Зокрема, — вимога щодо поетапного запуску ринку землі. ВАР неодноразово наголошувала, що земельну реформу потрібно проводити у два етапи: спочатку право купувати землю повинні отримати лише фізичні особи-громадяни України з обмеженням в одні руки до 500 га. І лише через певний час — два-три роки — доступ до ринку землі може бути наданий юридичним особам з обмеженням по концентрації землі у 5 тис. га.

Подібний підхід дав би можливість малим аграріям конкурувати з великими на рівних. Натомість зараз чимало з них просто не зможуть взяти кредити на купівлю землі, оскільки не мають ні необхідної кредитної історії, ні звітності, ні досвіду роботи з банками. І більшість банків не готові працювати з малими аграріями. Для вирішення цієї проблеми потрібен час, а, значить, перехідний період. Натомість одночасний допуск і фізичних, і юридичних осіб, як пропонується у законопроекті, загрожує крахом для малих аграріїв, адже без кредитів конкурувати з средними та великими компаніями, які мають доступ до фінансового ресурсу для них практично неможливо.

Також вдвічі вищою виявилась цифра обмеження концентрації землі - 10 тис. га, у той час як аграрії пропонували до 5 тис. га в одні руки. З огляду на те, що за прогнозами самого уряду у перші 5 років буде запропоновано для продажі максимум 27% с/г землі, яку сьогодні обробляють аграрії, то навіть для господарств, у яких 10 тис га в обробітку, а це — верхня межа максимально ефективного розміру — потрібно буде викупити в середньому лише 2,7 тис. га. З огляду на це, ліміт у 5 тис. га, на якому наполягали аграрії, — більш ніж достатній.

Крім того, у законопроєкті міститься ще одна норма, яка, зважаючи на присутність на ринку юридичних осіб уже на першому етапі, може створити нові можливості для махінацій. Це — можливість переуступки першочергового права викупу землі.

Наприклад, компанія, може «переуступити» своє першочергове право на купівлю землі кільком іншим фірмам, а заодно і прокредитувати їх для купівлі землі. А ті у свою чергу, придбавши сільгоспугіддя «здадуть» їх їй назад «в оренду» на 100 чи 200 років. В результаті обмеження на кількість землі в одних руках перетворюється у фікцію.

Таким чином, влада однією нормою законопроєкту нібито встановлює обмеження на купівлю землі - до 10 тис. га, а іншою полегшує реалізацію «законних» схем щодо її обходу. Вигідною така позиція є, передусім, для аграрних олігархів, які, в разі прийняття законопроєкту у нинішньому його вигляді, отримають можливість концентрувати у своїх руках великі масиви землі.