Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2008 р. за N 715/15406

Про затвердження Інструкції з оцінки якості молока корів, овець та кіз у племінному тваринництві

Відповідно до статей 6, 10 та 17 Закону України «Про племінну справу у тваринництві» , підпунктів 37, 50 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2006 N 1541, та з метою поліпшення племінної справи у тваринництві НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з оцінки якості молока корів, овець та кіз у племінному тваринництві, що додається.

2. Департаменту ринків тваринництва з Головною державною племінною інспекцією (Микитюк Д.М.) забезпечити подання в установленому порядку цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Департаменту ринків тваринництва з Головною державною племінною інспекцією, Державному науково-виробничому концерну «Селекція» (Губін О.О.) забезпечити видання цього наказу та Інструкції, затвердженої цим наказом.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Вербицького П.І.

Міністр Ю. Ф. Мельник

 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства аграрної політики України 14.07.2008 N 421

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2008 р. за N 715/15406

Інструкція з оцінки якості молока корів, овець та кіз у племінному тваринництві

 1. Загальні положення

 1.1. Ця Інструкція, розроблена відповідно до Закону України «Про племінну справу у тваринництві», визначає вимоги до проведення відбору проб і оцінки якості молока корів, овець та кіз (далі — тварини) для одержання результатів, необхідних для ведення селекційно-племінної справи у тваринництві.

 1.2. Інструкція поширюється на суб’єктів племінної справи у тваринництві з відповідним статусом — власників племінних (генетичних) ресурсів, підприємства (лабораторії) з оцінки якості тваринницької продукції, які проводять оцінку якості молока, працівників, які виконують спеціальні роботи, пов’язані з племінними (генетичними) ресурсами, та контролерів-асистентів.

 1.3. Терміни, наведені у цій Інструкції, вживаються у такому значенні: контролер-асистент — працівник, який виконує спеціальні роботи пов’язані з веденням офіційного обліку продуктивності тварин; контроль молочної продуктивності — регулярно здійснюваний контроль надою, вмісту жиру і білка в молоці тварин за певний проміжок часу або за окремий відрізок лактації; контрольна (середня) проба молока — проба молока, відібрана протягом доби від різних надоїв пропорційно кількості надоєного молока; стандартна проба молока — проба молока, в якій склад молока оцінений стандартизованими методами; оцінка якості молока — визначення лабораторними методами складу (жиру, білка тощо) контрольних проб молока, відібраних від тварин протягом доби, яке проводиться з метою індивідуальної оцінки молочної продуктивності тварин, використовується для розрахунку кількості молочного жиру і молочного білка, отриманого за лактацію.

 2. Вимоги при проведенні оцінки якості молока

 2.1. Оцінка якості молока в племінному тваринництві проводиться відповідно до основних критеріїв племінного обліку, забезпечує об’єктивність (незалежність) і достовірність вимірювання.

2.2. Проведення робіт з оцінки якості молока здійснюють суб’єкти племінної справи у тваринництві, які за наслідками державної атестації (переатестації) одержали статус підприємства (лабораторії) з оцінки якості тваринницької продукції відповідно до Положення про присвоєння відповідних статусів суб’єктам племінної справи у тваринництві, затвердженого наказом Мінагрополітики України та УААН від 17.07.2001 N 215/66 зареєстрованого в Мін’юсті України 20.08.2001 за N 721/5912, Положення про відповідність суб’єктів племінної справи у тваринництві статусу селекційного центру, підприємства (об’єднання) з племінної справи у тваринництві, заводської конюшні контрольно-випробувальної станції, контрольно-випробувальної станції з птахівництва, іподрому, трендепо, підприємства (лабораторії) генетичного контролю, підприємства (лабораторії) з трансплантації ембріонів, підприємства (лабораторії) з оцінки якості тваринницької продукції, затвердженого наказом Мінагрополітики України та УААН від 29.07.2002 N 211/61 , зареєстрованого в Мін’юсті України 13.08.2002 за N 651/6939.

2.3. Відбір контрольних проб молока від тварин проводять контролери-асистенти або представники власника тварин — працівники які мають право виконувати спеціальні роботи, пов’язані з племінними (генетичними) ресурсами, відповідно до Положення про порядок проведення атестації працівників, які виконують спеціальні роботи, пов’язані з племінними (генетичними) ресурсами, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 17.11.2003 N 406 , зареєстрованого в Мін’юсті України 10.01.2004 за N 18/8617.

2.4. Підприємство (лабораторія) з оцінки якості тваринницької продукції, яке (яка) проводить оцінку якості молока (далі — лабораторія), забезпечує визначення якісного складу контрольних проб молока.
2.4.1. Лабораторія під час проведення аналізу якості молока застосовує хімічні або інструментальні методи та визначає вміст жиру, білка.
2.4.2. Лабораторія під час проведення аналізу якості молока може проводити за домовленістю з власниками племінних (генетичних) ресурсів (далі — власник) визначення вмісту в молоці: соматичних клітин, які є важливими показниками під час діагностики маститу; сечовини (карбаміду) і лимонної кислоти — для контролю повноцінності годівлі тварин; ацетону — для діагностики субклінічних і клінічних кетозів (аналізу обміну речовин).
2.4.3. Виробниче приміщення лабораторії повинне мати окремі кімнати для: приймання проб молока від власників, підготовки посуду, зберігання реактивів з дотриманням правил техніки безпеки; оцінки якості молока та оформлення результатів; відпочинку працівників.
2.4.4. Приміщення лабораторії, в якому розміщена вимірювальна апаратура, повинне відповідати вимогам технічної документації на засоби вимірювальної техніки: кліматичні умови, освітлення, звуко- і віброізоляція, параметри мереж живлення, заземлення, наявність водопостачання та водовідведення.
2.4.5. У лабораторії мають бути в наявності: лабораторне і технологічне обладнання для визначення в молоці вмісту не менше двох показників: жиру та білка з допустимою абсолютною похибкою під час вимірювання не більш ніж ± 0,08%. Використовують засоби вимірювальної техніки — автоматичні аналізатори якості молока, робота яких базується на використанні інфрачервоної спектроскопії; обладнання і матеріали відповідно до переліку обладнання і матеріалів на підприємстві (в лабораторії) /додаток 1/; технічні паспорти на лабораторні прилади, обладнання, вимірювальну апаратуру; нормативні, організаційні та методичні документи, науково-технічна література, які необхідні для проведення вимірювань та контрольної перевірки вимірювальної техніки; системи перевірки якості (робочі еталони — стандартні проби молока) для постійного контролю, внутрішньої періодичної перевірки і калібрування засобів вимірювальної техніки; комп’ютерна техніка для створення і роботи інформаційної бази даних якості молочної продукції племінних стад; засоби протипожежної безпеки та першої медичної допомоги.
2.4.6. Лабораторія забезпечує своєчасне технічне обслуговування обладнання, повірку і атестацію засобів вимірювальної техніки державною метрологічною службою.
2.4.7. Лабораторія забезпечує наявність, ведення та зберігання такої документації: журналу перевірки роботи аналізатора якості молока контрольними (стандартними) пробами (додаток 2); журналу обліку надходження проб молока (додаток 3); протоколів результатів оцінки якості молока тварин (додаток 4); затверджених посадових інструкцій працівників.

 2.5. Для проведення робіт з оцінки якості молока залучаються висококваліфіковані, атестовані спеціалісти.

 2.6. Власник тварин під час проведення оцінки якості молока зобов’язаний забезпечити: організацію проведення контрольного доїння, відбір або надання допомоги під час проведення відбору проб молока; освітлене приміщення для розміщення технічних засобів відбору контрольних проб молока та умови для зберігання таких проб в охолодженому стані; якісне технічне обладнання для визначення кількості молока і відбору контрольних проб для оцінки якості; чистоту обладнання для відбору контрольних проб молока.

 2.7. Працівники, які виконують спеціальні роботи, пов’язані з племінними (генетичними) ресурсами, та контролери-асистенти проводять контрольні доїння, відбір контрольних (середніх) проб молока, забезпечують достовірність і точність обліку молочної продуктивності, контролюють технологію доїння та точність вимірювальної апаратури.

 3. Проведення оцінки якості молока

 3.1. Оцінка якості молока є складовою частиною індивідуального обліку молочної продуктивності племінних тварин і відображає кількість молочного жиру і молочного білка, отриманого від тварини за лактацію.

 3.2. Оцінка якості молока проводиться один раз на місяць щомісяця протягом всієї лактації.

 3.3. Для оцінки якості молока тварин під час контрольних доїнь відбирають середню добову пробу молока -контрольну пробу, яку використовують для лабораторного визначення вмісту жиру, білка тощо, оскільки хімічний склад молока тварин постійно змінюється протягом лактації, доби (ранкове, обіднє, вечірнє) і під час доїння (перші порції молока мають жирність менше 1%, останні при додоюванні — до 10%).

 3.4. Контрольна проба повинна вірно відображати якість добового надою молока тварини.
3.4.1. Контрольну пробу відбирають під час контрольного доїння після повного видоювання, ретельного перемішування чи переливання молока в кількості, пропорційній надою.
3.4.2. Для проведення індивідуальної оцінки племінних корів контрольні проби молока відбирають щомісяця, починаючи через 2 тижні (10–20 днів) після отелення або аборту корови і закінчуючи за 2 тижні (20–10 днів) до її запуску. Якщо контрольне доїння протягом перших 60 днів після отелення не проводили або перерва між контрольними доїннями становить більш ніж 60 днів, показники молочної продуктивності за цю лактацію вважають недійсними.
3.4.3. Під час відбору контрольних проб молока використовується таке обладнання: колотівки або мішалкидля рідини, які мають велику поверхню для перемішування молока і незначну вагу для забезпечення легкої рухливості всередині рідини; черпачкиємністю 7–10 мл конічної форми, які мають клапан, що відкривається знизу; трубки металеві чи пластмасові з внутрішнім діаметром 5 або 9 мм, на нижньому кінці яких знаходиться металева сітка з діаметром отворів 0,4–0,5 мм (для забезпечення фільтрування проб); градуйовані піпетки або дозовані шприци; скляні флакони з пробками для попереднього відбору молока трубками (на кожному флаконі зазначається інформація: номер і кличка тварини, надій — ранковий, обідній чи вечірній і кількість проб, узятих із надою за допомогою трубок); електронні лічильники молока та відбору проб, які забезпечують пропорційний відбір; пластмасові (пробні) стаканчики з кришечками для транспортування проб у лабораторію ємністю — 20–24 куб.см (d-2,5 см; h — до 5,5 см) або 50–70 куб.см (d-3,5 см; h — до 9 см), де d — діаметр, h — висота.
3.4.4. Початок відбору контрольних проб молока залежить від кількості доїння тварин протягом доби у разі: триразового — в обіднє доїння; дворазового — у вечірнє.
3.4.5. У день відбору проб дотримуються заведеного розпорядку дня, уникають будь-яких дій, що можуть викликати стреси у тварин.
3.4.6. Відбір контрольної проби трубкою проводять із посудин, які мають однакову форму (відро, молокомір чи фляга), після ретельного перемішування у такій послідовності: трубку декілька раз ополіскують молоком, яке відбирають на пробу, набираючи та випускаючи декілька разів; набирають у трубку молоко, повільно вертикально опускаючи її на дно посудини; переносять відібрану пробу в окрему ємність для попереднього відбору молока (скляні флакони). З кожної посудини береться проба молока у кількості, що є пропорційною його кількості в посудині; молоко консервують, охолоджують і зберігають у ємностях для попереднього відбору молока при температурі 5–8 град. С. Після останнього відбору проб охолоджене молоко підігрівають до температури 35–40 град. С, змішують разом і відбирають у пластмасові (пробні) стаканчики для транспортування на місце збору проб чи в лабораторію.
3.4.7. Відбір контрольної проби з молокомірів, які мають внизу триходові крани, з’єднані з трубкою, проводять у такій послідовності — при першому повороті крана молоко подається в трубку на висоту його рівня в молокомірі, при наступному — в отвір збору проб молока.
3.4.8. Відбір контрольної проби мірними черпачками, градуйованими піпетками чи дозованими шприцами проводять безпосередньо в пробні стаканчики після ретельного перемішування молока із середини посудини. Для цього попередньо розраховують необхідну кількість молока від кожного доїння — пропорційно надою. Якщо ранковий надій становить 40%, обідній — 35%, а вечірній — 25% від загального надою, за умови ємності стаканчика 20–25 куб.см, кількість відібраного в стаканчик ранішнього молока становить 8 куб.см, обіднього — 7 куб.см, вечірнього — 5 куб.см. При ємності стаканчика 50–75 куб.см кількість ранішнього молока — 20 куб.см, обіднього — 17–18 куб.см, вечірнього — 12–13 куб.см. Відповідні перерахунки проводять і при дворазовому доїнні, за умови, якщо різниця між ранковим і вечірнім молоком не перевищує 10–15% — відбирають однакову кількість (по 10 куб.см або по 25 куб.см).
3.4.9. Автоматизований відбір контрольної проби проводять за умови застосування спеціальних лічильників молока. Проби відбираються автоматично, пропорційно з кожної порції молока. Відбір проби молока у пластмасові стаканчики проводиться пропорційно надою згідно з підпунктом 3.4.8 цієї глави.

 3.5. Консервування проб молока проводять під час відбору проби молока, застосовуючи один із консервантів: а) розчин двохромовокислого калію (К Сr O) 10%-й у 2 2 7 кількості: 0,5 куб.см розчину на 50 куб.см молока; 3–4 краплі на 20 куб.см молока; в розрахунку 0,6–1,2 мг сухого порошку на 1 куб.см молока; б) розчин перекису водню (H O) 30–33%-й: 2 2 2 краплі на 50 куб.см молока; 1 краплі на 20 куб.см молока; в) розчин формаліну (HCOH) 20%-й: 2 краплі на 50 куб.см молока; 1 краплі на 20 куб.см молока. 3.5.1. Консервовані проби не використовують для визначення кислотності і бактеріальної забрудненості молока. 3.5.2. Консервувати контрольні проби молока необхідно протягом усього року.

 3.6. Транспортування контрольних проб молока в лабораторію проводиться в спеціальних ящиках, розділених на окремі комірки за розміром стаканчиків. Ящики виготовляють із дерева, пластмаси або металу. Усі комірки ящика нумерують зліва направо (N 1- це комірка що розміщується в верхньому лівому куті). 3.6.1. На кожну пробу молока наклеюють етикетку з зазначенням номера проби, ідентифікаційного номера та клички тварини. 3.6.2. Партію проб молока супроводжують відомістю контрольних проб молока (додаток 5), у якій зазначають: найменування власника та місцезнаходження; методи дослідження молока, за якими необхідно отримати результати; дату відбору контрольних проб молока; опис проб (номер за порядком, ідентифікаційний номер тварини, номер проби); дату і час відправлення проб у лабораторію (рік, місяць, число година); посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, що проводила відбір проб для проведення аналізу.

 3.7. Визначення вмісту жиру в молоці кислотним методом (Гербера) є базовим.
3.7.1. Для цього необхідно мати таке обладнання і реактиви: жироміри (бутирометри) скляні; корки резинові для жиромірів; прилади-дозатори автоматичні для сірчаної кислоти ємністю 10 куб.см та ізоамілового спирту ємністю 1 куб.см; центрифугу для вимірювання масової частки жиру з частотою обертання 1000 об/хв; баню водяну з нагрівальним приладом, що забезпечує підтримання температури (65±2) град. С; штатив для жиромірів; піпетки скляні для молока ємністю 10,77 куб.см; термометри ртутні скляні з діапазоном вимірювання від 0 до 100 град. С; кислоту сірчану, розведену до густини 1,81–1,82 за правилами розведення сірчаної кислоти для визначення жиру в молоці (додаток 6); ізоаміловий спирт густиною 0,811–0,813.
3.7.2. Використовують реактиви, перевірені на придатність для визначення жиру в молоці за правилами перевірки реактивів на придатність для визначення жиру в молоці (додаток 7), молоко, підігріте до 35–40 град. С, обережно перемішане і охолоджене до 20 град. С.
3.7.3. У чисті пронумеровані жироміри автоматичним дозатором наливають 10 куб.см сірчаної кислоти (не змочуючи горловини). Піпеткою відміряють 10,77 куб.см підготовленого молока і обережно нашаровують на кислоту (кінчик піпетки притискають до стінки горловини жироміра під кутом). Автоматичним дозатором прямо в молоко вводять 1 мл ізоамілового спирту.
3.7.4. Жироміри щільно закривають сухими корками (попередньо протертими тальком), при цьому їх тримають за широку частину, загорнувши в серветку, і обережно струшують до повного розчинення білкових речовин, перевертають 4–5 разів до повного змішування рідини. 3.7.5. Після перемішування жироміри ставлять на 5 хвилин у водяну баню при температурі 65 град. С корком донизу і з рівнем води вищим від рівня жиру. Потім їх виймають, витирають, вставляють у патрони центрифуги корком до центру, розмістивши симетрично один проти одного (при непарній кількості вставляють жиромір, наповнений водою), і центрифугують протягом 5 хвилин при 1000 об/хв. 3.7.6. Після центрифугування жироміри виймають і рухом корка регулюють стовпчик жиру в жиромірі так, щоб жир знаходився в трубці зі шкалою, після чого ставлять у водяну баню на 5 хвилин при 65 град. С і рівні води, вищому від рівня жиру в жиромірі. Через 5 хвилин жироміри виймають із водяної бані, витирають і швидко проводять відлік жиру, тримаючи жироміри вертикально, так щоб межа жирового стовпчика була на рівні ока дослідника. Рухом корка вгору або вниз встановлюють нижню межу стовпчика жиру на цілому поділі шкали жироміра і від нього відраховують кількість поділок до нижньої частини меніска стовпчика жиру. Межа поділу жиру і реакційної рідини повинна бути чіткою, а стовпчик жиру прозорим. За наявності кільця бурого або темно-жовтого кольору аналіз повторюють. Розходження між паралельними пробами не повинні перевищувати 0,1% жиру. За кінцевий результат приймають середнє арифметичне значення двох паралельних проб.

 3.8. Визначення білка в молоці за методом К’єльдаля застосовується для оцінки розбіжностей при використанні інших методів, а також для визначення білка в стандартних пробах молока при калібруванні та атестації автоматичних аналізаторів якості молока.

 3.9. Для визначення білка використовують таке обладнання і реактиви: ваги лабораторні; електроколбонагрівач (із штативом для колб К’єльдаля); апарат для відгонки аміаку (К’єльдаля); крапельницю для індикатора; установку для титрування; колби К’єльдаля; стаканчики для зважування проб молока; шафу витяжну; скляні бусинки або шматочки фарфору; шматочки пемзи (прожарені); кислоту сірчану концентровану; мідь сірчанокислу; калій сірчанокислий; натрій їдкий (гідроокис): 500 г гідроокису натрію розчиняють у 100 куб.см дистильованої води; кислоту борну, 4%-й розчин; кислоту соляну, 0,1 н. розчин; індикатор Таширо: 1 г метилового синього розчиняють у 800 мл 96%-го етилового спирту і додають 100 мл розчину метилового червоного (1 г метилового червоного розчиняють у 750 мл 96%-го етилового спирту).

 3.10. Визначення білка за методом К’єльдаля має 3 етапи: мінералізація (спалювання) проби молока, відгонка аміаку і титрування.
3.10.1. У колбу К’єльдаля поміщають декілька скляних бусинок або шматочків фарфору, 10 г сірчанокислого калію, 0,04 г сірчанокислої міді. В бюксі зважують 5 куб.см молока, переливають у колбу К’єльдаля, повторно зважують і за різницею маси бюкси з молоком і пустої бюкси визначають точну масу проби молока. В колбу додають 20 куб.см концентрованої сірчаної кислоти, змиваючи нею краплі молока зі стінок колби К’єльдаля. У колбу вставляють скляну грушу і кип’ятять у витяжній шафі спочатку на слабкому вогні (через азбестову сітку), а потім на сильнішому, до повного посвітління розчину.
3.10.2. Після охолодження додають 150 куб.см дистильованої води, шматочки прожареної пемзи, перемішують і ставлять на відгонку аміаку в апараті К’єльдаля. У приймальну колбу відміряють 50 куб.см 4%-го розчину борної кислоти, додають індикатор Таширо, перемішують і з’єднують з холодильником і гумовою пробкою. З іншого боку холодильник з’єднують за допомогою краплевловлювача з колбою К’єльдаля, в пробку якої вставлена ділильна лійка. Після встановлення апарата через ділильну лійку в колбу К’єльдаля вводять 80 куб.см розчину гідроокису натрію і проводять перегонку аміаку, який виділяється під час нагрівання, не менше ніж 20 хвилин.
3.10.3. Після перегонки дистилят титрують розчином соляної кислоти до переходу зеленого кольору в сірий (надлишок кислоти дає фіолетовий колір). Паралельно проводять контрольний аналіз з використанням 5 куб.см дистильованої води замість молока (для кожної серії визначення білка та за умови заміни реактивів).
3.10.4. Уміст білка у відсотках (Х) розраховують за формулою

1,4 * N (V — V) * 6,38 I 0 Х = ----------- , m

де 1,4 — кількість азоту, що зв’язується 1 куб.см 0,1 н. розчином соляної кислоти; N — коефіцієнт, який дорівнює молярній концентрації розчину соляної кислоти (0,1); V — об’єм розчину соляної кислоти, який витрачено на I титрування дистиляту, одержаного з проби молока, куб.см; V — об’єм розчину соляної кислоти, який витрачено на 0 титрування дистиляту в контрольній пробі, куб.см; 6,38 — коефіцієнт перерахування загального азоту в загальний білок молока; m — маса проби молока. За кінцевий результат приймають середнє арифметичне двох паралельних проб, різниця між якими не перевищує 0,03%.

 3.11. Для вимірювання вмісту білка в молоці допускається використання інших методів вимірювання відповідно до діючих нормативних документів, допустима похибка яких становить не більше 0,08%: прискорений метод з використанням автоматичних приладів К’єльдаля; колориметричний метод рефрактрометричний метод; метод формольного титрування.

 3.12. Автоматизоване вимірювання вмісту жиру і білка в молоці застосовується під час проведення масових досліджень вмісту жиру і білка в пробах молока.
3.12.1. Для визначення використовують автоматичні аналізатори якості молока, принцип роботи яких базується на використанні методу інфрачервоної спектроскопії з допустимою похибкою при вимірюванні не вище 0,08%. Вони працюють як у ручному, так і в автоматичному режимі вимірювання зі швидкістю 150–500 проб за годину.
3.12.2. Визначення вмісту жиру і білка в пробах молока проводять відповідно до вимог технічної документації.
3.12.3. Перед початком роботи та через кожну годину вимірювання всю систему промивають і перевіряють прилад стандартними пробами молока, які зберігають у холодильнику. Абсолютна похибка під час вимірювання жиру і білка стандартних проб не повинна перевищувати 0,08%. У разі більшої різниці прилад калібрують згідно з технічною документацією.
3.12.4. Аналізатори якості молока, крім жиру і білка, вимірюють інші показники — лактозу, загальний сухий залишок, знежирений сухий залишок тощо.

 3.13. Результати оцінки якості молока тварин оформляються протоколом результатів оцінки якості молока тварин (додаток 4) у двох примірниках, один із них передається власнику, другий зберігається в лабораторії.
3.13.1. У протоколі зазначають: повне найменування підприємства (лабораторії), яке (яка) видає протокол; найменування та місцезнаходження власника; посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка відбирала проби; дату надходження проб у лабораторію; порядковий номер проб; ідентифікаційний номер тварини; результати досліджень (жир, білок тощо); дату видачі протоколу.
3.13.2. Протокол підписується керівником підприємства (лабораторії) оцінки якості молока та завіряється печаткою підприємства.

 3.14. Результати оцінки якості молока використовуються для індивідуальної оцінки тварин при веденні племінного обліку в тваринництві, а саме: для заповнення форми N 4-мол «Акт контрольного доїння корів» та форми N 2-мол «Картка племінної корови» (затверджених наказом Мінагрополітики України від 30.12.2003 N 474, зареєстрованим в Мін’юсті України 21.01.2004 за N 95/8694), форми N 2-кз «Картка племінної кози» та форми N 5-вкз «Журнал індивідуального бонітування та продуктивності овець (кіз)» (затверджених наказом Мінагрополітики України від 16.07.2003 N 242, зареєстрованим в Мін’юсті України 05.08.2003 за N 679/8000); для розрахунку кількості отриманого молочного жиру і молочного білка за лактацію.

 3.15. Інформація з індивідуальної оцінки якості молочної продуктивності заноситься в племінну картку тварини та в інформаційну базу данихякості молочної продукції племінних стаді в подальшому використовується під час: проведення оцінки племінних і продуктивних якостей тварин (бонітування, відбір, підбір); запису тварин до державної книги племінних тварин; визначення племінної цінності бугаїв-плідників за якістю потомства; атестації суб’єктів племінної справи у тваринництві і сертифікації племінних (генетичних) ресурсів; контролю за рівнем годівлі тварин; вирішення завдань селекційно-племінної справи у тваринництві.

 4. Контроль за проведенням оцінки якості молока

 4.1. Контроль за достовірністю проведення оцінки якості молока племінних тварин здійснює державна племінна інспекція.

 4.2. У разі виникнення сумніву щодо правильності відбору контрольних проб молока та при відхиленні даних оцінки за групою тварин більше ніж ± 10% (за умови безприв’язного утримання — ± 15%) проводиться повторне контрольне доїння. Перевірку контрольних доїнь проводять відразу після закінчення звичайного контрольного доїння (не пізніше 24 годин). Відбір контрольних проб проводять відповідно до пункту 3.4 глави 3 цієї Інструкції.

 4.3. У разі підтвердження великих відхилень попередні дані оцінки якості молока вважаються недійсними.

 4.4. Вимірювальна апаратура для визначення якості молока, яка застосовується в лабораторіях, підлягає: щорічній атестації державних метрологічних служб, що підтверджується наявністю відповідного атестата; щоденній перевірці стандартними пробами молока, що підтверджується записами у журналі перевірки роботи аналізатора якості молока контрольними (стандартними) пробами (додаток 2).

Директор Департаменту ринків тваринництва з Головною державною племінною інспекцією Д. М. Микитюк