Валерій Лотоцький, директор з розвитку Консультаційного центру АВМ

Молочні ферми працюють в умовах війни майже рік. Як їм це вдається? По-різному: одні розвиваються, нарощують поголів'я і продуктивність, інші роблять все, щоб втриматися, а є й такі, які на жаль, вирізали худобу. Про стан господарств у різних куточках країни, технологічні проблеми на фермах, способи їх вирішення і перспективи в інтерв'ю розповідає директор з розвитку Консультаційного центру АВМ Валерій Лотоцький.

— Як війна позначилась на фермах і продуктивності?

— На сьогодні ситуація в Україні дуже різниться. В західних регіонах більшість ферм не зменшувала продуктивність у зв’язку з високим попитом і кращою ціною на молоко. Господарства, де продуктивність впала в результаті змін раціонів, швидко її відновили. Багато ферм максимально наростили поголів'я і загальний вал виробництва молока.

Ситуація серед ферм на звільнених територіях Сумщини, Чернігівщини і Київщини також суттєво відрізняється. Господарства мали перебої із поставками концентрованих і білкових кормів, відповідно рівень продуктивності зменшився на період окупації. Після звільнення частина господарств повернулась до довоєнних показників, а деякі ще продовжують її нарощувати. Наприклад, на фермі в селі Маковище Київської області під час окупації не мали змоги доїти і доглядати корів упродовж 35 днів. Однак навіть після такого згодом ферма вийшла на хороші показники продуктивності — нині тут виробляють 25 л молока на корову на день.

У господарствах, які мали суттєві провали в доїнні, відновлення продуктивності залежить від ефективності відтворення. Зокрема й на фермі в Маковищі надій поголів'я зростає в основному завдяки коровам після отелення.

Відновити молочну продуктивність корів, які на тривалий час втратили її, до рівня економічної ефективності нереально. Їх можна роздоїти до 10−15 л, але на сьогодні мінімальний економічно вигідний середньодобовий надій для більшості господарств України становить 18 л молока на корову.

Господарства із нещодавно деокупованих територій мають величезні проблеми з кормовою базою. У значній частині Харківської області, де тривали активні бойові дії, не було змоги заготовити корми. Виробники змушені скорочувати молочну продуктивність і дійне стадо, щоб зберегти тварин до наступного сезону.

До речі, з кормами цього року теж неоднозначна ситуація. Холодні погодні умови і низька вологість негативно позначилися на врожайності кормових культур. Через брак опадів у частині Київської, Черкаської, Вінницької і Одеської областей урожайність кукурудзи була дуже низька — удвічі менша, ніж у попередні роки. В багатьох регіонах (наприклад, у Житомирській, Чернігівській і Хмельницькій областях), коли треба було збирати кукурудзу на силос, йшли затяжні дощі. Терміни заготівлі змістилися на 2−3 тижні.

Навіть якщо кукурудзу збирали, то затрати були значно вищими, бо техніку доводилося витягувати з поля тракторами — а це додаткові витрати. Крім цього, у Житомирській і Чернігівській областях через заморозки кукурудза підмерзла, а потім було два тижні дощів. Господарства не зуміли зібрати її в достатній кількості та належної якості.

Погодні умови були також екстремальні для заготівлі соломи — у період жнив йшли проливні дощі, тому багато господарств або не зібрали солому, або зібрали набагато менше, ніж планували. Тобто, у них є запас соломи тільки для годівлі. Для підстилки її дуже мало або ж вона дуже поганої якості. Купувати солому в іншому регіоні невигідно через високі витрати на логістику.

Не краща ситуація з коцкормами. Зерно подешевшало, але в різних регіонах ціна різниться — на півдні воно дорожче, на півночі дешевше.

Попри подешевшання білкових кормів, їх наявність і доступність теж під питанням. Через проблеми з електропостачанням олійноекстракційні заводи не працюють або переробляють мізерну частину продукції.

Частина господарств робить запаси кормів. Однак велика кількість ферм не має достатньо обігових коштів, тому не може забезпечити сталу годівлю. А корова любить стабільність щодня.

— Як у воєнний час змінився підхід до контролю захворювань худоби? З якими проблема зі здоров’ям ВРХ зараз фермери найчастіше стикаються?

— Загалом по Україні забезпеченість ветеринарними препаратами достатня. Є проблеми із постачанням деяких вакцин з-за кордону. Це пов’язано з ціною і логістикою, а також наявністю вакцин у дистриб’юторів. Труднощі є, але господарства справляються. Спалахів захворювань, зокрема інфекційних, немає.

На деяких фермах збільшилась захворюваність маститом через перебої з енергоспостачанням. На превеликий жаль, є господарства, в яких немає генераторів. Тут корів доять не за графіком, а за можливості. Нестабільне доїння загострює ситуацію з субклінічними маститами — вони переходять в клінічну форму. При цьому ризик захворюваності збільшується в рази.

Знову ж таки є випадки, коли корови довго стоять в доїльній залі чи накопичувачі в очікуванні світла. Це стрес, який може спричинити підвищення захворюваності вимені та негативно позначитися на здоров'ї тварин.

Зараз критично важливо не нехтувати елементарною біобезпекою. Прикро, що у нас донедавна використовувались контрабандні препарати з росії. До речі, я говорив про цю проблему ще в 2014-му. Пояснював, що з препаратами можна завезти будь-який збудник. Ворог у нас дуже підступний і виключити можливість використання біотероризму ми, на жаль, не можемо. Попри те, що війна триває вже вісім років, деякі господарства продовжують використовувати контрабандні продукти, наражаючи на небезпеку свою ферму і загалом тваринництво України.

— Війна вплинула на відтворення?

— Безперечно, і багато у вирішенні цієї проблеми залежить від спеціалістів на місцях. Наприклад, навіть в окупації на молочному комплексі в Долинському на Херсонщині попри відсутність необхідних препаратів, проблеми з логістикою та зміну раціонів ефективність відтворення не тільки не знизилась, а навпаки — підвищилася. Так, молочну продуктивність через проблеми зі збутом сировини плановано зменшували, але рівень заплідненості в цей само час вдалось підвищити.

Вся справа в різних умовах, в яких опинилися молочні ферми. Наприклад, в молочному стаді, переміщеному з Донеччини у Вінницьку область ефективність відтворення впала і тварини практично втрачені, бо навіть якщо корови розтелились безпосередньо перед початком війни, то вже мають 200 днів лактації. А зважаючи на стреси, пов’язані з годівлею, доїнням і транспортуванням на іншу ферму, ці тварини стали ще й низькопродуктивними. Навіть якщо запліднити їх зараз, то доцільність їх утримання дуже низька. Тому краще купити нетелей, які розтеляться через 2−3 місяці і даватимуть молоко.

Зважаючи на обмеженість грубих кормів, утримання корів, які тривалий час не запліднювались, не рентабельне. Якщо ферма має достатній запас кормів, то може собі це дозволити, але якщо рахувати гроші, то на сьогодні це не вигідно.

Потрібно ефективно організовувати відтворення і отримувати максимально можливу продуктивність. Економіка господарства має бути на першому місці. Так, багато фермерів вважають, що головне вижити і зберегти виробництво, забезпечити людей зарплатою. Про прибуток навіть не йдеться. Однак, навіть в цих умовах треба дбати про ефективність, бо нині вона як ніколи важлива.

Попри великі ризики ферми в окупації все-таки знаходили способи доставляти спермопродукцію й осіменяли корів. Ми постійно наголошуємо: навіть якщо немає можливостей для штучного осіменіння і підбору бугая, застосовуйте природне запліднення. Корови стануть тільними, розтеляться і даватимуть молоко. Найімовірніше, їхнє потомство не буде тваринами нашої мрії, але варто ризикнути і зберегти корів.

Ще одна ферма із Донеччини переїхала в Івано-Франківську область. Вони мають відмінні показники відтворення. Так, тварини втратили продуктивність, але вони мають високий генетичний потенціал. Після переїзду сухостійні корови повернулися до нормального раціону і після отелення дають таку кількість молока, яка відповідає нинішнім умовам утримання.

— Як загалом ферми відновлювали роботу на новому місці?

— Стан худоби, яку перевезли на Івано-Франківщину, задовільний. У стаді зросла захворюваність на мастит, але корів пролікували і молочна продуктивність відновилась до 27 л на голову. Як уже говорив, важливу роль у цьому відіграв високий рівень відтворення. Завдяки тому, що ферма швидко поборола мастити, якість молока відновилась до екстраґатунку. Наразі є проблема з перевантаженням господарства, яке прийняло тварин. Тут в екстреному порядку збільшують площі для утримання худоби. Кількість отелень в 1,5−2 рази вища планової, тому, відповідно, більше навантаження на інфраструктуру і працівників. У таких умовах важко забезпечити належний комфорт.

На Вінниччину тварини приїхали виснажені, нижче середньої вгодованості і з низькою продуктивністю. Після відновлення повноцінної годівлі надої зросли, але не досягли потенційно можливого рівня через тривалу неплідність — понад 200 днів лактації. Ці корови мають високий генетичний потенціал, але тривалий час не осіменялись. Є навіть тварини, в яких за 300 днів лактації. Відповідно, їх продуктивність 10−15 л молока. Якщо їх запліднити, то отримаємо чимало проблем. З одного боку, потрібно робити окремі групи, щоб досягти бажаної вгодованості і не перегодувати корів, бо матимемо проблеми з дистоцією, кетозами, і ризик вибуття цих тварин зросте в рази.

З другого — навіть при високому генетичному потенціалі відновити продуктивність таких тварин досить важко. Коли б вони були тільними і пішли в запуск, то після отелення без проблем повернулися б до своєї продуктивності. Наразі ж постає питання, чи взагалі їх доцільно осіменяти.

Осіменяючи корову з продуктивністю менше 20 л молока, ми умовно приймаємо той факт, що витрачатимемо щонайменше 1,5 долара на кормо-день, а це приблизно половина вартості утримання. Помножте на 280 днів тільності. Новонароджене телятко обійдеться у 840 доларів. Сьогодні купити нетель з високим потенціалом продуктивності і терміном тільності 5−7 місяців можна за 1200−2000 дол. Відповідно, інвестиції почнуть раніше окуплюватися — через 2−4 місяці, коли тварина почне виробляти молоко.

В умовах обмеженості кормів на це потрібно звертати особливу увагу і контролювати витрати, тому що на сьогодні утримувати низькопродуктивних тварин — це розкіш.

— З огляду на стан українського молочного стада, який насправді потенціал для відтворення і нарощування поголів'я корів?

— За останні п’ять років ефективність відтворення молочного стада в Україні зросла, причому відчутно. Багато ферм використовували сексовану сперму, покращилась збереженість молодняка. У кращих господарствах кількість ремонтного молодняка значно вища за потребу. Відповідно, навіть в умовах окупації кількість молодняка достатня, щоб ремонтувати стадо і навіть за потреби нарощувати.

Звісно, господарства відрізняються. На заході України є ферми, які продовжують будівництво, купують нетелей. Є господарства, які їх продають. Чимало ферм нарощують молочне стадо за рахунок власного відтворення, якщо мають достатню кількість кормів. Виробництво молока сьогодні економічно привабливіше за реалізацію ремонтного молодняка. З іншого боку, існують проблеми з продажем вибракуваних корів, бо ціна на яловичину низька. Був період, коли корів взагалі не приймали, тому є господарства, які збільшили поголів'я фуражних корів.

Частина господарств на деокупованій території не мають потреби в нарощуванні поголів'я, що насамперед пов’язано з відсутністю достатньої кормової бази. Тут основне завдання — зберегти наявне поголів'я до відновлення кормовиробництва.

— Від чого фермери відмовляються в цих складних умовах і на чому не варто було б заощаджувати?

— В Україні тваринництво строкате. На щастя, кількість молочних комплексів, які доять понад 30 л молока на корову на день, збільшується з року в рік. Навіть цього року молочна продуктивність на багатьох фермах зросла. Ферми підтягуються до рівня кращих у світі. Проте є господарства, які «застрягли» в Радянському Союзі, і якщо не зміниться менталітет власників, то вони просто зникнуть з ринку.

Доїти мало і не брати приклад з ефективних господарств — помилковий шлях. Цьогоріч рослинництво не принесло прибутку, а подекуди завдало збитків. Господарства, де виробництво молока ефективне, змогли забезпечити оборот коштів і хорошу рентабельність підприємства. Господарства, де тваринництво існувало як соціальний проєкт, втратили його.

Перше, на чому не можна економити, — це відтворення. В структурі собівартості виробництва молока частка витрат на спермопродукцію становить 1,5−2%. Економія виходить мізерна, при цьому під загрозу ставиться майбутнє ферми.

Частина ферм відмовилась від сексованої сперми. З одного боку, ніби й правильно, тому що наразі немає достатньої кількості ферм, які б купували нетелей. Але давайте зазирнемо в майбутнє. Війну ми в будь-якому разі виграємо. Після цього потрібно буде відновлювати ферми на постраждалих територіях Запорізької, Херсонської, Донецької, Луганської і Харківської областей. Там були величезні ферми, які частково або повністю втратили поголів'я. Від осіменіння до введення в стадо нетелі проходить три роки. Відповідно, якщо на фермі є кваліфіковані спеціалісти і тварини для осіменіння, то сексовану сперму треба використовувати навіть більше, ніж раніше. Це підвищить ефективність виробництва і зробить внесок у відновлення потенціалу молочного тваринництва у майбутньому. Важко, але треба думати на кілька кроків наперед.

Не можна економити на профілактиці маститу. Є випадки, коли на фермі зменшується увага до профілактики захворювання. Однак не потрібно нехтувати якістю молока, продуктивністю і здоров’ям тварин.

— Порадьте, на чому зараз фермерам варто акцентувати увагу?

— Цей рік особливий: на полях залишилось багато незібраних культур, що сприяє збільшенню кількості гризунів і хижих тварин. Обов’язково запроваджуйте дератизацію на фермі, бо гризуни можуть бути переносниками багатьох інфекційних хвороб (лептоспіроз, туляремія).

Так само в зоні бойових дій різко збільшилася кількість безпритульних тварин. Вони можуть бути переносниками інфекційних (сказ) та паразитарних (зокрема, неоспороз) захворювань. Тому, за можливості, ферми мають функціонувати в закритому режимі. Мінімізуйте доступ до тварин. У випадку прийняття на ферму тварин з інших ферм треба дотримуватися правил карантинування, обов’язково проводити моніторинг на інфекційні захворювання перед введенням в основне стадо.

Консультація надана за підтримки Міжнародної фінансової корпорації (IFC) в рамках спільного проекту «Розвиток молочної галузі України» для підтримки господарств в умовах війни. Якщо залишились питання, звертайтеся на гарячу лінію АВМ за тел. 067 590 21 20 або office@avm-ua.org.

В умовах військового стану всі матеріали журналу оперативно й повністю публікуються на сайті www.milkua.info. Передплатникам надаватимемо ПДФ-версію кожного номера. Всі охочі мати добірку матеріалів під рукою, можуть отримати вільний доступ до онлайн-версії. Через труднощі з друком і доставкою паперовий варіант журналу найближчим часом не плануємо, але повернемось до нього при першій слушній нагоді.