TMR Tracker. На нашу думку, виконання завдання має бути програмованим і відслідковуваним. В цьому унікальність підходу, запропонованого нашою компанією.

Свою роль, напевне, зіграло й те, що Агроінмаш більше 10 років співпрацює з холдингом. Ми поставили на підприємства АСТАРТИ близько 40 машин, змішувачі працюють, господарства задоволені сервісним обслуговуванням.

— Доводилось робити щось подібне в інших країнах?

— Агроінмашу ні, а у компанії Trioliet, офіційним представником якої ми є, був досвід установки стаціонарних кормозмішувачів в СНД, Данії та інших країнах Європи. Слід зазначити, що в Європі компанія поставляла кормозмішувачі для біогазових установок. Усе ж значна частка стаціонарних комплексів припадає на США.

У США промисловий підхід до виробництва молока. Ферми великі — з поголів'ям від 15 до 20 тисяч — там одиничними міксерами не накатаєшся. При промисловому виробництві молока і техніка повинна бути налаштована на промисловий уклад.

Що стосується потужності, то подібні за обсягами виробництва кормові центри є тільки в Америці. На нашому континенті нічого подібного не було. Кормовий центр в АФ ім. Довженка — номер один і за потужністю, і за функціональністю. Компанія Trioliet проектувала його спеціально під потреби Астарти з урахуванням того, яке поголів'я треба нагодувати, яка логістика доставки кормів.

— Створення спеціалізованих кормоцентрів в Україні — підхід новий. З вашої точки зору, наскільки перспективний?

— Це цікаве рішення і не тільки для АСТАРТИ, а й для інших холдингів, оскільки організація виробництва молока у них така, що є дуже багато ферм, які розпорошені по різних селах району. Концентрувати знання і технології на кожній фермі — це дуже накладно. Як каже Ельман Оруджов, ми не можемо собі дозволити мати штат із завідувача ферми, зоотехніка, інженера на кожних 200 корів. Раціональніше сконцентрувати все в одному місці (обладнання, персонал, техніку, лабораторії, кормову базу) і звідси постачати готовий якісний корм на ферми. Думаю, що згодом АФ ім. Довженка годуватиме не тільки своє поголів'я, а й сусідів і приватний сектор.

Хочу наголосити на такому моменті: для успішної реалізації ідеї потрібне відповідне технічне забезпечення й умови. Якщо готову кормосуміш з центру завантажувати в об'ємні причепи, які одразу розвозитимуть її по фермах і роздаватимуть без усяких перевантажень, то при такій логістиці не страждатиме якість і не буде додаткових витрат на годівлю. Так роблять в Америці і Ізраїлі. Величезні причепи на 70−100 кубів завантажуються на фідцентрах і одразу на фермах роздають корм.

У нас проблема в тому, що не всі ферми можуть вмістити причепи з такими габаритами.

На жаль, не можна зробити все й одразу: побудувати кормовий центр на 10 тисяч голів худоби, сформувати кормову базу, поміняти філософію заготівлі кормів, побудувати корівники з висотою заїзду 5 метрів. Однак запровадження будь-якої нової технології чи технологічного рішення спонукає до змін. В АФ ім. Довженка почали з кормової бази і завершать цикл змін модифікацією ферм.

— Як вважаєте, приживеться в Україні ідея створення кормоцентрів?

— Якщо буде прагматичний підхід, то приживеться. Думаю варто пробувати нові підходи і експериментувати. Тому бажаю виробникам молока наснаги і творчості, і тоді все в нас вийде.

milkUa.Info