Олександр Овчаренко, керівник проекту ветеринарно-практичного консалтингу, консультант із годівлі ТОВ «Домінанта Україна»

Кетоз молочних корів ― захворювання, що характеризується порушенням вуглеводно-жирового, білкового, енергетичного та мінерального обміну. Воно супроводжується накопиченням в організмі тварини кетонових тіл, дистрофічними змінами в печінці, серці, нирках, яєчниках, щитовидній та навколощитовидній залозах й гіпофізі надниркової системи, чим спричиняє великі збитки. Як вчасно діагностувати проблему та як діяти, щоби попередити хворобу чи полегшити перебіг захворювання? Про це читайте у статті.

Клінічні ознаки

Слід зазначити, що кетонові тіла утворюються в процесі як порушеного, так і нормального обміну речовин. Вони є звичайними метаболітами, які організм використовує як енергетичний матеріал. Йдеться про ацетооцтову, β-оксимасляну кислоту та ацетон. Кетонові тіла відіграють важливу роль у підтримці енергетичного балансу. Вони є постачальниками енергії для м’язів, нирок і діють як складники регуляторного механізму зі зворотним зв’язком, попереджуючи надмірну мобілізацію жирних кислот із жирових «депо». Кетонові тіла утворюються в печінці. У сироватці крові здорової тварини кетонові тіла містяться в невеликих концентраціях ― 0,2-0,8 ммоль/л. Але коли тварина хворіє на кетоз, концентрація кетонових тіл може збільшуватися у десять разів.

Кетоз ― сигнал про погіршення ситуації в молочному стаді. Захворювання, зазвичай, характеризується анорексією, депресією, зменшенням продуктивності, а також пригніченням репродуктивної функції тварин. Навіть тоді, коли хвороба перебігає на субклінічному рівні, вона підвищує ризик низки метаболічних і репродуктивних захворювань, які надалі зменшать прибутковість підприємства через додаткові витрати.

Кетоз як захворювання найчастіше проявляється у двох формах ― клінічній та субклінічній.

Як відомо, все починається із субклініки, а саме з дефіциту глюкози, внаслідок чого зменшується запас глікогену та розвивається жирова інфільтрація клітин печінки. Жирова дистрофія ― найхарактерніша ознака кетозу. При цьому: вага печінки збільшується до 22 кг (при нормі 9-10 кг). У печінці пригнічується синтез білків та незамінних для відновлення її клітин амінокислот. А ще сповільнюється синтез глобулінів і, як наслідок, слабне резистентність організму до хвороб. Такі морфологічні зміни стають причиною атонії, субінволюції матки, а також ендометритів та яловості.

Часто в господарствах, де цій хворобі не приділяють належної уваги, можна спостерігати хронічний кетоз. При хронічному перебігу печінка дуже щільна та зменшена і тварині діагностують білкову та жирову дистрофію. Нирки ж, як правило, страждають жировою дистрофією епітелію канальців. Характерні зміни можна спостерігати і під епікардом та міокардом серця. Травна система також зазнає змін внаслідок дистрофічних та атрофічних процесів (в передшлунках та кишечнику) застій калових мас (гіпотонія), сичуг гіперемований. В яєчниках часто зустрічається фіброзна дистрофія, кістозування, розвиток сполучної тканини, персистенція жовтих тіл і т.п.

Слід також додати, що у хворих на кетоз корів стають менш ефективними екзогенні гормони та антитіла ― вони дуже швидко втрачають свої властивості в кислому середовищі. Те ж саме відбувається і з іншими речовинами в органах внутрішньої секреції, а також із ферментами. Все це ослаблює імунітет як корів, так і народжених від них телят. Такі телята досить часто хворіють на токсичну диспепсію та гинуть від умовно-патогенної мікрофлори. У таких телят активність травних ферментів у три-п’ять разів гірша, ніж у народжених від здорових корів.

Економіка захворювання

Характерною особливістю захворювання є те, що субклінічна форма дорожча від клінічної в рази. Так, якщо в умовному молочному стаді на 100 корів клінічним кетозом хворіє 5% і хвороба обходиться у 1300 грн. на одну тварину, то виробник зазнає чистих збитків у шість з половиною тисяч гривень (5×1300=6500 грн.). Середній показник субклінічної форми кетозу, тобто частка тварин, у чиїй крові концентрація кетонових тіл перевищує 1 ммоль/л, ― близько 40%. Проблема дається взнаки впродовж перших 20-30 днів лактації. Як відомо, основними наслідками субклінічного кетозу є щоденні втрати надоїв (3 л молока в кожної корови), збільшення сервіс-періоду на 16 днів, ослаблення спроможності до запліднення (50%). При цьому збільшується ризик клінічного кетозу в 6 разів, ендометриту — в 4,4 разу, зміщення сичуга — в 3 рази, маститу — в 2 рази, а також ламініту. Все це разом сягає близько 650 грн. додаткових витрат на кожну голову. Тобто збитки сягнуть 26 тисяч гривень (100 корів, 40×650 = 26000 грн.). Таким чином, те, яка частина стада хвора на субклінічний кетоз, — це основний показник його здоров’я. Причому моніторинг корисний не тільки для оцінки ефективності програми годівлі, але й програми управління стадом та ідентифікації окремих тварин для вчасного лікування.

Попередження і лікування

Як свідчить практика, найчастіше причиною збільшення концентрації циркулюючих кетонових тіл є годівля недоброякісними кормами та порушення жиро-вуглеводного співвідношення. Тому передовсім треба подбати про збалансований раціон. Разом із тим, можна застосувати добавки, які також допомагають знизити ризик виникнення субклінічного кетозу. Це пропіленгліколь та холін, захищений від розпаду в рубці.

У результаті багатьох досліджень учені довели, що дефіцит вуглеводів є основною причиною збільшення концентрації циркулюючих у крові кетонових тіл. Пропіленгліколь ― це попередник глюкози, і його вчасне застосування допомагає вирівняти жиро-вуглеводне співвідношення, що, в свою чергу, попереджує виникнення субклінічного кетозу. Коли йдеться про енергетичні добавки, дуже доречно прокоментувати різницю між пропіленгліколем та гліцерином. Про це найчастіше запитують виробники молока, адже вартість 1 кг цих продуктів відрізняється майже вдвічі. Відповідь проста: якщо перерахувати на глюкозу, яка надходить в кров худоби після згодовування пропіленгліколю і гліцерину, то співвідношення буде 1:4,8 відповідно. Таким чином, гліцерин дорожчий майже в 2,5 разу.

Що стосується холіну, то він виконує надзвичайно важливу роль в нормалізації обміну речовин печінки у транзитний період. Він може розщеплювати жири (мезентеральний, периренальний), які внаслідок дефіциту вуглеводів у крові потрапляють у печінку, спричиняючи жирову дистрофію або синдром жирної печінки. Холін обов’язково має бути захищеним від розпаду в рубці.

Для найефективнішої профілактики кетозу рекомендують застосовувати обидві добавки (пропіленгліколь і захищений холін), бо їхня комплексна дія може зменшити вміст циркулюючих кетонових тіл на 90%. Практика комплексного використання пропіленгліколю і холіну в Україні досить поширена. Зокрема, це успішно роблять UkrLandFarming, Сварог Вест Груп, ПСП «Плешкані» та багато інших.

Загалом ефективна антикетозна програма передбачає комплексний підхід. Він включає попередження та лікування захворювання, тобто профілактику кетозу під час пізнього сухостою, виявлення тварин, які позитивно відреагували на підвищений рівень кетонів у крові, а також індивідуальне чи групове лікування.

Слід зазначити, що ефективні системи моніторингу є критичним компонентом управління хворобою в реальних умовах господарства. Адже для того, щоб правильно підібрати антикетозну програму, необхідно орієнтуватися в показниках субклінічного кетозу в стаді. Більшість досліджень свідчать, що діагностувати вміст кетонів у крові краще в період від трьох тижнів до отелення до трьох тижнів після отелення. Проте найважливішим періодом для тварини є термін від останнього тижня перед отеленням і до чотирнадцятого дня після. У багатьох випадках на одинадцятий день після отелення діагноз клінічного кетозу збігався зі зміщенням сичуга. Цей факт свідчить про те, що перші два тижні лактації ― пік захворюваності. Якщо концентрація кетонів у крові вже під час першої діагностики перевищує 1,0 ммоль/л, це свідчить про розвиток хвороби і про те, що ситуація вимагає швидких дій. Саме тому рекомендують робити діагностику на четвертий-шостий день після отелення, а потім повторно на десятий-чотирнадцятий. Досвід свідчить, що частка корів, хворих на субклінічний кетоз після першої діагностики, є основним показником ефективності антикетозної програми. Якщо цей показник понад 20%, значить, антикетозна програма не працює і потрібне негайне втручання фахівців.

Лікування кетозу може бути різне ― від перорального згодовування рідкого пропіленгліколю до застосування глюкокортикоїдів. У кожного ветлікаря своя схема боротьби з хворобою. Але варто пам`ятати: коли вона не вирішує проблему за один-два рази, то вважати її ефективною не можна.

Насамкінець наведемо зразок практичної антикетозної програми, яку застосовують у кращих українських господарствах.

Практична антикетозна програма

ТОВ «Домінанта Україна»
вул. Колгоспна 2б
с. Слобода-Дашковецька,
Вінницький р-н, Вінницька обл,
23224, Україна
тел/факс +38 043 258 05 00
моб. тел. +38 050 445 49 88
info@dominanta-ukr.com
www.dominanta-ukr.all.biz