Євген Орлов, ТОВ «Агравіа АГ»

Суміші бобових і злакових трав використовують в однорічному, дворічному й багаторічному польовому кормовиробництві. Порівняно з чистими посівами бобових або тонконогових (злакових) трав, суміші їх мають низку переваг:

• краще використовують ґрунтово-кліматичний потенціал даного місця вирощування й компенсують мінливі ґрунтові умови поля, а також краще пристосовуються до змін погоди;
• їх менше уражають хвороби та шкідники, вони більш конкурентоспроможні до засмічення;
• можуть компенсувати кущінням рідкі сходи злакових;
• краще впливають на родючість ґрунтів;
• не потрібне внесення азоту, коли частка бобових у суміші 70% і більше. При меншій частці бобових азоту потрібно менше, ніж для чистих посівів;
• дають, порівняно з чистими посівами бобових, вищі й стабільніші врожаї;
• розширюють можливості використання травостоїв (зелений корм, силос, сіно), гнучкіші у строках збирання, тому що в разі запізнення з укосом якість кормів знижується менше;
• поліпшують якість кормів (підвищене споживання, більш вирівняне співвідношення між протеїном і концентрацією енергії, знижена небезпека тимпанії при згодовуванні).

Використання оптимально збалансованих за складом кормових травосумішей дає можливість по-іншому дивитися на проблему лугового кормовиробництва. Порівняно з середньою продуктивністю кормових угідь їх експлуатація в комбінації з дотриманням інтенсивних методів використання дає змогу збільшити вихід корму (не кажучи вже про його якість) у два-три рази.

Існує ціла низка видів і типів злакових трав і бобових, які різняться між собою якістю й особливостями, пов’язаними з їхнім ростом та використанням. Ґрунтуючись на цих особливостях, злакові трави й бобові змішують відповідно до потреб використання й кліматичних умов. Далі представлено дані про різні види трав, що використовуються для створення травосумішей.

Райграс пасовищний (Lolium perenne L.)

Низовий рихлокущовий багаторічний злак заввишки 40-80 см. Любить вологу, посуху переносить погано; на зрошення чутливий, але не витримує тривалого затоплення і близьких ґрунтових вод. Добре пристосований до помірного вологого клімату з м’якими зимами. Старі травостої більш схильні до вимерзання.

За сприятливих умов може давати високі врожаї сухої речовини. Відзначається високою пагоноутворювальною здатністю, гарною отавністю, пасовищостійкістю. За кормовими властивостями — один із найцінніших злаків. Райграс пасовищний використовується в травосумішах при створенні культурних пасовищ і сіножатей на помірно вологих, родючих суглинних, глинистих і супіщаних ґрунтах. Погано розвивається на кислих ґрунтах і на сухих опідзолених супісках.

Сорти райграсу пасовищного діляться на ранні, середньо-пізні й пізні залежно від строків колосіння. Ранні сорти зі швидким весняним відростанням ефективніше використовують запаси зимової вологи, але повільно ростуть в інші пори року. Пізні сорти не так інтенсивно ростуть навесні, зате довший час забезпечують хорошим кормом.

Фестулоліум (Festulolium)

Це кормовий вид злакових трав, отриманий шляхом гібридизації вівсяниці з райграсом. Новий вид поєднує їхні найкращі властивості. Від вівсяниці фестулоліум успадкував зимо- та посухостійкість, витривалість, а від райграсу — швидку схожість, весняний ріст, перетравність, високий рівень цукрів та відмінний смак.

Кожний сорт фестулоліуму має різні комбінації цих якостей, і всі вони можуть бути класифіковані залежно від схожості успадкованих ознак.

Фестулоліум сортотип райграсу — це крос між італійським райграсом і вівсяницею луговою. Зовнішній вигляд як у райграсу, але з кращою стійкістю, коренева система розвинена подібно до вівсяниці.

Фестулоліум сортотип вівсяниці — крос між італійським райграсом і вівсяницею очеретяною. Зовнішній вигляд — як вівсяниці очеретяної, з високою витривалістю, але з кращою врожайністю і якістю.

Райграс гібридний (Lolium x boucheanum Kunth)

Це крос між райграсом пасовищним і райграсом італійським, який успадкував витривалість пасовищного з кормовими якостями італійського. Завдяки чому дає кращу врожайність травостою. Також райграс гібридний стійкіший до посухи, ніж батьківські види.

Тимофіївка лугова (Phleum pratense L.)

Верховий рихлокущовий багаторічний злак, дуже зимостійкий. Холодною весною тимофіївка відростає краще за більшість інших кормових трав. Рослина любить вологу, але затоплення переносить погано. Посухостійкість невисока, особливо чутливі до нестачі вологи сходи рослин до вкорінення. Тимофіївка недостатньо стійка до випасу. При пасовищному використанні її врожай з віком знижується швидше, ніж при сінокісному. Добре росте на родючих, помірно вологих, суглинних, глинистих, алювіальних ґрунтах і на окультурених торфовищах. На сухих ділянках і кислих ґрунтах розвивається слабко.

Вівсяниця очеретяна (Festuca arundinacea L.)

Одна з найбільш стійких до посухи і спеки трав з високою витривалістю до витоптування. Завдяки великій і глибоко проникній кореневій системі може забезпечувати себе вологою тоді, коли інші трави зупиняються в рості. Добре росте на різних типах ґрунтів, але краще на родючих, зрошуваних, суглинистих і глинистих із проникним ґрунтом. Витримує тривале затоплення талими водами. Добре пристосовується до реакції ґрунтового середовища, може рости як на сильнокислому ґрунті з рH 4,5, так і на ґрунтах із рH 6,5. При сівбі насіння під покрив добре переносить затінення покривною культурою.

Грястиця збірна, або звичайна (Dactylis glomerata L.)

Це верховий рихлокущовий багаторічний злак. Зими з глибоким сніговим покривом переносить добре, а в безсніжні — зріджується. Грястиця (інші назви — вівшук, житниця, купчанка, плоскуха, мітлиця й ін.) погано сприймає затоплення й надмірне зволоження ґрунту, не витримує тривалого затоплення талими водами. Вважається посухостійкою культурою. Добре росте на суглинистих і глинистих ґрунтах з достатньою кількістю перегною, нормально забезпечених вологою, і на окультурених торфовищах. Погано росте на надто вологих торфовищах і сухих піщаних ґрунтах. Найкраще розвивається при слабко вираженій кислій реакції ґрунту. Задовільно росте при рH 4,7-5,5. Дуже чутлива до аерації ґрунту.

Грястиця збірна досить урожайний злак, здатна формувати два-три укоси, а то й більше. Відгукується на високі дози азоту й зрошення. У травосумішах на третій рік життя досягає повного розвитку.

Конюшина повзуча, або біла (Trifolium repens L.)

Цінний ресурс травостою, який підвищує якість і перетравність корму, поліпшує його смак, тим самим підвищуючи щоденне споживання корму тваринами. Поряд із підвищенням поживних якостей корму включення конюшини білої до складу лугових травосумішей збільшує їх урожай завдяки додатковому постачанню злакових компонентів травосуміші азотом. Притоптування конюшини білої тваринами під час пасіння не пригнічує рослину, а, навпаки, сприяє її розростанню.

Найкраще росте в районах із прохолодним вологим кліматом. Невибаглива до ґрунтів. Добре розвивається на польових і заплавних землях, на нормально зволожених, суглинних, багатих гумусом і добре дренованих ґрунтах, а також на достатньо осушених болотах і вапнованих ґрунтах. Погано розвивається на дуже кислих. Оптимальною реакцією ґрунту (рH) є 5,5-7,9. Оптимальним рівнем залягання ґрунтових вод уважається 85-90 см.

Конюшина лугова (Trifolium pratense L.)

Холодостійка рослина, насіння здатне проростати при температурі 2-3 ^о С. Конюшина червона любить вологу, в разі її нестачі сповільнює ріст і може загинути, але й надлишкового зволоження не поважає: в таких умовах стебла вилягають. Відносно невибаглива до ґрунтів, краще росте на дерново-підзолистих, сірих лісових і чорноземних. Кислотність ґрунту не повинна бути нижча, ніж 4,5 рH. Протипоказані їй дуже засолені ґрунти. Конюшина лугова — рослина-сидерат. У ролі кормової трави вважається однією з найцінніших культур за поживними властивостями. Використовується як на зелений корм, так і для заготівлі сіна, силосу й сінажу.

Люцерна посівна (Medicago sativa L.)

Багаторічна, дуже кущиста рослина, відзначається високою врожайністю, швидко відростає навесні й після укосів. Люцерна посівна дає два укоси, а при зрошенні — три-чотири (в Середній Азії на зрошуваних площах може витримувати до семи укосів за сезон). Сонцелюбна рослина довгого світлового дня, насіння проростає при 2-3⁰С, оптимальна температура для росту й розвитку — 18-20⁰, сходи витримують невеликі ранньовесняні заморозки й різкі коливання температури.

Люцерна — типовий мезофіт, для гарного росту й розвитку вона потребує оптимальної вологозабезпеченості. Водночас ця культура достатньо посухостійка, тому що має потужну кореневу систему, яка сягає великої глибини. Рослини можуть використовувати вологу не тільки з орного, але й з підорного шару. Люцерна — рослина довгого дня, досить світлолюбна, тому при підсіванні під покрив потужно розвинутих хлібів зріджується значно сильніше. Гарно росте на родючих, пухких і на окультурених провапнованих дерново-підзолистих ґрунтах. Не переносить кислі (при рH нижче 5 бульбочки не утворюються). Добре росте при рH 6,5-7. Ця культура бере з ґрунту багато поживних речовин, на утворення 1 тонни сіна потрібно: азоту — 39 кг, фосфору — 10, калію — 15, магнію — 8 кг.

Тонконіг луговий (Poa pratensis L.)

Низовий кореневищно-рихлокущовий багаторічний злак, повного розвитку досягає на третій-четвертий рік життя. У газоні, який поливають і косять, вегетує невизначено довго. У перший рік життя росте повільно. Рослина помірно стійка до посухи і спеки, до пізнього весняного заморозку й ожеледі, а також низьких температур за відсутності снігового покриву. Найбільше підходять їй помірно вологі, достатньо родючі суглинні ґрунти зі слабокислою або нейтральною реакцією, менше підходять осушені торфовища. Тонконіг стійкий до витоптування, утворюючи щільну дернину.

Вівсяниця червона (Festuca rubra L.)

Дерновий багаторічний злак, не боїться весняних заморозків, зимостійкий. Темп росту — середній, розвиток у посівах порівняно повільний, витримує періодичне затоплення. Росте на чорноземоподібних алювіальних, дерново-підзолистих, сірих опідзолених, супіщаних, слабосолонцюватих та інших ґрунтах. Добре росте на осушених і окультурених торф’янистих та болотяних ґрунтах і з успіхом використовується для створення торфодернини.

Найкращими землями, на яких вівсяниця червона утворює соковитий зелений травостій і міцну еластичну дернину, є пухкі, добре дреновані, багаті на перегній супіщані й легкі суглинні ґрунти.

Віддає перевагу ґрунтам з нейтральною реакцією, мириться зі слабокислим і слаболужним середовищем.

Контактная информация:

ТОВ «Агравіа АГ»
Україна, м. Київ,
вул. Ломоносова, 83а
Тел. 380-44250-9335
Факс 380-44250-9336

info.ukraine@agravis.ru
www.agravis.ru