За словами Блезера, кожна країна намагається тримати подалі власників великих капіталів, щоб вони не використовували свій фінансовий потенціал для розвитку земельних спекуляцій.

«У Німеччині теж є негативний досвід у цьому питанні. Людина — це просто людина. Якщо вона працює на себе, то рівень мотивації у неї значно вищий. А ще є впевненість у тому, що його земельну ділянку в нього не заберуть. Він зможе передати її дітям, або закласти як заставу», — розповів держескретар аграрного міністерства Німеччини.

За його інформацією, Німеччина, як держава, володіє невеликою частиною.

«На нових федеративних землях, які приєдналися до Німеччини, земель державного користування трохи більше. До 2020—2025 років навіть цей мізерний пай, котрий належить державі, повинен бути приватизований», — відмітив Блезер.

І додав, що частка іноземного капіталу у німецьких невелика і їхня діяльність не має значного впливу.

«Я б залучав іноземний капітал для того, щоб фабрика могла займатися переробкою продуктів, виготовляти машини тощо. Я б дозволяв купувати землю іноземцям лише в тому випадку, якби вони переїхали до України і працювали на цій землі. Але це не повинні бути великі капітальні компанії, яка займатимуться перекупкою земель і здаватимуть її в оренду. Якби я впроваджував земельну реформу, то подбав би про те, щоб щоб якомога більша кількість людей отримала право стати власником землі, а ті, хто постійно працює на ній, змогли її придбати», — підсумував Петер Блезер.

agropolit