Заготовити в Україні грубий корм, що відповідає найвищим світовим показникам якості, — можливо. Це довело ТОВ «Вітчизна», що в Сумській області. За результатами конкурсу на кращий люцерновий силос 2016 року, «Вітчизна» здобула перше місце. Практичним досвідом заготівлі силосу на Х Міжнародному молочному конгресі поділився заступник директора господарства з тваринництва Федір Рошка.

У раціоні дійних корів «Вітчизни» грубі корми займають 64% (див. таблицю 1), а в структурі собівартості виробництва — 30%. Відточувати майстерність заготівлі грубих кормів почали у 2014-му році, що одразу позначилося на молочній продуктивності — середній добовий надій на дійну корову за два роки зріс із 22 до 27 кг молока.

Таблиця 1. Структура раціону дійних корів ТОВ «Вітчизна»

Джерело: презентація Федора Рошки. Х Міжнародний молочний конгрес, Київ, 2−3 березня 2017 р.

У таблиці 2 відображено результати лабораторного аналізу люцернового силосу, яке господарство заготовило у 2016-му році. Такі показники вдалося отримати завдяки обізнаності з технологіями заготівлі грубих кормів та їх чіткому дотриманню.

Таблиця 2. Показники якості люцернового силосу 2016 р. заготівлі, 3-й укіс*

*За результатами дослідження зразка силосу в лабораторії Cumberland Valley Analytical Services, США.

Джерело: презентація Федора Рошки. Х Міжнародний молочний конгрес, Київ, 2−3 березня 2017 р.

Основою для успішного проведення кампанії заготівлі грубих кормів, на думку Федора Рошки, є дотримання чотирьох основних правил:

1. Розробка протоколів роботи. Відповідно до умов кожного виробничого майданчика, а також відстані від поля до місця закладки розробляються окремі протоколи. Перед початком заготівлі скликається нарада співробітників відділу рослинництва та тваринництва, складається план дій, розписуються обов’язки та призначаються відповідальні.

2. Чітке виконання протоколів.

3. Контроль за їх виконанням.

4. Навчання і мотивація персоналу. У «Вітчизні» розробили спеціальну тарифну сітку, за якою всім учасникам процесу заготівлі платять за тонну силосу, а за кожну додаткову працівники отримують ще 10% від нарахованої суми. Коли з’явилась матеріальна мотивація, люди запрацювали на повну. Усього за сезон у «Вітчизні» заготовляють приблизно 2000 тонн силосу, рекорд — 2300 тонн.

На якість грубого корму істотно впливає погода. Втрати через природні «примхи» можуть становити від 10 до 20% сирого протеїну чи перетравності. І якщо погоду ми не можемо контролювати, то існує чимало інших речей, на яких необхідно зосередити увагу під час заготівлі і від яких залежить кінцевий результат, переконаний Федір Рошка. Детальніше зупинимося на факторах, які визначають якість грубого корму.

Вологість

Щоб зберегти максимальну кількість поживних речовин у кормі, мінімізувати втрати в полі та силосній ямі, збільшити споживання корму коровами, потрібно досягти оптимального показника вологості заготовлюваної зеленої маси. У «Вітчизні» орієнтуються на показник 55−60%. Фактична вологість люцернового силосу в 2016 році становила 61,1%. Цього вдалося досягти завдяки:

• збалансованій лінійці техніки;
• постійному контролю вологості в полі (фото 1);
• постійному контролю вологості в траншеї (фото 2);
• оперативним змінам у процесі заготівлі при виявленні відхилення від оптимальних показників вологості.

Фото 1. Рівень вологості в полі вимірюють за допомогою вологоміру.

Фото 2. Рівень вологості біля траншеї вимірюють за допомогою мікрохвильової печі.

Постійний контроль вологості — справа проста тільки на перший погляд. Хоч би який метод використувався, завжди є місце для похибки. Тому у «Вітчизні» не покладаються лише на показники вологості скошеної маси в полі й обов’язково використовують мікрохвильовку біля силосної траншеї.

Надзвичайно важливо, підкреслює Федір Рошка, щоб відповідальний за заготівлю грубого корму мав право у вирішальний/критичний момент зупинити весь процес, не зважаючи на можливе невдоволення агрономів чи керівників машинно-тракторного підрозділу, які поспішають зайнятися посівною. «У нашому господарстві я керую процесом заготівлі і несу повну відповідальність за якість грубого корму. Директор наділив мене повноваженнями зупиняти процес. Всі трактори і машини при необхідності стоять. Хоч і за мій рахунок, але стоять. Потрібно вибирати: якісний силос або халепа», — пояснює заступник директора з тваринництва.

Якщо вологість люцерни менше 45%, то її не використовують на силос, а залишають на сіно.

Перед початком заготівлі вивчають прогноз погоди на тиждень. Якщо погода буде сприятливою, розраховуються обсяги силосу і починається заготівля. Скошують люцерну невеликими порціями, що значно полегшує управління процесом.

Зазвичай закладка силосу триває два або більше днів. Вночі буває роса, яка може спричиняти збільшення вологості верхніх шарів утрамбованої зеленої маси. Тому в господарстві запровадили практику тимчасового накриття маси плівкою на ніч. Якщо наступного дня закладку починають робити о 8−9 годині ранку, то вже о 7 год. масу потрібно відкрити, адже коли температура повітря підвищується, то випаровується волога, затримуючись на плівці.

Протеїн і перетравність

Оптимальними показниками вмісту протеїну в люцерновому силосі вважається 20−24%. «Вітчизні» у 2016-му вдалось отримати силос, що містить 23% сирого протеїну. Досягнути такого результату було б неможливо без дотримання таких умов:

• правильна фаза укосу;
• невеликі затрати часу на один укіс;
• належна висота зрізу;
• збереження листочків;
• норма висіву 20 кг/га.

Відомо, що косити люцерну слід на початку фази бутонізації. Однак усе залежить від засіяної площі. У «Вітчизні» стартують, коли з’являються перші бутони, адже люцерна займає значну площу — 650 га. Якщо господарство має змогу заготовити силос за два дні, то починати косити можна у фазі бутонізації. Чим швидше зелена маса потрапить із поля в силосну яму, тим більше поживних речовин міститиме силос.

«До речі, розповім про досвід четвертого укосу люцерни на силос. Мали невеликий урожай — близько 500 тонн, тому зібрали за день. На час закладання вологість зеленої маси була 70%. Побоювалися, що силос міститиме забагато масляної кислоти. Однак, як показала практика, швидкість заготівлі вирішила цю проблему. Вже увечері закінчили трамбування і накрили траншею. Вийшов ідеальний силос без масляної кислоти. Корови із задоволенням його з'їли. Якби масу залишили ненакритою на ніч, то вміст масляної кислоти, напевне, був би високий», — ділиться Федір Рошка.

У «Вітчизні» спочатку дотримувалися висоти зрізу 5−7 см, та коли придбали нову косарку, почали скошувати люцерну на висоті 10−12 см. Результат помітили одразу: після зміни висоти зрізу люцерна росла краще і густіше. Крім того, на високій стерні люцерна швидше й рівномірніше висихає і бруд залишається в полі.

Для високого вмісту протеїну в готовому силосі надзвичайно важливо зберегти листочки на рослині, і одне з головних правил — відповідна вологість. При вологості 45% це складно зробити.

Як кажуть, не білком єдиним. Не лише вміст білка, а й перетравність корму визначає його якість. Фактичні показники перетравності люцернового силосу в 2016-му були такі: НДК — 37,8%; КДК — 32,2%; лігнін — 7,21%. Це майже відповідає оптимальним стандартам якості: НДК — до 40%; КДК — до 30%; лігнін — до 7%. Умови досягнення такі ж, як і по протеїну: правильна фаза укосу, невеликі затрати часу на один укіс, належна висота зрізу, збереження листочків і норма висіву 20 кг/га.

Сира зола

Оскільки зі збільшенням умісту сирої золи в кормі (оптимальний показник ― до 12% СР, фактичний показник ― 10,8%) зменшується його поживність, чимало зусиль у «Вітчизні» спрямовують на те, щоб силос був мінімально забруднений. Перш за все, належним чином налаштовують ворушилку й валкувач. Однак якщо поле нерівне, то не виключене потрапляння ґрунту в зелену масу. У «Вітчизні» нерівність поля компенсують більшою висотою зрізу — 10 см, тому при перевертанні й валкуванні у загальну масу потрапляє мінімум бруду.

Крім того, господарство придбало повітродувку (див. фото 3). Перед в'їздом на територію ферми кожен причіп обдувають, а в разі потреби навіть миють. Причому робити цю процедуру необхідно за 300−400 м до ферми. Потрібно пам’ятати, що весь бруд, який залишиться на колесах, потрапить у силосну яму.

Фото 3. Перед в'їздом на територію ферми кожен причіп обдувають повітродувкою, а в разі потреби навіть миють.

Фото 4. До бокової стіни траншеї прилаштували металеву доріжку. Це значно полегшує роботу працівників, особливо в кінці важкого трудового дня під час сезону заготівлі.

Якість бродіння

Оптимальними показниками якісного бродіння вважають: pH — 4−5, концентрацію молочної кислоти — від 5%, оцтової — 2−2,5%, масляної — 0%. Показники по «Вітчизні» становлять: рН — 4,67, молочна кислота — 5,37%, оцтова — 2,81%, масляна — 0%.

Незважаючи на думку деяких експертів, які допускають деяку кількість масляної кислоти (до 0,3%), в силосі її не повинно бути, переконаний Федір Рошка. А це значить, що силосна маса повинна бути мінімально забруднена й мати відповідну вологість — не більше 65%.

Запобігти завищеному вмісту оцтової кислоти можна шляхом розподілу силосної маси в траншеї тонким шаром (близько 20 см), якісного трамбування та герметизації плівкою (два шари стандартною плівкою і сіткою). А вміст молочної кислоти у силосі залежить від тривалості прив’ялювання люцерни в полі (мінімум часу і перегрібач!), рівня вологості, якісного трамбування та консерванта.

Трамбування та відбір корму

Чим більша щільність зеленої маси, тим менше кисню проникає всередину. У «Вітчизні» трамбують колісним трактором із причіпним котком (фото 5). Показником поганого трамбування є пробуксовка трактора. При хорошому трамбуванні на масі залишається слід від протектора (фото 6).

Найбільше поживності силос втрачає при неправильному заборі, тому виймають його для згодовування худобі фрезою.

Фото 5. Силосну масу трамбують колісним трактором із причіпним котком.

Фото 6. Висота закладки близько 8 метрів, маса ретельно утрамбована.

Федір Рошка переконаний, що кінцевий результат найбільше залежить не від знання теорії чи навіть багаторічної практики, а від злагодженої роботи людей, які беруть безпосередню участь у заготівлі грубих кормів. Разом із тим якість роботи буде вищою, якщо працівники навчені технологіям заготівлі грубих кормів і розуміють наслідки неправильного виконання операцій.

Журнал «Молоко і ферма» № 2 (39), квітень 2017