«В українців морозиво асоціюється з певною нагородою. Ми не купуємо його під фільми чи для перекусу, швидше, виберемо для цього піцу, чипси або інші снеки. У нас навіть не їдять його замість десерту. Це все пережитки союзу, коли морозиво було в дефіциті, купувалося у відведених для цього місцях із невеликим асортиментом», — розповіла під час ефіру в Instagram технолог з виробництва морозива Ольга Байсара.

Житомирщина — столиця морозива

Найбільший вітчизняний виробник морозива знаходиться в Житомирі (АТ «Житомирський маслозавод», компанія «Рудь»), ще один — у Бердичеві (компанія «Три ведмеді»). Тому саме Житомирщину можна сміливо назвати столицею холодного десерту. Як підтвердження цьому, 2013 року в Житомирі відкрили єдиний в Україні пам’ятник морозиву.

Сьогодні на ринку працює десяток великих компаній з виробництва морозива. Жодна з них не постраждала через воєнні дії росії проти України.

«На початку 2000-х було більше 100 виробництв, тобто в кожному більш-менш великому населеному пункті був свій завод. Проблеми були з логістикою: щоб довезти з Києва до Житомира морозиво, на кожну тонну готового продукту повинно довантажуватися пів тонни сухого льоду. Це було не лише дорого, а й поставало питання, де взяти таку кількість льоду», — зазначає Ольга Байсара.

Технолог додає, що зараз в Україні кожеш виробник намагається зробити свій продукт якнайкраще, чого не скажеш про італійців, які трохи «розслабилися» і виготовляють своє морозиво на основі сухих сумішей.

На сирому молоці працюють не більше п'яти підприємств

Провідний аналітик агентства «Інфагро» Максим Фастєєв зазначає, що виробництво морозива сконцентроване на пікових літніх місяцях, але підготовка до сезону починається весною, коли заводи закуповують сухе молоко і масло.

На сирому молоці працюють не більше п'яти підприємств по всій країні, які безпосередньо закуповують сире молоко і відразу його переробляють на морозиво. Але найчастіше воно виробляється саме з сухого молока.

Ольга Байсара зазначає, що в Україні споживачі дуже негативно ставляться до сухого молока. І це даремно, адже, щоб його виготовити, початкова сировина має бути високої якості, оскільки висушити вже кисле молоко просто неможливо.

«У складі кожного морозива є сухий знежирений молочний залишок. Згідно балансу його має бути не менше 8%. Наприклад, мені потрібно зварити тонну морозива 15% жирності. Щоб набрати цю жирність, слід додати вершкове масло, вершки та обов’язково сухе знежирене молоко», — каже технолог.

Фахівчиня додає, що в складі кожного морозива є декілька видів молока (рідке, згущене або сухе) та обов’язково цукри, адже без них не буде досягнуто точки замерзання продукту.

В Україні виробляється близько 900 найменувань морозива

В Україні виробляється близько 900 найменувань морозива. Лідерами за смаками є ванільне, шоколадне та полуничне. Потім до переліку можна додати фісташку та манго-маракуйя. У 2019−2020 роках шоколадне морозиво обігнало ванільне з виробництва та споживання.

У нашій країні люблять слово «пломбір». Але що таке пломбір? Це ДСТУ 4733, в якому є ще дві групи: вершкове та молочне. Пломбір — це лише вид групи, яка має жирність до 20%.

За даними Асоціації українських виробників «Морозиво і заморожені продукти», українці найчастіше купують морозиво у вафельному стаканчику. Далі йде ескімо на паличці. Крім того, поступово зростає кількість покупців органічного морозива.

Для експорту морозива створять контейнерну лінію

За попередніми даними Держстату, в червні українські постачальники відвантажили на зовнішні ринки 1,65 тис. т морозива. Фізичні обсяги постачань зросли на 13%, а грошова виручка — на 16% більше травневої.

Основними напрямками експорту морозива були країни-члени ЄС (58%), Молдова (27%), а також Туреччина і країни Близького Сходу та Північної Африки (9%).

Голова Української асоціації аграрного експорту Дмитро Крошка стверджує, що для морозива наразі недоступна морська логістика, тому за рік Україна на третину збільшила свою присутність на європейському ринку, втративши традиційні близькосхідні та азійські ринки.

Повернення українського морозива на традиційні ринки є ключовим завданням для виробників. За умов відсутності контейнерної логістики через порти Одещини зараз розглядається питання створення нового ринку малих контейнерних перевезень, коли фрахтуються невеликі судна класу Panamax, а маленькі — по 200−500 одиниць.

Таким чином, не лише зерновики, а й українські виробники харчових продуктів сподіваються вирішити питання експорту ще до закінчення війни.

agroportal.ua