За підтримки |  

  молокопродукти, виробництво, генетика, доїння, прибутковість
Генетика як інструмент впливу на ефективність і собівартість виробництва молока

 

Зі здобуттям незалежності розвиток генетики великої рогатої худоби в Україні набуває хаотичного характеру. Відсутність єдиної національної мети селекційної роботи у молочному скотарстві та плану дій на національному рівні залишили господарства сам на сам із цією проблемою.

Ефективніші підприємства шукали відповіді на свої питання і способи їх вирішення за кордоном. Решта, а таких більшість, особливо цим не переймалася.

Про зміни, що відбулися за останні десять років, і про перспективи розвитку селекції в молочному скотарстві розповідає виконавчий директор Української голштинської асоціації Ігор Присяжнюк.

— Ігоре Вікторовичу, якою особисто ви пам’ятаєте українську молочну галузь десять років тому?

— Те, з чим довелося мати справу мені, дає підстави говорити, що її взагалі не було. Якраз 10 років тому я почав працювати ветеринарним лікарем на Кіровоградщині у господарстві, що входило до групи компаній «УкрАгроКом». У той час створювались сільськогосподарські підприємства й аграрні холдинги, бралися в оренду цілі господарства з фермами, які більше нагадували придаток й існували як соціальний проект. Збереження ферм було ініціативою самих директорів господарств.

Анатолій Іванович Кузьменко, генеральний директор «УкрАгроКому», у той час не ставив за мету надої чи прибутковість, головне — щоб ферма працювала, а на ній люди, і щоб вона ставала кращою. Мені у підпорядкування дісталось кілька відділків з великою рогатою худобою і один зі свинями з безліччю ветеринарних і кадрових проблем. Молокопровід, установлений ще за радянських часів, був розбитий. Молоко доїли вручну у відра. На одну доярку в нас було 15−20 корів. У 40 років жінки (при всій повазі до них) виглядали на 60. Мені казали, що дояркам треба дякувати лише за те, що вони о 5-й ранку приходять на роботу. Бували пиятики і нецензурна лайка. Хотілося щось змінити, але молодому спеціалісту непросто керувати тими, хто пропрацював на фермі 10−15 років, а то і все життя.

Звісно, були й інші ферми, де ситуація була краща, там працювали ще радянські молокопроводи. В одному господарстві мені довелось побачити непрацюючу, напіврозібрану «карусель» 60-х років із внутрішнім доїнням. В Україні все було, але з розпадом СРСР зруйнувалось. Мабуть, із 1990-го до 2000 року галузь просто доживала. Було кілька підприємств на всю країну, які намагалися розвиватись, але для більшості цей період можна назвати «кам'яним віком». Ось такою пам’ятається мені молочна галузь десять років тому.

— На якому етапі генетика набуває особливого значення?

— Вважаю, що все повинно розвиватись поступово і синхронно. Дуже погано, коли купують якісний генетичний матеріал, а заганяють у прямому сенсі в гній. Потрібно зрозуміти, що корова з високим генетичним потенціалом — це інша корова і потребує іншого підходу. А коли вкладаєш чималі кошти в технологію, то маєш вкладати їх і в генетику. Ці речі тісно пов’язані між собою. Інвестиції повинні окупатись, бо інакше це не бізнес. І ще зауважу: навчання на високій генетиці дорого коштує. Для власників — фінансів, для фахівців — родини і здоров’я, бо на роботі доводиться проводити по 10−12 годин на добу.

Більше читайте у розділі «Інтерв’ю», або за посиланням.

comments powered by Disqus

Останні додані

22 серп. 2019 12:05:00

  Український експорт майже на половину складається з агропродукції

22 серп. 2019 11:30:00

  Максимальна заплідненість корів: схеми синхронізації

22 серп. 2019 10:55:00

  В Україні виробництво молока продовжує скорочуватися

22 серп. 2019 10:20:00

  В Україні рекордно впала рентабельність скотарства

22 серп. 2019 09:40:00

  Національний день ферми: що варто знати про СПОП «Відродження»?

22 серп. 2019 09:00:00

  Дефіцит кадрів у сільському господарстві зросте до 26 тисяч осіб

21 серп. 2019 12:15:00

  Індекс GDT у пошуках нових трендів

21 серп. 2019 11:50:00

  Врожайність кукурудзи і високоякісний силос — запорука ваших прибутків