Кабмін найближчим часом планує ввести обмеження на імпорт мінеральних добрив в Україну. Аграрії почали бити на сполох: квоти на ввезення добрив — це гра на руку виробника-монополіста групи компанії «OstChem». Лобістом цього рішення в уряді виступає заступник міністра економічного розвитку та торговий представник України Тарас Качка. І це не зважаючи на те, що у вересні минулого року Атимонопольний комітет вже ухвалив рішення примусово поділити групу компаній «OstChem» у частині виробників азотних мінеральних добрив. Проте, цього не відбулося.

— Багато аграріїв, особливо на півдні України, вже заявили про втрату озимих через несприятливі погодні умови. Як ваше господарство бореться за врожай в цьому сезоні?

— Наше господарство має в обробітку близько 7000 тисяч гектарів земель. Частина з них засівається зерновими, частина віддається на виробництво кормів для наших молочних ферм. Складність сезону полягає в тому, що восени озимі ми саджали в умовах посухи, яка тривала майже до травня, потім були приморозки. Звісно, це вплине на обсяги врожаю. Також не зрозуміло, як поводитиме себе яра пшениця, кукурудза, ріпак, соняшник. Сама сівба відбулася у звичайному режимі, але дефіцит вологи в ґрунті на старті посівної змусив нас діяти швидше. Ростки доволі слабо себе проявляли, ми спостерігали відставання від необхідної висоти сходів. Тому робили підживлення у стислі терміни. Для цього використовували імпортні добрива, вони швидше засвоються. Цього року частка імпортних добрив в нашій структурі склала понад половини від усіх добрив, лише селітру брали вітчизняну. 

— Чому в цьому році більше купляли імпортні добрива?

— В них краща якість, та доволі часто імпортні аналоги на 10−20% дешевше за вітчизняні. Ми використовуємо багато добрив: на рік купляємо близько 800 тонн азотних, 600 фосфорно-калійних. В грошах це 16−17 млн гривень. У собівартості добриво для нашого господарства в цілому займає частку у 15−18%, тому ви можете собі уявити, що при любій нагоді заощадити, ми намагаємося нею скористатися. Якщо говорити про ціну, то в Україні на вартість добрив впливає сезонність. Коли приходить час підживлювати ґрунти, вітчизняний виробник добрив ще більше піднімає ціни. Звісно, в цей час імпортні добрива стають фінансово привабливішими. Цієї зими імпортну КАС ми купували дешевше, ніж в середині країні. Поки що в Україні діють ринкові умови. А держава хоче ще більше монополізувати, а не розвивати цей ринок.

— Чому, на вашу думку, уряд вирішив ввести квоти на поставки імпортних добрив?

— Я вважаю, що сьогодні держава хоче вирішити проблеми одного виробника добрив руками аграріїв. Уряд хоче обмежити ввезення, що збільшить вплив внутрішньої монополії, за цим буде збільшення цін на добрива, що потягне ріст вартості продукції. Сам факт введення квот на обсяг — це не що інше, як ручний режим перерозподілу коштів: з одної галузі забирають, послабляючи її, та передають в іншу. Всі ми знаємо, хто власник заводів, які єдині в країні можуть виробляти азотні добрива. Тому квоти на імпортні добрива витягнуть гроші у аграріїв. Іншого варіанту для чого це робиться, я не бачу. Це наочний приклад, як у дискримінаційний спосіб знищити конкуренцію. Держава сьогодні повинна думати не про введення квот, а, навпаки, як збільшити кількість виробників та постачальників цієї продукції до України, щоб послабити монополію. Те що робиться зараз, це порушення балансу вільної конкуренції. Більш того, вітчизняні добрива продаються за кордоном на 10−15% дешевше, ніж в середині країни. Тож, чому монополісту потрібна допомога від держави, мені не зрозуміло.

Сьогодні треба думати про збільшення квот для аграріїв в рамках зони вільної торгівлі з Європейським Союзом, щоб зростав експорт нашої продукції. Це показало б турботу про національного виробника та роботу торгового представника. Вже як рік відчуваємо тиск імпорту молочної продукції. Чому? Тому що вітчизняний виробник стає неконкурентоспроможним. В Європі існує більш дієва програма дотацій для молочарів, плюс на користь імпортній продукції зіграло зміцнення гривні. Натомість уряд хоче просто забрати можливість купляти добрива за конкурентними цінами. В нас немає ніякої необхідності у запровадженні таких квот. Якщо потрібно допомогти виробнику добрив, то треба йому придумати програму підтримки, а не забрати в аграріїв, і віддати іншим.

— На вашій пам’яті, скільки разів влада намагалася врегулювати ринок добрива в Україні?

— Запровадити квоти саме на обсяги поставок добрив намагаються перший раз. Робили заборони щодо окремої країни, наприклад, з Росії. Але це було продиктовано тим, що ми не можемо торгувати з країною-агресором. Також застосовувалися антидемпінгові мита до окремих країн, а ось введення квот — це вперше. Кожен раз, коли намагалися регулювати ринок добрив, їх ціна зростала на 20−30%. А держава навпаки повинна думати, як побудувати нові з виробництва добрив в Україні. Це повинні бути нові, сучасні, конкурентоспроможні заводи поза впливом вже існуючих гравців на ринку. Тоді українські добрива будуть по нормальних цінах, і нікому не буде потрібно купляти імпортні.

— На скільки збільшиться вартість добрив?

Нам поки не кажуть, які це будуть умови, що за квоти будуть. У Мінекномрозвитку, після протестів аграріїв перенесли це питання на місяць. Від остаточних умов буде залежати вартість, але врешті решт за це сплатить аграрій. Я вважаю, що вартість добрив збільшиться мінімум на 10−20%, але в будь-якому випадку, це буде ручний режим, і це буде менш прозоро ніж сьогодні, собівартість буде зростати.

— Як плануєте виходити з положення?

Будемо більше додавати органічних добрив, з цим нам пощастило, бо ми маємо тваринницькі ферми. Також будемо думати, де ще зменшити собівартість. На світові ціни зернових ми не маємо впливу, можемо збільшувати наш прибуток тільки за рахунок зменшення собівартості. Кожен фермер буде мати схожу стратегію з нівелювання зростання вартості добрив. Хтось буде менше добрив використовувати, десь замінять органікою, тобто зменшиться використання добрив. 

Від такого регулювання національний виробник добрив може і не виграти. Те, що робить держава, може навпаки відштовхнути будь-якого виробника. Держава показує, що в вона в будь-який момент може зробити що завгодно. Також, в свою чергу, ЄС такий крок не оцінить, бо в нас є зобов’язання. І сам торговий представник був колись членом команди по створенню ЗВТ з ЄС — він, як ніхто, розуміє величезні наслідки такого кроку. Нажаль, це подається під патріотичним гаслом — захисту національного виробника. Але, на превеликий жаль, в нас лише один виробник азотних добрив.