Цей рік був дуже насиченим на події, які мали вплив на ринок добрив України. Були введені антидемпінгові мита на азотні добрива з Росії, заборонена діяльність російських постачальників, відбулось блокування імпорту добрив на митницях в зв’язку з боротьбою із контрабандою, а українські заводи весь час лихоманило через відсутність газу за адекватними цінами. Усе це мало вплив на ціну продукції та рівень забезпеченості ринку, повідомляє agravery.

Заборона діяльності російських постачальників

Сергій Рубан, комерційний директор компанії «GROSSDORF»

— Я вважаю, що головною подією цього року, яка змінила ринок добрив в Україні, було введення обмежень діяльності російських постачальників. В принципі, ринок досить швидко до цього адаптувався, хоча, я би сказав, що це було зроблено не зовсім нормальним чином, особливо по фосфорним добривам. На мою думку, до таких кроків потрібно суттєво готуватись. Інакше вийде так як цього року: у період найбільшого попиту добрив просто не було, тому що ця заборона відбулась без врахування специфіки аграрного сезону, за декілька місяців до того, як сезон почався. І при цьому не були напрацьовані жодні альтернативні канали. Як на мене, це серйозний недолік введеної політики, проте я вважаю, що у нашої держави були підстави для обмежень на російську продукцію. Хоча ввезення добрив з альтернативних джерел досить швидко перекрило об'єм російського імпорту. Проте переплата за фосфорні добрива в результаті цієї заборони в сезон сягала 4 тисяч грн за тонну.

Олексій Диканюк, комерційний директор компанії «Агрон»

— Заборона роботи російських компаній зчитувалась ще чотири роки тому. І, на мою думку, із цією забороною ми навіть затягнули. Це потрібно було зробити значно раніше. Що стосується фосфорних добрив, то це суто політичне рішення і на місце російських компаній швидко прийшли інші постачальники з Польщі, Єгипту та інших країн. Ми змінили вектор закупки добрив: якщо раніше купували в Росії, то тепер беремо добрива в Польщі, Білорусі, Казахстані, Узбекистані і завдяки цьому ми перекрили власні потреби.

Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради

— Припинення постачання російських добрив викликало зростання ціни на добрива та дефіцит калійно-фосфорних добрив. Станом на вересень-жовтень фіксувалось суттєве падіння внесення цих добрив майже на 30%. Це призведе до падіння врожайності ряду культур в наступному році та призведе до таких негативних наслідків як виснаження ґрунтів. Ця заборона як лакмусовий папірець продемонструвала, що вона направлена на захист інтересів Дмитра Фірташа. Інакше, чому санкції ввели проти кого завгодно, окрім заводу «Мінудобрения», який належить Аркадію Ротенбергу, який збудував кримський міст. Якби введення санкцій керувалося міркуваннями національної безпеки чи відбиттям економічної агресії, або хотіли б нанести удар тим людям, які мають безпосереднє відношення до подій у Криму та на Сході України, то цей завод підпав би під санкції в першу чергу. Але нічого такого не сталось. Цей завод продовжує постачати добрива та аміак до України. А аміак він постачає взагалі без мит. Отже, ці санкції були просто комерційною операцією по захисту інтересів Дмитра Фірташа.

Антидемпінгові мита

Сергій Рубан

— Антидемпінгові мита на момент свого введення ніяк не вплинули на ринок і сплеску ціни майже не спостерігалось, хоча пізніше з’явилась різниця між ціною у імпортерів та росіян. Вона досі зберіглась і на даний момент сягає 500 гривень за тонну. Тобто в Україні добрива дорожчі на 500 гривень за тонну і це суттєва різниця.

Забезпеченість добривами

Олексій Диканюк

— В Україну почали постачати фосфорні добрива з Сербії, які здебільшого закрили питання фосфорних по Півдню України. Також Білорусь зробила свій внесок у закриття дефіциту. Так, не вистачало амофосу, але його майже не використовували середні та невеликі сільгоспвиробники, це більше стосується великих гравців. В той момент, коли агрохолдинги думали купувати їм єгипетські добрива чи шукати російський амофос, невеликий покупець забрав усе, що було на ринку і агрохолдинги залишились ні з чим. Багато агрохолдингів залишились без фосфору і вони потім викуповували усе, що залишилось в портах.

З азотними проблем не було: по-перше, в нас були великі перехідні залишки з минулого року, оскільки російських азотних добрив в Україну завезли дуже багато. Подивимось, які проблеми виникнуть цією весною, але я не думаю, що будуть якісь коливання.

Михайло Соколов

— Цього року забезпеченість азотними добривами станом на жовтень через падіння імпорту на 33% склала 2867 тисяч тонн, що на 11% менше за аналогічний період минулого року. Імпорт калійно-фосфорних добрив також впав на 35%, що в результаті вплинуло на кінцевий баланс цієї групи добрив, оскільки внутрішнє виробництво майже не продукувало добрив цієї групи. Забезпеченість станом на жовтень 2018 року склала 953 тисячі тонн, що на 35% менше за показники минулого року. В цілому по усім добривам ми спостерігаємо падіння забезпечення ринку на 20% в порівнянні з 2017 роком.

Забезпеченість на наступний сезон

Сергій Рубан

— Наразі забезпеченість сільгоспвиробників добривами в цілому нормальна. Селітряна криза, яка назрівала, наразі на фазі подолання. По моїм розрахункам, на ринку не вистачає лише 150 тисяч тонн в порівнянні з минулим роком. По карбаміду після запуску другого вітчизняного підприємства можна сказати, що вже все майже нормально, баланс десь мінус 100 тисяч тонн. Фосфорні добрива наразі не актуальні, тому їх баланс потрібно буде дивитись весною. Поточні ціни на фосфорні дещо знизились в порівнянні з літнім періодом, але це викликано тим, що зараз не сезон, а товар продовжує їхати.

Олексій Диканюк

— В азотній групі забезпеченість на наступний рік в нас буде нормальною, може бути невеликий дефіцит карбаміду. Куди більше проблем буде зі складними добривами, такими як NP та NPS. Сумихімпром та Білорусь не зможуть фізично перекрити весь необхідний об'єм. Цією весною була велика кількість перехідних запасів цих добрив, що і дозволило нам пережити цей рік, що буде в наступному з цією групою добрив — невідомо.

З калійними добривами в нас проблем немає, їх в основному завозять з Білорусі. Окрім того, їх вносять здебільшого на Західній та Центральній Україні, тоді як східні регіони по ряду причин перейшли на простіші марки добрив. Це я кажу про дрібний та середній бізнес, тоді як у агрохолдингів в наступному році проблеми будуть. Вони не можуть так швидко реагувати на зміни ринку. Агрохолдинги мають складну систему прийняття рішень і від отримання ціни до погодження оплати проходить великий термін, тоді як трейдеру наразі необхідно, аби покупець швидше реагував. Поки агрохолдинг приймає рішення, ціна може змінитись і товар під агрохолдинг ніхто не буде бронювати на довгий термін, трейдер зацікавлений реалізувати його якомога скоріше.

Ціни

Олексій Диканюк

— Ціна селітри на початку року становила 7500 грн за тонну, наразі вона доходить до позначки 10 500−11 000 грн за тонну. А після Нового року ціна підніметься до 11 500 грн за тонну, це точно. Останню партію польської селітри ми завозимо за ціною 265 євро за тонну, і для кінцевого споживача ця селітра буде коштувати вже більше 11 тисяч гривень. Тобто поляки прирівняли свою селітру до української ціни. Поляки беруть ціну на FOB Балтика, або FOB Чорне море, де ціна складає 195−200 доларів, добавляють до цього антидемпінгові мита і виходить 282 долари. За цією ціною вони торгують на ринку України. Туреччина також почала рахувати за цією схемою. Остання ціна на турецьку селітру вже мало чим відрізняється від польської - різниця складає 10−15 доларів за тонну. Хоча у турецької селітри є одна особливість: її потрібно купувати і одразу вносити, оскільки вона потребує особливих умов зберігання. Потрібно розуміти, що в Туреччині не буває таких перепадів температур як у нас чи в Польщі і, відповідно, їх селітра не містить тих антизлежувачів та інших додаткових речовин, які добавляються в нашу чи польську селітру.

Блокування імпорту

Михайло Саницький, аналітик ринку мінеральних добрив компанії «Інфоіндустрія»

— З 7 грудня оператори ринку — імпортери — почали масово повідомляти про відмову розмитнення мінеральних добрив з боку ДФС. Мова йде про добрива, які завозяться не з Росії. Зокрема, станом на 20 грудня оператори підтверджують простій як мінімум 113 вагонів з Білорусі на станціях Коростень і Сарни. Знаємо також про блокування інших вантажів. Проблема виникла не тільки у імпортерів з Білорусі, але навіть з країн ЄС, наприклад, з польських заводів, підозрювати які в контрабанді російського товару не доводиться. Продукти можуть бути які завгодно: NPK-добрива, сульфат амонію, КАС, фосфорні добрива, вид транспорту теж може бути різний. Митники, мовляв, підозрюють імпортерів в підробці добрив — постачанні інших видів, відмінних від декларованих, у вмісті токсичних речовин і інших маніпуляціях. Стандартна документація чомус, виявилася недостатньою. Наприклад, пропоновані імпортерами з Білорусі сертифікат походження форми СТ-1 плюс Акт експертизи товару торгово-промислової палати Білорусі. Митниця наполягає на відборі зразків для підтвердження відповідності коду УКТЗЕД у спеціалізованих лабораторіях. Термін проведення всієї цієї процедури може займати 30 днів. Оператори зазнають мільйонних витрат, які потім будуть перекладені шляхом підвищення ціни на українського аграрія. Крім того, збої в поставках можуть привести до того, що оператори скоротять обсяги закупівлі та не виконають свої зобов'язання перед продавцями-виробниками, що погіршить умови роботи або взагалі змусить постачальника переорієнтувати збут на інші ринки, де менше ризиків. Імпорт ряду продуктів компенсувати українськими товарами неможливо.

Національні виробники і проблеми з газом

Михайло Соколов

— Ситуація з газом у нас склалась важка, він є дорогим для наших підприємств і це одна із причин, чому виробництво добрив в Україні нерентабельне. Газ в Україні дорожчий не тільки в порівнянні з Росією чи Білоруссю, а і з Європою та Туреччиною. Він дорожчий, ніж будь де. І це ще одна глобальна проблема, яка стосується не лише хімічної промисловості, а всієї країни. І це вбиває економіку України. Чому досі не створено конкуренції на ринку газу? Це дало б змогу за допомогою ринкових інструментів знизити ціну на це паливо. А розробка нових свердловин та нарощування власного газовидобування допоможе зменшити витрати на транспортування газу, які наразі складають 1500 грн, що дорівнює вартості видобування газу в Росії. Дорогий газ, дорога електроенергія та погана логістика вбивають українську промисловість. В результаті ми спостерігаємо падіння виробництва станом на жовтень 2018 року по азотних добривах на 7% в порівнянні з аналогічним сезоном минулого року.

Олексій Диканюк

— Ситуація із вітчизняними заводами цього року дуже складна, хоча вони і дещо оживились. Я би сказав, «пацієнт скоріше живий, ніж мертвий». На даний момент вони дали певний об'єм в Аграрний фонд, який наразі реалізує аміачну селітру по 11 500 грн за тонну, тим самим роблячи наш ринок преміальним для Туреччини та Польщі.

Сергій Рубан

— У національних виробників і у нашої компанії були певні проблеми через політику нашої держави та найбільшого українського виробника добрив, у якого відмічались стрибки цін. По певних позиціях був демпінг, а по деяких навпаки, ціни зростали.

Але, головною причиною підняття цін на українські добрива є монополія Нафтогазу, який не надає українським виробникам газ за тими цінами, які б дозволили їм забезпечувати сільгоспвиробників не такими дорогими добривами, як це є наразі.