Відповідно до нього, молоком може називатися тільки продукт без будь-яких добавок, призначений для споживання або подальшої переробки. Якщо такий продукт призначений для продажу, він повинен бути позначений як «сире молоко» або іншим відповідним терміном, що не вводить споживача в оману.

Так, в Кодексі прописано, що якщо склад молока був змінений в результаті додавань або витягів з нього окремих складових частин, він може позначатися терміном «молоко» тільки за умови, що поруч з найменуванням продукту наведено чіткий опис проведеної технологічної обробки.

Застосування терміну «молоко» допускається тільки за умови, що компоненти немолочного походження вводяться додатково, не з метою заміни складових частин молока.

Законодавства таких країн, як Китай, Японія і США дотримуються правил найменування харчових продуктів, встановлених Кодексом. У Китаї, наприклад, законодавчо закріплено, що назва будь-якого харчового продукту має відображати природу його походження, а на всіх продуктах, що мають в складі жири, на видному місці повинен бути зазначений їхній склад.

В Японії не так давно були розроблені нові правила маркування, тепер прийняті стандарти гармонізують федеральне законодавство до стандартів Кодексу Аліментаріус. Крім того, відповідно до нових вимог, якщо в продукті менше або більше будь-якого складового елементу, необхідно, щоб різниця зі стандартним продуктом перевищувала 25%.

США

У Сполучених Штатах назви продуктів регулюються як FDA, так і на місцевому рівні. FDA встановлює стандарти назв для молочних продуктів в залежності від їх складу, вмісту жирів і технології виробництва, а також встановлює необхідні для згадки в складі інгредієнти.

Що стосується регулювання на рівні штатів, то, наприклад Департамент сільського господарства і ринків штату Нью-Йорк на законодавчому рівні закріпив вимоги до найменувань молочних продуктів відповідно до їх складу і особливостей споживання в регіоні. Відповідь на питання, чому люди не плутають молоко з молочними і рослинними жирами полягає в тому, що на ринку існує безліч аналогових функціональних продуктів для різних категорій споживачів. Так, наприклад, в Нью-Йорку пішли далі маркувань «халяль» і «кошер» і нормативно закріпили індивідуальні назви на кшталт «parevine» — кошерного морозива, відповідного парве.

Незважаючи на те, що вимоги до продукції з рослинними жирами тут такі ж, як і до молочних продуктів, правила маркування зазвичай суворіші. Наприклад, для порівняння продукту з іншим (заяви на кшталт «на 50% менше жирів ніж в …») необхідно давати пояснення, що містить докладну інформацію про порівнюваних продукті.

США: Немолочний соєвий напій

Для харчових продуктів, які охоплюють як «немолочні», в США існують окремі правила, які стосуються пояснень в маркуванні. Наприклад, якщо продукт з «non-dairy» маркуванням містить казеїн, то на упаковці має бути вказано його джерело. Наприклад, якщо виробник використовує термін «немолочний» на вершках, в складі яких міститься казеїнат натрію, він повинен мати вказівку в дужках «(похідне молока)». Таким чином, будь-яка заява на упаковці продукту повинна мати своє роз'яснення, щоб споживач міг на місці зрозуміти, що він купує.

ЄС і Британія

У Британському нормативному регулюванні зазначено, що немолочні продукти, що мають назви, схожі з молочними, повинні ясно доводити до споживача, що продукт не є молочним. Постанови забороняють візуальні зображення і рекламу, що мають на увазі, що продукт є молочним. Крім того, порівняння в рекламі з розряду «справжній молочний смак» можуть бути заборонені і розглядаються в залежності від контексту.

У Європейському союзі з 2016 року діє закон, який регулює донесення до споживача правильної інформації про харчову продукцію. У червні 2018 ЄС випустив докладне роз'яснення про застосування закону і правила найменування та маркування для зручностей споживача. Документ свідчить, що виробник сам має право вказувати відповідну назву для аналогових продуктів, головне, щоб воно не порушувало інших нормативів. Проте, заборонено використовувати назву на кшталт «аналог сиру» або «сироподобний продукт», тому що саме слово «сир» вже зарезервовано виключно для молочного продукту.

Іспанія: Горіховий напій

У роз'ясненні до документа зазначено, що в разі заміни одного із складових інгредієнтів іншим, його необхідно вказати поруч з назвою. Причому окремо зазначено, що таке маркування повинне займати не менше 75% від розмірів надрукованого найменування продукту, але не менше 1,2 мм. Також потрібно підкреслити, що в ЄС вказівка певного рослинного походження є обов'язковою для будь-яких харчових продуктів, які містять в собі масла і жири рослинного походження, незалежно від їх кількості в складі.

Регулювання нормативної бази маркування і дозволені назви — повільний політичний процес. Коли в Новій Зеландії в 2009 році міністерствами було ініційовано незалежне дослідження існуючого механізму маркування і продовольчого регулювання в країні, на випуск рекомендацій потрібно більше двох років. Тоді, серед 61 рекомендації тільки одне містило згадку про рослинні жири — відповідно до неї, стало необхідно вказувати вміст і походження жирів в складі продукту.

Коли на ринку немає фальсифікату, проблема інформування споживачів нікуди не пропадає — потрібно пам'ятати, що існують і інші нюанси, пов'язані з регулюванням застосування рослинних жирів в харчовій промисловості, на кшталт алергії на деякі рослинні елементи. Проте, не дивлячись на відмінності в культурі молочного споживання і різні рівні розвитку ринків рослинних продуктів, проблема правильних найменувань досі залишається відкритим питанням у всіх країнах світу.

milknews