Проте, правильне закладання сінажу із цих культур лишається складним завданням. Незважаючи на те, що переважна більшість трав і бобових культур збирають у правильну стадію зрілості, а ферментація проходить належним чином, однак близько 5-15%  псуються клостридіями. Основним винуватцем є паличкоподібна, грампозитивна бактерія, яка росте в анаеробних умовах і виробляє масляну та оцтову кислоту, а також газоподібний водень, відома як Clostridium tyrobutyricum.

Зосередьтесь на критичних контрольних точках

Якщо приділити увагу лише чотирьом критичним контрольним точка (ККТ), то можна значно підвищити надої, покращити ферментацію, збереження поживності та якості сінажу.

ККТ 1: Зрілість рослини — це важливо

По мірі дозрівання люцерни її урожайність зростає, але перетравлюваність —  зменшується. А тому не варто згодовувати неперетравний корм. Крім того, переконаєтесь, що шляхом годівлі корму заготовленого у правильній стадії зрілості, кількість гною зменшиться.

ККТ 2: Рівень вологості — нижче 65%

Незалежно від зрілості рослини, важливим критерієм для успішного її сінажування є, все-таки, волога. При 65% вологості або вище (≤ 35% СР), ризик утворення масляної кислоти значно збільшується. Масляна кислота є основним показником того, що сінаж пройшов «клостридну ферментацію». Вона у свою чергу призводить до зниження рівня цукру, підвищення рівня рН, руйнування білку, збільшення втрати сухої речовини, поганого запаху і поганого споживання корму, що призводить до захворювань, коли згодовувати високопродуктивним коровам. Зайва волога може бути властива як і самій трав’яній культурі, так і залежати від погодних умов навколишнього середовища (дощ чи роса).  А тому важливо:

• уникайте глибоких валків
• звертайте увагу на «час в'яління»
• намагайтесь досягти 60% вологості  (40% СР), і не більше.

ККТ 3: Мінімізація забруднення

Під час збирання люцерни на сінаж необхідно мінімізувати забруднення грунтом і золою. Забруднення люцерни грунтом небажане з двох причин: він накопичує неперетравну золу, яка служить в якості «наповнювача» ЗЗР і спричиняє збільшення спор клостридії при сінажуванні. Додаткові спори Clostridia можуть спровокувати небажане бродіння. Вищий рівень золи у люцерновому сінажу накопичується під час скошування, в'яління, валкування та подрібнення або при значній втраті сухої речовини (цукру) підчас вторинного бродіння. А тому потрібно збільшити висоту різака і уповільнити швидкість скошування. Підвищення висоти різака (від 6 до 9 см) призведе до зниження загального виходу СР, але збільшить її засвоюваність.

ККТ 4: Кисень транешеї — ворог!

Останньою критичною точкою є належне зберігання сінажу у бункері чи траншеї, та їх загальна будова. Інші передбачувані втрати можуть становити 10-30% сінажу і виникають у траншеї, коли втрачається увага до найменших деталей. Кисень це ворог сінажу. Ось перелік необхідних заходів, які допоможуть створити безкисневі умови при сінажуванні.

• Найперше необхідно визначити працівника відповідального  за припинення збору люцерни, якщо при її транспортуванні до бункеру вона все ще волога.
• Друге: Наповнити траншею дуже швидко, аби мінімізувати втрати сінажу, спричинених диханням рослини.
• Третє: забезпечте швидку доставку трави до траншеї.
• Також забезпечте належний розмір і вагу трамбувальної машини, аби забезпечити щільність ≥ 8 кг СР на 0,03 куб м. Можна використовувати «Правило 800». Необхідна вага трамбувального трактора = кількість тон  люцерни, що доставляють за годину x 800.
• Також варто пам’ятати про швидке звільнення траншеї від техніки після останньої загрузки сінажу: додатковий час у траншеї аж ніяк не покращить щільність СР.
• І на останок — повністю накрийте траншею. Вкрийте сінаж одним або подвійним шаром плівки, яка стане бар’єром для кисню, також покладіть покришки або мішками наповненими піском чи гравієм.

Особлива увага до цих чотирьох критичних точок (ККТ) допоможе вам збільшити вихід заготовленого сінажу, забезпечить правильне його зберігання і бродіння. А також знизить можливість псування клостридіями.

MilkUa.info за матеріалами Dairyglobal