Фермерське господарство «Велес Віта» на Вінниччині — одне із тих підприємств, які зробили квантовий стрибок у розвитку молочного виробництва. Стартувавши з найнижчого щабля, сьогодні мають два відділки і щодоби доять 75 т молока. Майданчик у селі Дружба налічує 1400 корів із середньою продуктивністю 34 кг молока на дійну корову на день. В лютому 2024 року тут ввели в експлуатацію новий корівник і доїльну залу. На цьому не зупиняються, триває розбудова ще одного майданчика. Своєю історією та планами стримано й без пафосу ділиться директор ФГ «Велес Віта» Петро Струсевич. 

— Петре Павловичу, з чого почався розвиток молочного напряму господарства?

— Молочним тваринництвом займаємося з 2002 року. Починали з 80 голів — 40 корів і 40 телят. Поступово нарощували поголів'я і будували нові приміщення. Одні господарі худобу збували, а ми скуповували корів, нетелей і телят — у своєму районі, у Вінницькій та інших областях. Деякі підприємства мали можливість придбати якісних нетелей, а ми забирали все, що було, навіть у населення. В той час як інші стартували з високого щабля, ми з найнижчого. Втім думаю, що сьогодні ми їх наздоганяємо.

Молоко виробляємо на двох відділках — у селах Попелюхи та Дружба. Всього в господарстві 7360 голів великої рогатої худоби, з них 2200 корів. Тут, у селі Дружба, тримаємо 1400 корів. Загалом цей відділок взяли під опіку 15 років тому. Тоді на цьому місці не було жодної тварини, лише старі приміщення. Перших корів привезли з ферми у Попелюхах — спочатку 25 голів, потім 50, згодом 100 і т. д.

За капітальну розбудову цього комплексу взялись у 2018 році. Щороку будували по корівнику: один у 2018-му, другий в 2019-му. В лютому 2024-го завершили третій — на 640 голів дійного стада. Також ввели в експлуатацію новий доїльний блок із залою типу «паралель» 2×16. До зони накопичувача та алеї для виходу корів з доїльної зали примикає приміщення на 320 голів. Воно призначене для утримання новотільних тварин.

Продовжуємо розширюватись, будуємо нове приміщення в іншому селі. Це, напевне, буде межа. Саме таке поголів'я можемо прогодувати з огляду на кормову базу. Обробляємо 3,5 тис. га землі, з яких 2,5 тис. га відведено під кормові культури: 1,5 тис. га під кукурудзою, 700 га засіваємо багаторічними травами, також вирощуємо злакові культури на зерно та солому. Насправді й при такій кількості угідь під корми дуже ризикуємо, бо бувають сезони, коли випадає мало опадів. Зазвичай норма для нашого регіону 600−650 мл, а торік випало лише 350 мл. І цьогоріч тривалий період не було дощів. Тому якщо сезон урожайний, запасаємося кормами на півтора-два роки.

Основна увага завжди була зосереджена на молочному напрямі. В господарстві 85% обігу коштів припадає на тваринництво, решта 15% — на рослинництво. Вирощуємо цукровий буряк і ріпак. З самого початку розбудови сподівалися на те, що колись настане той час, коли тваринництво буде в пріоритеті.

— Де й у кого вчились та переймали досвід?

— Вчились у колег по цеху. Долучались до навчальних програм і турів в Україні та за кордоном, що організовувала Асоціація виробників молока. Самі відвідували найкращі господарства, щоб запозичити їхній досвід. Найбільше особисто мені сподобалась ферма в Запорізькій області — племзавод «Стєпной». Велике враження справив молочний комплекс на Херсонщині — торговий дім «Долинське».

Дивилися, розпитували, вивчали, що краще, а що не працює. Хоча починали з надою в 3 тис. кг і зараз доїмо 10 тис. на корову на рік, нам ще рости й рости. Водночас якоїсь високої планки по молочній продуктивності не задаємо. Нам потрібно, щоб корова давала молоко і при цьому залишалась здоровою. Можна й зараз доїти на 5 літрів на корову більше, але питання в собівартості. Наша ціль — баланс продуктивності, здоров’я тварин і собівартості виробництва.

— Не шкодуєте про те, що свого часу пішли у виробництво молока?

— Не шкодую. Десь у чомусь робили помилки, виправлялись і відточували технологічні й управлінські моменти, але вважаю, що обрали правильний шлях. Нинішні обставини це підтверджують. Рослинництво не приносить прибутку, як раніше. І для мене, як тваринника, краще, коли рослинницька продукція дешева.

І ще хотілось би, щоб на полицях магазинів було значно більше української молочної продукції і менше імпортної.

Собівартість виробництва молока зростає. Для порівняння: соєвий шріт кілька місяців тому коштував 15 тис. грн./т, а зараз він 24 тис.; соняшник коштував 6 тис. грн. тонна, зараз ціна виросла майже вдвічі. Премікси подорожчали. Їхня доставка фурою з Польщі, наприклад, обходилася в 1 тис. євро, а сьогодні у 3−5 тисяч. При цьому ціна молока порівняно з лютим впала на 2 гривні. Зокрема й через це поголів'я ВРХ в Україні зменшується. Однак великі ферми, які перелаштувались на професійні рейки і розуміються на виробництві молока, розбудовуються. Ми також.

— Завдяки чому вдалося досягти таких результатів у молочному тваринництві?

— Тільки завдяки праці керівників підрозділів, спеціалістів і всього колективу господарства. Ми не будуємо маєтки, не купуємо яхти і літаки. Всі сили і кошти спрямовуємо в молочне тваринництво, бо це пріоритетний напрямок роботи. Вся увага зосереджена на тому, щоб заготовити якісні корми, правильно нагодувати тварин, створити для них комфортні умови — навіть кращі, ніж для людини.

Якщо розпорошуватися і займатися всім одразу, то результату не буде. Молочна ферма передбачає цілодобову щоденну працю — 24/7/365. Все має бути чітко і стабільно. Не можна порушити графік доїння навіть на 5 хвилин. Корова має бути вчасно нагодована, видоєна, утримуватись у чистому стійлі. Ми постійно в пошуку технологічних рішень, які покращують комфорт тварин. Відтак прийшли до рішення використовувати відновлювану з гною підстилку. До того ж, для такого поголів'я потрібно багато соломи, що затратно.

Корівники 2018-го і 2019-го року для безприв’язного стійлового утримання одразу проєктувались під застосування свіжовіджатої твердої фракції. Якщо правильно використовувати, вона справді ефективна. Корови із задоволенням на ній відпочивають.

Корівник 2024-го року проєктувався під використання матів.

Не можу сказати, що все дається легко й одразу. Не без недоліків, але намагаємося їх усувати, з’ясувавши причини. Буває важко, особливо зараз, коли не вистачає людей, — багатьох працівників мобілізували. Інколи ті, що працюють, користуючись обставинами, намагаються скласти собі більшу ціну. Кадрове питання наразі одне з найкритичніших.

— На фермі використовуються цікаві технологічні рішення. Ви особисто їх шукаєте чи більше покладаєтеся на пропозиції від керівників підрозділів?

— Кожен керівник відповідає за роботу свого підрозділу й ухвалює відповідні рішення. Я відповідаю за кінцевий результат усього підприємства, тому остаточне слово щодо стратегічних питань завжди за мною. Втім маю правило: прислухатись до думки колег. Часто збираємось меншою чи більшою командою, цікавлюсь баченням кожного щодо вирішення того чи іншого питання. Кожна людина має власну точку зору, яка заслуговує уваги. З різноманіття думок і пропозицій завжди буде принаймні одне раціональне. Погано, коли їх немає.

— З якими найбільшими труднощами зараз стикаєтесь?

— Вже згадував критичну ситуацію з кадровим забезпеченням. Не вистачає спеціалістів. Тим, які працюють, намагаємось створити всі умови. Люди приходять, навчаються і, на жаль, ідуть, бо не всі витримують. Робота на фермі важка, працювати треба у вихідні й у свята.

Звісно через здорожчання енергоносіїв і руйнування енергетичної системи ворогом дуже зросла собівартість. Сучасна молочна ферма — енергоємне виробництво. Без електрики не працюватиме доїльне обладнання, танки-охолоджувачі, вентилятори, штори, насоси, скрепери, сепаратори та інше обладнання.

Попри те, що ціна на молоко падає, а собівартість виробництва зростає, ми не зменшуємо зарплати, а намагаємося знайти резерви і способи, щоб забезпечити безперебійність функціонування ферми. З цією метою на всіх відділках встановили сонячні панелі. У сонячну погоду вони покривають понад половину потреби. В нас не буває такого, що відключили світло і все зупинилось. Для цього маємо 12 дизельних генераторів потужністю понад 100 кВт кожен.

— Що у планах?

— Будуємо ще один молочний майданчик на 900 корів у Попелюхах поряд з уже діючим на 600 корів. Проєкт реалізовано майже на 70%, плануємо завершити до кінця року. Загалом маємо ціль вийти на 2800 корів, з яких 2400 дійних. Як уже згадував, це верхня межа через обмеження кормової бази.

Усі найкращі технологічні рішення перенесемо на новий комплекс, тому нові корівники будуть кращі і комфортніші. Корів доїтимемо в залі типу «паралель» 2×16. Будемо докуповувати худобу, бо з власним відтворенням не зможемо так швидко завантажити потужності.

Будівництво нового майданчика обґрунтоване, бо перед ухваленням остаточного рішення про його будівництво обговорювали із переробними заводами перспективи збільшення обсягів поставок сировини. Потреба в якісній сировині є на тлі зменшення в країні поголів'я корів та виробництва молока попри нинішнє зменшення ціни.