У довоєнні роки виробництво молока в Україні щорічно зменшувалось. В останні 5 років (з 2017 року) цей спад становив 2−6% щороку. Зумовлювалось це насамперед скороченням поголів'я, динаміка спаду якого була глибшою і становила 6−11% щорічно. Виробники сирого молока позитивно впливали на статистику шляхом підвищення продуктивності надоїв, що відбувалось переважно на молочнотоварних фермах, пише пресслужба проєкту «Сімейні молочні ферми».

З 24 лютого кожного дня з’являються численні новини про руйнування підприємств, населення, в тому числі й ферм.

Що ж насправді відбувається на молочному ринку?

Згідно з аналітикою Асоціації виробників молока, до кінця року загальна чисельність промислового поголів'я скоротиться з 423,7 тис. до 394,2 тис. голів (-7,4%). І це тільки за умови, що радіус просування ворога залишиться незмінним. За попередніми прогнозами, виробництво промислового молока у 2022 році може скоротитися на 19,5% — з 2,75 млн тонн до 2,21 млн. Проте показники падіння можуть бути значно вищими, адже продуктивність корів уже зараз знизилася на 15−70%, залежно від регіону.

Сьогодні від війни найбільше постраждали 10 областей. Саме там було сконцентровано 43,2% всього промислового поголів'я та 42,3% валу молока. Найбільшу частку молока давали — Чернігівська (8,9% всього промислового молока), Харківська (8,9%), Київська (8,2%), Сумська (5,9%) та Житомирська (4,3%) області.

Але яка загальна картина? Адже промисловий сектор — це лише 32% усього молока в країні… до війни.

Аналітики проєкту «Сімейні молочні ферми» зробили власні розрахунки, використовуючи дані попередніх періодів, враховуючи теперішню ситуацію по регіонах та впливові фактори на ринку. Дані вражають. Лише за I квартал 2022 року Україна втратила близько 300 тис. т молока. При такій ситуації, до кінця поточного року держава недоотримає близько 2 млн т молока! 2 млн т молока — саме на стільки скоротилося виробництво за останні 7 довоєнних років! І це — оптимістичний сценарій.

Переробники продовжують надавати перевагу промисловому молоку, хоча і на нього знизили закупівельну ціну. Сировина від господарств населення подешевшала найкритичніше, за місяць середня закупівельна ціна молока від населення знизилась на 25%: з 8 грн/кг до 6 грн/кг. Подекуди фермери говорять і про 5 грн/л. Дехто із них взагалі втратив можливість реалізації через логістичні та інші причини.

На прилавках магазинів та супермаркетів молочка подорожчала. Молокопродукти за місяць війни додали у ціні в середньому 5%. Імпорт вже майже «не тисне»: усі довоєнні запаси майже розпродали, нових практично немає.

Що відбувається? Собівартість виробництва зросла як для постачальників — виробників молока, так і для переробників. Конкуренція суттєво зменшилась через обмеження імпорту. Попит не зменшився: хоч чимало українців і виїхало закордон, але і працює всього 60−65% переробників.

Під тиском війни, дефіцитів, збільшення цін на корми, пальне та утримання господарства зменшилась вартість сирого молока. Виробляти молоко фермерам, виходить, зовсім не вигідно. Але ж вони критична маса у структурі виробників! До війни саме частка населення складала 68% від всього обсягу виробництва молока.

Хоча скорочення обсягів поставки молока для переробки (прогнозовано на 22%), зумовить зростання частки закупівлі молока саме від населення. Однак поки на фермерів звернуть увагу молокозаводи може бути запізно.

Саме тому селянським фермерським господарствам, в тому числі Сімейним молочним фермам надзвичайно важлива допомога та підтримка. Адже вони виробляють критичний для кожного українця продукт. А ще це економіка та продовольча безпека. Крім цього, фермери — надійна благодійна підтримка, вони постійно передають молоко та інші продукти харчування ЗСУ, біженцям, територіальним громадам та надають прихисток всім хто цього потребує.