Про мільярди молочних гривень, що йдуть «повз касу» і стримують розвиток виробництва якісного молока, закінчення періоду дорогого жиру і дешевого білка, перспективи крафтового місцевого виробництва з креативним сучасним маркетингом, кооперацію та низку інших питань розповідає Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО).

— Як міняється структура споживання молочних продуктів в Україні та світі, зокрема в останні місяці на тлі карантинних обмежень?

— Не маю результатів споживацьких досліджень, але є кілька моментів, які ми відстежуємо в Україні через баланс попиту та пропозиції і які привертають до себе увагу.

Перше — це надзвичайно велика частка «базарних» продуктів у  споживанні. І якщо раніше рушійною силою було старше покоління людей, яке з радянських часів закарбувало собі в голові, що якісний продукт у магазині купити не можна, а лише на базарі, то зараз діє відразу дві рушійні сили — старше та молодше покоління.

На превеликий жаль, на молодше покоління впливає надзвичайно низька якість шкільної освіти, яка постійно погіршується. Тому молоді люди не розуміють, що таке безпечний продукт і що на це впливає. Крім того, вони всі захоплюються романтичними гаслами про екопродукти та органік, не розуміючи, що базарний продукт нічого спільного ні з «еко», ні з «органік» не має. Крім того, споживання такого продукту може бути небезпечним для здоров'я.

 При цьому на базарах люди платять за продукцію більше, ніж у магазині, купуючи за більші гроші небезпечніший та гірший продукт. І всі ці мільярди гривень йдуть «повз касу» переробників, а також стримують розвиток виробництва якісного молока професіональними господарствами. На жаль, у переробників немає жодної асоціації, яка б хоч щось зробила для зміни ситуації на краще. Орієнтовно переробники втрачають 20 млрд. грн. щороку, але не можуть зібрати навіть 1 млн. для організації нормальної просвітницької кампанії з просування якісних продуктів.

Компліменти можу сказати лише парі переробників, які розвивають свої бренди та просувають якісну продукцію.

 Додам також, що зараз настав час крафтових виробників. Цю ідею я просуваю в Україні вже багато років і вважаю, що потужні маленькі бренди з яскравим місцевим забарвленням мають шалений потенціал, хоча цим мало хто користувався до останнього часу. Зараз ситуація змінюється. І це означає, що будь-який професіональний виробник якісного молока може розглядати можливість створення якісної, сучасної невеликої переробки—звичайно, за умови розумного маркетингу та повної прозорості. Але це тема для окремого матеріалу—там дуже багато можливостей і нюансів теж.

 Що стосується світу загалом, то тут однозначної відповіді нема. Єдиний сегмент молочки, який справді істотно втратив, це продукти для ГоРеКа (готелі-ресторани-кафе). Навіть після скасування карантину люди значно менше споживають продуктів у ресторанах та готелях, і це триватиме ще довго. Крім цього, глобально, існують дуже великі відмінності в  поведінці споживачів.

 Крім фактора доходів, впливає також фактор розуміння корисності молочних продуктів. Наприклад, у  Китаї, де молочні продукти є абсолютно нетрадиційними, споживання зросло, бо пересічний споживач вважає молочні продукти корисними. Також у багатьох країнах є непогана динаміка в споживанні молочнокислих продуктів, особливо тих, що позитивно діють на імунну систему.

 А от споживання молочних жирів та похідних продуктів, навпаки, сповільнюється. Але все дуже нерівномірно й існує багато відмінностей в поведінці споживачів у різних країнах світу.

— Як змінюється пропозиція? Чи поспівають за попитом виробники і трейдери?

— Глобально Україна балансує на межі між нетто-імпортером та неттоекспортером молока, і  це прикро, бо про такий сценарій кілька років тому я попереджав. Причини згадано вище. Крім них, звичайно, є ще поганий доступ до довготермінових кредитів, економічна нестабільність, система охорони прав власності в Україні і т. п.

Однак те, що ми зараз на межі, дозволяє виробникам молока розраховувати на вищі ціни. А ось переробникам не позаздриш, бо з одного боку дорожча сировина, а з другого — вільна торгівля з ЄС, де масштаби бізнесу, досвід, фінансування та доступ до якісної сировини інші, і це створює дуже важкі умови для конкуренції. Це щодо приватних переробників. Коли ж зараз створювати кооперативи з переробки молока професіональним виробникам, то вони будуть значно конкурентніші (за умови грамотного підходу до бізнесу та інвестицій у маркетинг), ніж більшість незалежних переробників.

— Чому?

— Зараз у  світі споживачі різко збільшують споживання овочів та фруктів, але шлунок людини не безмежний, тому щось потрібно скорочувати. Тож у країнах із високим споживанням молочних продуктів нерідко саме воно й скорочується.

В ЄС, наприклад, під час карантину споживання молокопродуктів різко впало. Єврокомісії довелося виділяти значні кошти, щоб урятувати виробників і субсидувати переробку молока на біржові продукти, попиту на які поки що не було.

Відповідно, в довготривалій перспективі може відбуватися певний тиск на ціни молока та молокопродуктів. І тут, звичайно, перевага буде на боці ефективніших виробників.

 — Які біржові товари можуть стати найперспективнішими найближчим часом?

— Біржові товари актуальні для великих експортерів. Україна втратила цей статус. Тому орієнтуватися зараз варто все-таки на місцевий ринок та товари з вищою доданою вартістю. В біржових товарах ми відіграватимемо якусь роль, лише якщо у нас не буде сезонності виробництва молока й ми матимемо хоча б пару мільйонів тонн надлишку.

Зараз у світі закінчуються часи дорого жиру і  дешевого білка — вони тривали пару років. Білок і жир знову «сходяться»: білок потроху дорожчає, а жир — дешевшає.

Загалом слід сказати, що глобально через пандемію зростання споживання молока та молокопродуктів може дуже сповільнитися в найближчі роки внаслідок зниження доходів населення. І це погана новина, бо означає нижчі ціни.

 Ще гірше — зростання рівня протекціонізму. Мається на увазі обмеження доступу багатьох країн до власних ринків харчових продуктів для імпорту всупереч правилам СОТ. Це означає, що буде більше викривлень у торгівлі, більше країн із надлишками і країн з дефіцитами, усунути які дуже важко.

Україна втратила галузеве міністерство та підрозділи, що займалися доступами до ринків, тому від протекціонізму ми будемо страждати більше за інші країни. Зрозуміло, що як тільки якась країна закриває доступ на власний ринок молочних продуктів, відразу країни-постачальники починають протестувати. США, наприклад, мають дуже багато важелів впливу і можуть змусити ту країну зробити виняток для них. В Україні не те що протестувати, а й займатися цим особливо немає кому.

 — Яка маржинальність молочного бізнесу по основних країнах-постачальниках молочної продукції?

— Ми відстежуємо цей показник лише для України, і він є досить високим зараз. Але, враховуючи глобальні тенденції, перевага буде в країн, що мають ефективне виробництво та переробку молока. До речі, не дуже гарні часи чекають на країни, які дуже залежать від експорту, — типу Нової Зеландії. Сьогодні світова торгівля звужується й ускладнюється. Як я вже згадував, дуже багато протекціонізму, а це додатковий ризик, оскільки втрата одного багаторічного ринку збуту дуже важко компенсується, як Україна вже знає з власного досвіду.

— Який продукт потрібен ринку і на що орієнтуватись фермерам-молочарям?

— Якісне молоко цінуватиметься дедалі більше, але витрати на його виробництво (точніше, на виробництво 1 літра) потрібно знижувати. Навколо цієї ідеї і має будуватися все інше.

—Яка модель молочного виробництва (ферма–переробка–внутрішнє споживання/експорт) найбільше підійшла б для України?

— Універсальної моделі не існує, бо їх може бути дуже багато. Все залежить від філософії бізнесу або власника бізнесу. Я вірю в кооперацію, але також думаю, що крафтове місцеве виробництво з креативним сучасним маркетингом із прицілом на молоде покоління дає колосальні можливості для підвищення прибутків.