Для виробництва етанолу як на пальне, так і для споживання зазвичай використовують зерно кукурудзи, дещо менше — ячмінь, пшеницю, сорго і просо. Основним побічним продуктом такого виробництва є післяспиртова зернова барда. Її згодовують тваринам і птиці у складі комбікормів або ж додають до кормосуміші. З огляду на те, що виробництво етанолу з року в рік зростає і барда стає доступнішою, ми вирішили розповісти про особливості її використання для годівлі дійних корів.

У раціонах дійних корів післяспиртову зернову барду головним чином використовують як альтернативу дорожчому соєвому шроту, який нині є найпоширенішою білковою кормовою добавкою. Попри «білкову» значимість, не слід забувати, що це ще й чудове джерело енергії — завдяки високому вмісту нейтрально детергентної клітковини (НДК) та жиру (таблиця 1).

Якість протеїну

Під час виготовлення сухої барди частина білків у результаті нагрівання й висушування розпадається. Водночас, сирий протеїн, що залишається в продукті, містить набагато більше байпасного (або нерозщеплюваного в рубці) протеїну, ніж саме зерно, з якого виготовляють спирт. Його частка в середньому становить 55% від сирого протеїну (і може коливатись від 47 до 63 процентів). Тому ніколи не зайво знати точний показник. Адже продукт у різних виробників буде різним. Це залежить від регіону походження сировини, типу використовуваних матеріалів, особливості їх підготовки і співвідношення, умов ферментації, особливостей дистиляції і т. п.

Разом із тим тривале нагрівання зернової барди під час сушіння породжує чимало запитань відносно доступності поживних речовин у сухій барді, зокрема білка. Як упливає тепло на доступність білка, було всебічно вивчено. Як індикатор і ступінь недоступності азоту в кормі через надмірне нагрівання використовують показник кислотно детергентного нерозчинного азоту (КДНА) або вміст азоту в кислотно детергентній клітковині (КДК). Визначення КДНА — хоч і не бездоганний, та все ж хороший інструмент оцінки руйнівної дії нагрівання в кормах.

Наразі немає інформації про граничне значення КДНА, при якому в корів може початись зниження продуктивності. Але колір сухої барди є свідченням вмісту в ній КДНА. Якісна барда матиме колір від медово-золотистого до карамелізовано-золотистого. Темніші відтінки, аж до кольору меленої кави, є свідченням надмірного нагрівання під час висушування, і така барда потенційно містить багато КДНА.

Щоб оцінити якість протеїну сухої барди і те, як додавання до раціону амінокислот впливає на молочну продуктивність дійних корів, було проведено кілька експериментів. Під час одного з них (Nichols et al., 1998) дослідники зафіксували більші надої від корів, яким згодовували захищений лізин та метіонін.

Зростання продуктивності відбулось і під час експерименту в університеті штату Вісконсін, коли тварини споживали лізинову добавку. Звісно, дослідники очікували саме таких результатів, тому що раціони, в яких основним джерелом білка є продукти з кукурудзи, бідні на лізин. Однак інші експерименти тих само дослідників показали й дещо інші результати: ніякого росту продуктивності, коли до корму з умістом барди додавали захищений лізин та метіонін.

Результати експериментів свідчать, що суха кукурудзяна барда є хорошим джерелом протеїну. Її навіть можна використати як єдину протеїнову добавку до раціону.

Таблиця 1.

Поживний склад барди (DDGS) з різних зернових

¹Джерело: Utilization of DDGS by Cattle. David J. Schingoethe, Dairy Science Department, South Dakota State University, 2006.

²Джерело: ПП «Фенікс Агро» (барда українського виробництва).

Енергетична складова

Попри те, що суха післяспиртова барда майже не містить крохмалю, вона є цінним джерелом енергії. Основною фракцією вуглеводів у барді є нейтрально детергентна клітковина (НДК). Її частка становить 40-45%. До того ж НДК має високий ступінь перетравності. Таким чином, бардою можна замінити крохмалевмісні інгредієнти корму й уникнути ризику виникнення ацидозу рубця завдяки тому, що тварини споживатимуть більше клітковини. Водночас не слід забувати: хоч клітковини в барді чимало, але вона складається з маленьких часток, тому її «внесок» у загальний вміст ефективної клітковини в раціоні буде дуже скромним — менше 15%. Ми ж знаємо, що для стимуляції роботи рубця потрібні довгі часточки.

Що стосується жиру, то його вміст у барді різних виробників різний, але загалом високий — в межах 6%. Цю особливість барди слід урахувати під час балансування раціонів, щоб не зашкодити нормальній роботі рубця.

Фосфор і сірка

У сухій зерновій барді фосфору майже в два, а сірки — в чотири рази більше, ніж у зерні кукурудзи. Про це потрібно пам’ятати, коли складаєте раціон.

Скільки барди згодовувати

Після того, як ми розглянули поживний склад сухої барди, цілком логічно обговорити, скільки її можна згодовувати дійним коровам. Дослідники університету штату Північна Дакота, наприклад, вважають, що раціон може включати максимум 20% барди (на основі сухої речовини)[1]. Якщо більше, можуть виникнути проблеми зі споживанням корму через погіршення його смаку або надлишок білка. Водночас дослідники не відкидають можливості доведення дози барди навіть до 30% СР, але тоді раціони мають бути ідеально збалансовані.

Фактори, які слід узяти до уваги під час розробки раціонів з умістом барди для дійних корів, наведено в таблиці 2.

Дослідники радять фермерам дотримуватись таких основних правил, коли ті згодовують багато кукурудзяної барди, яка найбільш поширена на ринку США:

• Стежити за правильним співвідношенням джерел грубих кормів, щоб знизити вміст білка в раціоні.

• Додатково згодовувати лізин, якщо кукурудзяний силос становить основну частку грубих кормів.

• Уникати зайвого жиру в раціоні.

Сукупний вміст сирого протеїну в раціоні є основним фактором, який визначає максимальний граничний показник частки барди в раціоні. Допустимо вводити від 20 до 30% (СР) барди, якщо раціони вірно збалансовані.

Таблиця 2.

Фактори, які слід узяти до уваги, балансуючи раціони з умістом барди

¹ Якщо для аналізу корму використовують пенсільванський сепаратор, то на верхньому ситі мають залишатись частки, довші за 1,9 см. Довші частки стимулюють румінацію.

Загальна рекомендація щодо максимальної кількості барди в раціоні — 20% (СР). Тобто, якщо дійні корови споживають щодня від 21 до 25 кг СР, то раціон може містити відповідно від 4,5 до 5,5 кг барди (у фізичній речовині). Така кількість інгредієнту в кормосуміші зовсім не вплине на смакові якості і споживання корму. Водночас у вас не буде проблем із балансуванням умісту поживних речовин в раціонах.

Наприклад, якщо раціон складається на 25% (СР) із кукурудзяного силосу, 25% (СР) сіна люцерни і на 50% з суміші концентратів, то бардою можна замінити більшу, якщо не всю, частку такої протеїнової добавки, як соєвий шріт, і значну частину кукурудзи в зерносуміші.

Якщо раціон містить ще більше кукурудзяного силосу, то можна додати і більшу порцію барди. Але в такому разі вам потрібно буде застосувати протеїнові добавки, щоб покрити дефіцит лізину, і збалансувати високу концентрацію фосфору, якого чимало містить барда. У раціонах з більшою часткою люцерни знадобиться менше барди як постачальника білка, та й корови не зможуть засвоїти стільки барди.

Звісно, під час експериментів дослідникам удається доводити частку барди в раціоні й до 30% без шкоди для продуктивності, але на виробництві не варто цього робити.

Також хочемо привернути увагу читачів і до такого факту. Під час згодовування барди виникає менше проблем із рубцевим травленням порівняно з кукурудзою. Навіть якщо вміст енергії в обох продуктах однаковий, то її форма різна. У барді це переважно клітковина і жир, а в кукурудзяному зерні — крохмаль. Як відомо, великий вміст крохмалю негативно позначається на рубцевому травленні й може стати причиною ацидозу, ламініту й жирної печінки.

Якщо в США найпоширенішою є кукурудзяна барда, то в Канаді чимало застосовують і пшеничної. За оцінками тамтешніх фахівців, пшенична барда подібна до ячменю за енергетичною поживністю[2]. Її частка в раціоні може сягати 10%, при цьому не відбувається жодних змін у продуктивності корів та складі молока.

Канадські фермери зазвичай використовують пшеничну барду як джерело протеїну в раціонах дійних корів для заміни ріпакового і навіть соєвого шроту. Дослідження показали, що така заміна не впливає на ферментацію в рубці, вироблення мікробного протеїну і молочну продуктивність (Azarfar et al., 2013; Abdelqader et al., 2013; Chibisa et al., 2012; Franke et al., 2009; Penner et al., 2009). Часткове використання барди замість концентратів також не позначається негативно на надоях, складі молока і жуванні жуйки (Penner et al., 2009). Коли її використовували для часткової заміни ячмінного силосу, підвищувалась молочна продуктивність, але скорочувалась тривалість жування жуйки, знижувався рівень рН у рубці і концентрація жиру в молоці. І навіть при додаванні люцернового сіна не можна було уникнути такої реакції організму корів на цю кормову добавку (Zhang et al., 2010)[3].

Транспортування і зберігання

Суха барда — дуже зручний у використанні продукт. Вона має тривалий період зберігання, її можна перевозити на чималі відстані, з нею легко готувати кормосуміш. Однак деякі менеджери ферм відзначили, що існує певна проблема під час гранулювання комбікормів з великою часткою сухої барди.

Економіка згодовування сухої барди

Перед тим, як придбати альтернативний вид корму, завжди аналізують ціну й уміст поживних речовин. Пропонуємо простий метод визначення вартості одиниці протеїну, енергії, клітковини чи будь-якого іншого компоненту. Нам потрібна інформація лише про ціну корму й поживний склад.

Таблиця 3 містить інформацію про вміст протеїну й енергії, а також оцінку їх вартості, в кормах, які найчастіше використовують для годівлі дійних корів.

Порахуймо вартість кілограма сирого протеїну в тонні корму. Для цього спочатку визначмо його кількість у тонні:

(Процент сирого протеїну в СР ÷ 100) x [(процент СР ÷ 100) x 1000 кг] = кг сирого протеїну/т СР.

Якщо барда містить 30% сирого протеїну і 89% сухої речовини, то:

(30 ÷ 100) x [(89 ÷ 100) x 1000] = 0,30×890 = 267 кг сирого протеїну/т СР.

Відповідно, вартість кілограма сирого протеїну в тонні барди, яка коштує 2000 грн., буде така:

грн./т ÷ кг сирого протеїну/т = грн./кг сирого протеїну.

Отже, 2000 грн. ÷ 267 кг = 7,49 грн./кг сирого протеїну в СР.

Таблиця 3.

Поживний склад і вартість поживної речовини¹

¹ Джерело: ПП «Фенікс Агро».

Така методологія, в основі якої лежить оцінка вартості поживної речовини, має певні недоліки. Корми варто оцінювати за вмістом у них найважливішої поживної речовини, тобто протеїну, енергії і т.п. Ця методологія не зовсім правильно спрацьовує у випадку з сухою бардою, бо вона є джерелом протеїну й енергії. Також вона містить неперетравний у рубці протеїн, який є необхідною умовою підтримання високої молочної продуктивності корів.

Ще кілька неврахованих факторів. Використовуючи методологію оцінки вартості поживної речовини, ми підходимо з однією міркою до всіх кормів, хоча насправді всі вони дуже різні — за смаком, перетравністю і якістю.