Оцінка якості люцернового силосу

Щоб не допустити повторення помилок, для початку їх потрібно виявити. З цією метою австрійський експерт із годівлі інтерпретував результати лабораторного аналізу реальних зразків люцернового силосу, заготовленого п’ятьма українськими господарствами. На основі показників поживності він також оцінив економічний ефект від їх згодовування і показав, як якість грубих кормів визначає прибутковість ферми впродовж року.

Оцінюючи зразки, Йоган Хойслер орієнтувався на норми якості силосу, якими користуються в Австрії і які розроблено австрійським Вищим федеральним навчально-дослідним аграрним інститутом Раумберг Гумпенштайн. Порівняння орієнтовних показників якості грубого корму з фактичними допомагає встановити, на якому етапі вирощування, заготівлі та зберігання було порушено технологію (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Показники якості силосу

Джерело: презентація Йогана Хойслера. Х Міжнародний молочний конгрес, Київ, 2−3 березня 2017 р.

Інтерпретація результатів

Спробуємо разом з австрійським експертом правильно зрозуміти підказку, яку ми отримуємо у звіті з лабораторії.

Ферма 1. Силос майже досяг верхньої допустимої межі за вологістю, однак у норму вдалося вкластися. Він містить багато протеїну, але недостатньо клітковини, що говорить про надто рано скошену молоду люцерну. Зависокий вміст сирого жиру та золи. Більший за норму вміст калію вказує на інтенсивне внесення добрив. Занадто високий вміст молочної та оцтової кислот може бути спричинений використанням консервантів, а масляної кислоти — високим умістом золи. Отриманий рівень кислотності надмірний, тому негативно впливатиме на аеробну стабільність силосу. Варто також відзначити низький вміст НДК та дуже високий вміст енергії. Загалом господарство заготовило люцерновий силос доброї якості.

Ферма 2. Корм, як і на першій фермі, дещо сухуватий. Як і попередній зразок, силос містить багато протеїну і мало клітковини, тобто й у цьому випадку люцерну скосили в ранній фазі. Вміст аміаку низький, а сирого жиру — зависокий. Стосовно кальцію, то його в зеленій масі забагато. Також трішки підвищена кількість заліза, що пов’язано з умістом сирої золи, який хоч і незначно, але перевищує норму. Фосфор та калій у нормі. Вміст молочної кислоти високий, оцтової — в нормі, хоча можна сказати, що для силосування використовували консерванти зі штамами молочнокислих бактерій. Решта показників близькі до відмінних, що дає підстави зробити висновок про якісно заготовлений силос.

Ферма 3. Порівняно з попередніми зразками силос дуже сухий, але має доволі непоганий показник сирого протеїну. Якщо подивитись на клітковину, то вміст НДК низький, що характерно для люцерни, але при цьому трохи більше КДК і КДЛ. Тобто ідеальний час скошування було упущено. Вміст кальцію дуже високий, а фосфору — надто низький. Забагато заліза — через підвищену кількість сирої золи. Показники молочної та оцтової кислот також перевищують норму. Господарство має потенціал для покращення якості силосу.

Ферма 4. Силос дещо сухуватий. Сирого протеїну в ньому недостатньо. Вміст клітковини зависокий — значить, люцерну скосили у пізній фазі. Кількість аміаку говорить про часткову втрату протеїну при бродінні. Сирий жир — у нормі. Вміст кальцію, фосфору та калію низький, і, як правило, це говорить про низький рівень удобрення. Якщо вміст молочної та оцтової кислот задовільний, то масляної, на жаль, надмірний. Не вистачає цьому силосу й енергії. В даному разі є потенціал до вдосконалення. Особливу увагу слід звернути на фазу скошування та на менеджмент внесення добрив.

Ферма 5. Силос досить вологий. Сирого протеїну в ньому надто мало, а клітковини — надто багато, що говорить про пізню фазу скошування. Вміст сирої золи високий, тому зависокий і вміст заліза. Також бачимо дефіцит фосфору, кальцію та калію. Низький вміст останніх двох мікроелементів є наслідком недостатнього внесення добрив. Вміст молочної кислоти низький, аміаку й масляної кислоти, навпаки, дуже високий, що пов’язано з забрудненням корму — великою кількістю сирої золи. На це слід звернути увагу, бо це може стати причиною кетозу в корів. Рівень pH у силосі високий, що порушує аеробну стабільність. Вміст енергії дуже низький, що свідчить про те, що господарство пропустило оптимальну фазу скошування. Фермі слід працювати над удосконаленням якості силосу.

Молочна продуктивність

Лабораторний аналіз корму корисний ще й тим, що дає можливість спрогнозувати, якою буде молочна продуктивність після його згодовування. На основі даних Йоган Хойслер порівняв надої, які можна отримати при умовному згодовуванні п’яти зразків силосу — годівля виключно люцерновим силосом (див. таблицю 2).

При розрахунках до уваги бралися такі показники:

— жива маса корови 650 кг;

— молоко з умістом жиру 4%, білка — 3,2%;

— однаковий показник споживання корму — 15 кг СР.

Таблиця 2. Умовна молочна продуктивність із грубого корму

Отже, з першого силосу за вмістом енергії можна отримати 16,1 кг молока, а за вмістом протеїну — 24,8 кг. Надмірний показник балансу азоту в рубці говорить про те, що вміст протеїну перевищує вміст енергії. Це може стати причиною білкового отруєння. Продуктивність за вмістом енергії другого силосу становитиме 15,6 кг молока, за протеїном — 23,6 кг. Баланс азоту в рубці дещо нижчий, але це не має значного впливу. З четвертого силосу за вмістом енергії можна отримати 12,6 кг молока, а за протеїном — 16,0 кг. При цьому баланс азоту в рубці у рамках норми. І це єдиний силос, з якого можна отримати відносно збалансований корм.

У наступних розрахунках експерт брав до уваги той факт, що підвищення якості грубого корму стимулює споживання (див. таблицю 3). Отож різниця в надої може бути ще більшою. Це також показує, що в доброму силосі високий уміст сирого протеїну може спричинити надлишок азоту в рубці. Як бачимо, споживання корму істотно різниться — від 13 до 16,5 кг СР. В результаті різниця в продуктивності становить майже 10 кг на корову за день.

Таблиця 3. Молочна продуктивність із грубого корму

Потому на основі зразків експерт розрахував раціон для молочної продуктивності 30 кг (див. таблицю 4). Умовою було включити до нього якомога більше грубого корму, але й водночас забезпечити структурність, бажаний уміст мінеральних речовин, енергії, перетравного сирого протеїну та баланс азоту в рубці.

Таблиця 4. Раціони для надою 30 кг молока*

Джерело: презентація Йогана Хойслера. Х Міжнародний молочний конгрес, Київ, 2−3 березня 2017 р.

На фермі 1, де люцерновий силос містив дуже багато протеїну, знадобилося ввести в раціон кукурудзяний силос, щоб досягти допустимого рівня балансу азоту в рубці — 50 г. Показники кукурудзяного силосу також було взято з українського господарства. У всіх раціонах використано кукурудзяний силос однакової поживності.

Силос на фермі 2 має нижчий уміст протеїну. Тут експерт додав сіна середньої якості. Вміст концентратів і склад раціону майже не відрізняються від першого зразка. Перші два раціони майже ідентичні, у другому знадобилося трішки менше кукурудзяного силосу. Звісно, цей раціон буде трохи дешевший.

Якщо взяти ферму 3, то бачимо, що споживання грубого корму дещо менше і, відповідно, потрібно більше концентратів. Цей раціон було легше збалансувати й отримати позитивний баланс азоту в рубці, оскільки вміст протеїну в грубому кормі був нижче.

На фермах 4 і 5 додано 2 і 1,5 кг ріпакової макухи, відповідно (можна використовувати соєвий або інші види шроту). В цих раціонах уміст концентратів майже на межі — близько 50%.

Підрахунки щоденних витрат у розроблених раціонах показують, що грубі корми найгіршої якості в перерахунку на вартість енергії в кінцевому результаті виходять найдорожчими. Також чітко простежується тенденція до зростання вартості концентрованої групи (див. таблицю 5).

Таблиця 5. Витрати на корм у розроблених раціонах

²Витрати на концкорми розраховано на основі актуальної закупівельної ціни: кукурудза на зерно — 0,216 євро/кг СР, ячмінь — 0,205, пшениця — 0,216, сухий жом — 0,227, ріпакова макуха — 0,341, мінеральний корм — 1,160, кормова сіль — 0,260 євро/кг СР.

Джерело: презентація Йогана Хойслера. Х Міжнародний молочний конгрес, Київ, 2−3 березня 2017 р.

Далі було проведено розрахунок річних витрат на корм для надою за лактацію 7 тис. кг (див. таблицю 6), який також показав, що раціон дорожчає з погіршенням якості грубих кормів. Потреба в концкормах на лактацію зростає від 110 кг до 2 тонн. Витрати на грубий корм зменшуються, оскільки зменшується його споживання через гіршу якість. І загальні затрати збільшуються від 21 євро до майже 400, а витрати на концкорми на виробництво 1 кг молока — від 3,4 до 7,1 євроцента.

Таблиця 6. Річні витрати на корм при річному надої 7 тис. кг на корову

Ефективне виробництво молока

У рентабельності, окрім доходу, вирішальну роль відіграють витрати на виробництво. В Австрії за останні 25 років створили спеціальні робочі групи, в тому числі і в молочному виробництві, які надають цінні показники з окремих галузей виробництва. У 2016-му робоча група з молока дослідила 868 господарств. Дослідження показало, що різниця доходу на 1 кг молока в найкращих і найгірших господарствах становить лише 4,8 євроцента. Що стосується витрат, то різниця вже 23,2 євроцента на 1 кг молока.

Це означає, що фермер (господарство) має чималі резерви у збільшенні продуктивності, поліпшенні економічної складової господарства, передусім у блоці годівлі, де 38% виробничих витрат припадає на корми чи 7,8 євроцента на кілограм молока.

Тут вирішальним є те, чи господарство покриває свої витрати при виробництві молока. Зменшити витрати на корм можна двома шляхами: або дешевше виготовляти, або ефективніше використовувати. При цьому також необхідно звертати увагу на час скошування. Той, хто його проґавить, збере гірший корм. Дослідження робочих груп показують, що при зменшенні енергетичної поживності корму на 0,1 МДж витрати на корм зростають на 0,5−0,7 євроцента.

Отже, поганий грубий корм — найдорожчий грубий корм. Крім того, найдорожчий грубий корм не тільки той, що має низьку якість, а й той, що не поїдатиметься тваринами чи взагалі не дійде до кормового столу. Це той корм, що втрачається під час збирання, зберігання та роздачі. За даними робочої групи, при втраті корму на 5% збільшуються витрати на нього на літрі молока на 1,3−1,5 євроцента. Відповідно, з поліпшенням якості грубого корму підвищується і його поїдання. Кожний додатковий кілограм спожитої сухої речовини збільшує молочну продуктивність до 2 кг. Також це додає здоров’я тваринам та покращує їх відтворення.

Концкорми повинні ефективно використовуватися саме тоді, коли вони найкраще впливають на продуктивність — приміром, на початку лактації. Вища перетравність корму зменшує втрати поживних речовин. Цілі зерна не перетравлюються і зрештою потрапляють до гною. Різкі зміни та недостатня структурність корму збільшують швидкість його проходження та погіршують його засвоєння. Корм, що виробляється чи купується, але не доходить до кормового столу або не засвоюється тваринами, підвищує витрати на нього та негативно впливає на рентабельність господарства.

Виробництво якісного грубого корму

На завершення варто нагадати основні правила заготівлі грубих кормів:

• швидко засилосувати (час від скошування до повної герметизації повинен бути мінімальним);
• зелену масу в траншеї потрібно правильно розподілити за допомогою спеціалізованих засобів тонким шаром по всій площині, швидко та добре втрамбувати. Проте визначальним є не час трамбування, а маса трамбувального засобу;
• силос має бути добре загерметизований, закритий від повітря не лише зверху, а й з боків;
• правильно відбирати силос із траншеї.

Ще однією умовою поліпшення якості люцернового силосу є прив’ялювання зеленої маси. Завдяки цьому у скошеній масі підвищується концентрація цукрів, що сприяє розвиткові кисломолочних бактерій. Для якісного трамбування в траншеї люцерну потрібно підв'ялювати до 30−40% сухої речовини. Якщо сінаж заготовлюється в тюках, то вміст сухої речовини може бути вищим. Щоб отримати швидке рівномірне прив’ялювання, бажано використовувати ворушилку одразу за скошуванням.

Якість силосу також визначається і ступенем подрібнення маси, що важливо для отримання структурності раціону, зменшення потреби в сіні чи соломі. Оптимальна довжина нарізки залежатиме від вологості і визначатиметься можливостями трамбувального засобу. Не слід занадто подрібнювати корм, бо він ще різатиметься в кормозмішувачі. При цьому втрачається структурність раціону, що може спричинити чимало проблем, в основному пов’язаних із ацидозом. Чим сухіший корм, чим він старіший і містить більше неперетравної клітковини, тим меншою повинна бути довжина нарізки.

Наступним і не менш важливим кроком заготівлі сінажу з люцерни є трамбування. Чим щільніше утрамбовано зелену масу (оптимально — більше 200 кг СР/м³ силосу), тим краще бродіння. Молодий та короткий корм краще розподіляється і трамбується, ніж старий та довгий. Якісне трамбування захищає масу від повторного нагрівання.

І, нарешті, герметичне накриття силосної ями плівкою. Бокова плівка захищає критичні ділянки, які, як правило, погано утрамбовуються через проблеми з під'їздом трактора до країв. Поверх плівки має укладатися захисна сітка від механічних пошкоджень, що додатково притискає плівку, та мішки з піском (або шини).

Отож молоко повинно вироблятися з покриттям затрат. На виробничі витрати вплинути легше, ніж на ціну на молоко чи дохід. Як показує досвід, господарства з меншими витратами на корм переносять кризу легше. Чим якісніший грубий корм, тим нижчі загальні витрати на корми і тим вищої продуктивності можна досягти. При згодовуванні грубого корму поганої якості з низьким умістом поживних речовин доводиться додавати в раціон концентровані корми, що значно його здорожчує.

Журнал «Молоко і ферма» № 2 (39), квітень 2017