Про джерела інфекції та причини виникнення маститів розповів консультант КЦ АВМ Віталій Захарченко.

Клінічний прояв маститу характеризується погіршенням загального стану тварини, підвищенням температури, набряком, почервонінням шкіри молочної залози, зміною харчових цінностей молока. При субклінічному (прихованому) перебігу маститу органолептичні властивості молока залишаються без змін, а діагностують хворобу за допомогою спеціальних реагентів, змішування яких з молоком призводить до зміни кольору або утворення киселеподібного згустку.

ДЖЕРЕЛА ІНФЕКЦІЇ. У сучасній світовій класифікації мастит корів диференціюють залежно від джерела походження збудника на: контагіозний (інфекційний) та мастит, спричинений мікрофлорою, що вражає корову з зовнішнього середовища при порушенні ветеринарно-санітарних норм утримання тварин (мікрофлора довкілля, зовнішня або «хлівна» інфекція).

До основних збудників контагіозних маститів відносять Staph. aureus, Str. agalactiae. Вони містяться безпосередньо в молочній залозі, де й розмножуються. Основні шляхи інфікування клінічно здорових корів — під час доїння через доїльне обладнання, руки доярки, брудну ганчірку або серветку, яку використовують більше одного разу.

Поширенню бактерій сприяє введення у стадо інфікованих корів з інших ферм або господарств. За даними низки досліджень, проведених у США (Trinidad et al., 1990; Fox et al., 1995), інфікування нетелей золотистим стафілококом може становити 30–40%. Встановлено випадки виникнення маститів у корів-первісток після випоювання непастеризованого маститного молока, контамінованого Str. аgalactiae, протягом молочного періоду. Інфікування молочної залози телиці відбувається у 6 місяців, а майбутні корови є джерелом інфекції протягом лактації. Вважається, що телиці найбільш уразливі до інфікування протягом останніх трьох місяців тільності (Fox et al., 1995). Є інформація про те, що 71% штамів золотистого стафілококу, ізольованих із молочної залози телиць одразу після отелення, були ідентичні тим, які виділялися протягом лактації з молока повновікових корів (Midelton et al., 2002). Збільшення популяції мух сприяє поширенню збудників контагіозних маститів.

Збудниками маститу довкілля є переважно коліформні бактерії та стрептококи за винятком Str. аgalactiae. Потрапляння бактерій ззовні відбувається протягом усього репродуктивного циклу корови (лактація, сухостійний період) при утриманні її в незадовільному, а інколи антисанітарному стані, а також через забруднене доїльне обладнання, використання брудних серветок тощо. Збудників ізолюють із підстилкового матеріалу, гною, ґрунту, шкіри сосків, з виділень репродуктивного тракту, вульви, піхви, ніздрів, рубця і навіть кормів (сінаж).

Забруднена підстилка є основним джерелом поширення бактерій. Використання піску, як неорганічного матеріалу, сприяє зменшенню розмноження бактерій порівняно з органічним підстилковим матеріалом (солома, сухий гній, тирса, стружка). Контамінація піску мікрофлорою залежить від ступеня його чистоти та наявності в його складі органічних речовин (ґрунту, гною). Перевагу необхідно віддавати митому піску, оскільки його використання дає змогу досягти мінімальної кількості бактерій. Вважають, що солома як підстилка більш контамінована бактеріями, ніж тирса або стружка.

За даними Національної ради США з питань вивчення маститів (2007 р.), існує 4 основні шляхи потрапляння бактерій на вим’я корови:

• прямий контакт,
• через кінцівки,
• сплеск (бризки),
• хвіст.

Інфікування вимені через прямий контакт відбувається тоді, коли корова змушена відпочивати у забрудненому боксі; через кінцівки — коли корова лежить на одній із задніх ніг, забруднених гноєм. Вим’я забризкується гноєм, коли тваринам доводиться ходити через глибоку суспензію гною. Передача бактерій через хвіст відбувається тоді, коли він контактує з вименем та боками черева.

ПРИЧИНИ ПОЯВИ МАСТИТУ. Поширення маститу в господарствах України становить 1–70%. Така різниця пов’язана з низкою як суб’єктивних, так і об’єктивних причин. Основними причинами є погіршення санітарного стану утримання корів та порушення технології доїння.

Із власного досвіду можу сказати що основними порушеннями технології доїння, які зустрічаються в господарствах є:

1. Невідповідність роботи та комплектуючих доїльного обладнання вимогам технічної документації (різні колектори, доїльні стакани, дійкова гума, пульсація, підвищений вакуум).
2. Відсутність чіткого і зрозумілого протоколу доїння призводить до різного розуміння процедури (підмивання корови холодною водою, підключення доїльного апарата одразу ж, задні доїльні стакани підключають на передні долі, здоювання у серветку з одночасним витиранням, використання однієї ганчірки на групу корів, надавлювання або навіть укладання шматка цегли на колектор апарата, не використовуються заглушки доїльних стаканів для корів з атрофованими чвертями вимені тощо).
3. Строк експлуатації дійкової гуми перевищує допустимий технічним регламентом термін.
4. «Сухе доїння» може тривати 5–15 хв. Найчастіше спостерігається при прив’язному утриманні корів. Доярка відключає апарат на свій розсуд або коли є вільний час. Аналіз частоти виникнення маститу показує, що від передоювання найбільше страждають низькопродуктивні корови.
5. Різний інтервал часу між доїннями груп протягом доби.

Про інші фактори, що сприяють поширенню маститів у корів, діагностику та про лікувально-профілактичні заходи читайте в журналі «Молоко і Ферма» № 1 (32), лютий 2016