Акоста Арагон, фахівець із силосування, БІОМІН-Австрія;

Віталій Лохов, генеральний директор, БІОМІН-Україна

У наші дні ціни на зерно постійно ростуть через погану врожайність в основних країнах-виробниках, через обмеження поставок. Зниження цін не очікується і в найближчі роки. Тому виробникам доводиться досягати максимальної продуктивності худоби, використовуючи кормову сировину місцевого походження — пасовища, силоси і промислові субпродукти.

Збереження поживної цінності кормів під час консервації — це важливий фактор, що визначає високий рівень продуктивності у тварин. Тож головним завданням є придушення розвитку небажаних мікроорганізмів і запобігання псуванню кормових культур при зведенні до мінімуму втрати поживних речовин та енергії. Основними процесами під час заготівлі кормів уважаються косовиця й силосування. Силос — продукт підкислення силосованого матеріалу, одержуваний в анаеробних умовах, переважно за допомогою молочної кислоти (виробленої молочнокислими бактеріями з рослинних цукрів). Серед основних переваг використання силосів можна назвати можливість збору сільськогосподарської культури майже незалежно від погодних умов і зменшення рівня втрат урожаю під час збирання, завдяки чому заготовляється більше поживних речовин з посівної площі; крім того, силосування дає можливість використовувати широкий спектр різних сільськогосподарських культур (Macaulay, 2003).

Використання бактеріальних силосних заквасок стало останніми роками поширеною практикою. Нині дедалі більше виробників використовують різноманітні силосні добавки, доступні на ринку. Вибір правильної закваски — ключовий фактор для досягнення потрібного результату.

Закваски можна класифікувати залежно від їх впливу на силосований матеріал або залежно від способу дії. Основними властивостями заквасок є:

• запобігання небажаній ферментації;
• профілактика псування силосу під час його використання для годівлі тварин.

Виробники можуть використовувати три різні продукти або їх комбінацію:

• кислоти;
• їх солі і, відповідно, їх розчини;
• біологічні силосні закваски.

Інші силосні добавки, з обмеженішим спектром дії, ніж у трьох вищезгаданих, — це патоки й ферменти (ензими). Солі й кислоти використовуються для різкого зниження кислотності, якщо коефіцієнт умісту сухої речовини в сировині виходить за рамки оптимального. У разі низького рівня вмісту сухої речовини ці продукти, насамперед, перешкоджають росту бактерій Clostridia. Високий показник сухої речовини найчастіше означає погані умови для ущільнення кормової сировини; повітря залишається в силосованій масі, тому належні анаеробні умови, необхідні для хорошого силосу, неможливо досягти. Перевага використання солей полягає в тому, що вони корозійностійкі, а також простіші й безпечніші у використанні порівняно з їх кислотами.

Розробка ефективної біологічної силосної добавки

Біологічні силосні закваски були представлені на ринку й використовуються досі завдяки таким своїм якостям:

• перевіреній ефективності при прискоренні ферментації й поліпшенні аеробної стабільності;
• вищій можливості відновлення рівня вмісту сухої речовини й енергії порівняно з необробленими силосами;
• безпеці під час використання і
• відносно низькій вартості обробки тонни силосу, порівняно з використанням кислот.

Про якість хороших біологічних силосних заквасок можна судити, насамперед, з використання в таких добавках певних мікробних штамів і пропорції їх вмісту. Перевага мультиштамових заквасок полягає в їхній можливості використовувати різні джерела енергії, а кожний зі штамів при цьому може справляти окремий бажаний вплив (швидке зниження рівня кислотності, збільшення кількості синтезованої молочної кислоти або ж продукування оцтової кислоти для досягнення кращої аеробної стабільності). Отже, можна змінювати спосіб дії продукту, що містить ті ж штами, однак із різними пропорціями. З другого боку, різні штами того самого мікроорганізму ростимуть швидше на різних субстратах, а також при різних температурах чи рівнях вмісту вологи (осмостійкість).

Іншим аспектом, який слід узяти до уваги, є кількість бактерій у продукті також і на грам силосу. Більшість авторів опублікованих робіт сходяться на думці, що бактеріальні силосні закваски мають гарантувати показник на рівні як мінімум 100 000 КУО/г силосу (Buck-master, 2008; Kung, 2006). Кількість колонієутворювальних одиниць сама по собі не є гарантією бактеріальної активності (наприклад, їх осмотолерантності), однак здебільшого це важливий чинник, що забезпечує швидшу і глибшу ферментацію.

Розробка ефективної біологічної силосної добавки — тривалий процес, протягом якого не припиняється процедура вибору штаму (штамів), не тільки в лабораторних, але й у польових умовах. Ефективність таких штамів ґрунтується на активності живих мікроорганізмів, тому для їхнього росту повинні бути створені належні умови (це стосується рівня вмісту сухої речовини, швидкості наповнення силосного сховища, його якісної герметизації тощо). Ефективність біологічної силосної добавки можна визначити різними методами. У практичних умовах надзвичайно складно оцінити, наскільки поліпшилися показники продуктивності (під час виробництва молока й/або м’яса), тому що процес визначається безліччю різних факторів. Першим важливим аспектом є якість силосу: вона виражається в таких простих параметрах, як рівень кислотності, рівень вмісту енергії та ферментативних кислот — порівняно з нормальними показниками силосованих культур або з результатами, зафіксованими в негативній (без використання добавки) чи позитивній (із застосуванням інших добавок) контрольній групі (див. рис. 1).

Рис. 1. Показники кислотності, рівень умісту енергії та ферментативних кислот досліджуваних силосів, оброблених і не оброблених. 

Вибираючи біологічну добавку, слід ураховувати певні правила, в першу чергу пов’язані з силосованою сільськогосподарською культурою. За методологією Німецької сільськогосподарського товариства(DLG, 2002), з погляду «силосованості» є три типи культур, залежно від їх коефіцієнта ферментовуваності (КФ):

КФ = СР + 8 х рівень вмісту цукру / буферна здатність;

а саме:

• ті, що погано піддаються силосуванню (КФ < 35);
• ті, що демонструють середню ефективність під час силосування (35 < КФ < 45) і
• ті, що добре силосуються (КФ > 35).

Коли йдеться про субстрати, що погано піддаються силосуванню, рекомендовані біологічні силосні добавки мають, у першу чергу, містити гомоферментативні бактерії, які в основному продукують молочну кислоту, оскільки такі бактерії істотно знижують рівень кислотності (з негативним коефіцієнтом кореляції, який перевищує 8,0, між вмістом молочної кислоти й показником ph). Для культур, що добре силосуються (наприклад, цілісної кукурудзи), основне завдання — поліпшення аеробної стабільності, тому що цей вид субстрату досить багатий на поживні речовини, які швидко псуються при контакті з повітрям, тобто — із дріжджовими й плісеневими грибками (Kung and Ranjit, 2001; Driehuis et al., 1999). Щодо останнього (поліпшення аеробної стабільності), то біологічні силосні добавки з вищим рівнем гетероферментативних бактерій є кращими для збільшення виробництва оцтової чи пропіонової кислоти й відповідного придушення росту небажаних шкідливих мікроорганізмів (Filya et al., 2004; Dawson et al., 1998).

Проте використання пропіоново-кислих бактерій, які виробляють пропіонати, це не зовсім правильно для поліпшення аеробної стабільності силосу, тому що такі бактерії розповсюджуються й виробляють пропіонати лише тоді, коли кислотність у силосі відносно висока (Weinberg and Muck, 1996).

На рис. 2 представлено температури кукурудзяних силосів, а значить, і їх аеробну стабільність — при обробці різними силосними добавками або без такої обробки.

Рис. 2. Температура в кукурудзяних силосах, оброблених або не оброблених силосними добавками.

Список використаних продуктів містив: продукт Біомін^®БіоСтабіл Плюс, суміш гомо- і гетероферментативних бактерій; продукт А — хімічний продукт + бактерія L. plantarum; і продукт Б — хімічний продукт. Як бачимо, відбувається збільшення внутрішньої температури більш ніж на 2°С через 48 і 53 години для контрольної групи й продукту Б, відповідно. Група, що використовувала препарат Біомін^® Біостабіл, зберігала стабільність після 168 годин (7 днів), що є показником позитивного впливу гетероферментативних бактерій (оцтова кислота) на аеробну стабільність.

Останніми роками спільне використання двох або більше бактеріальних штамів стало хорошим способом поліпшення ефективності й розширення спектру застосовності подібних препаратів: це стосується, наприклад, нових добавок, які поєднують гомоферментативні та гетероферментативні бактерії для поліпшення ферментації й аеробної стабільності (Weinberg et al., 1999).

Біомін^® Біостабіл: серія продуктів для передових виробників силосу, що дбають про свій прибуток.

Серію продуктів Біомін^®БіоСтабіл розроблено з урахуванням необхідності надання так званого комплексного пакету рішень для виробника. Серія продуктів Біомін^®БіоСтабіл містить гомоферментативні й гетероферментативні бактерії для поліпшення ферментації й аеробної стабільності. Якісна ферментація гарантує належний вміст сухої речовини й регенерацію енергії. Ці параметри легко переводяться в продуктивність тварин і, в підсумку, — у гроші. Важливішим показником для виробника, ніж вартість продукту сама по собі, має залишатись окупність інвестицій, що означає співвідношення між прибутком і витратами. Вплив продукту на енергетичні показники й рівень регенерації сухої речовини підтверджується результатами численних польових досліджень (рис. 1).

Висновок

Силосні закваски не замінять собою ефективні практики силосування. Проте вони можуть істотно поліпшити якість силосу й аеробну стабільність і звести до мінімуму можливі втрати. Використання силосної добавки як стандартного рішення в сільськогосподарських операціях може відчутно збільшити прибуток фермера.

За додатковою інформацією звертайтесь:

ВІОМІН УКРАЇНА

ул. Щекавицкая, 30/39, офис 167
Киев 04071, Украина

Тел: +380 44 360 1881
Факс: +38 044 207 12 10
Моб. тел: +38 67 323 35 76
e-mail: iryna.shuklina@biomin.net