Молоко і ферма
Енергонезалежність і додатковий дохід
ФЕРМА ВОЄННОГО ПЕРІОДУ
У 2009 році Українська молочна компанія, що на Київщині, однією з перших в країні запустила біогазову установку з переробки гною ВРХ. На той час це був вимушений крок, який відкривав дорогу для спорудження другої черги виробничого майданчика, розрахованого на 4000 корів. Через брак знань і досвіду в біогазовій сфері було допущено низку недоліків. Попри те станція відпрацювала десять років. Коли виникло питання про реконструкцію, попередні помилки було враховано. Нині біогазова установка повністю забезпечує молочний комплекс електроенергією і дає прибуток від продажу електроенергії в мережу.
У 2006 році УМК почала будівництво першої черги молочної ферми на 2000 голів, а через два роки — другої на таку ж кількість тварин. Нині поголів'я комплексу налічує 4 300 корів. Біогазова установка (БГУ) була необхідною умовою для спорудження другої черги: мегаферма мала відповідати екологічним нормам, пов’язаним з утилізацією гною. У 2008−2009 роках виробництво біогазу в Україні вважалось збитковим, зелених тарифів не було, тому розраховувати на прибуток від продажу електроенергії не доводилось.
«На той час це був перший в Україні біогазовий проєкт такого масштабу. Відповідно його можна вважати до певної міри експериментальним. Не обійшлось без помилок: неправильно було пораховано обсяги переробки гною, вологість сировини тощо. При проєктній потужності 960 кВт максимально вдавалось вийти на 600 кВт. Згодом опустились до майже 400 кВт. Ресурс обладнання спрацьовувався, а ремонтні роботи обходились настільки дорого, що постало питання — закривати установку або модернізувати.
За два роки її було повністю реконструйовано, від старої БГУ залишились тільки бетонні конструкції. Оновлений майданчик уведено в експлуатацію в кінці 2021-го. Робота станції максимально автоматизована. Тут необхідне тонке налаштування, бо біогазова установка — це живий організм, який любить і потребує стабільності. З самого початку її будівництво на фермі було правильним рішенням. Просто раніше ми були менше знайомі з цими технологіями», — розповідає Юрій Кунак, генеральний директор ТОВ «Українська молочна компанія».
Принцип роботи
Для отримання біогазу господарство використовує гній ВРХ та залишки з кормового столу (22 т на добу). Щоденно трубопроводами з корівників у резервуар для збору і гомогенізації надходить 330 м3 гною, гній від телят (близько 10 т) доставляється трактором з причепом через день.
«Важливо підтримувати постійний рівень виробництва газу. Він залежить зокрема й від роботи бактерій. Щоб контролювати бактеріальне середовище, потрібно мати
інформацію про вихідну сировину і субстрат у реакторах. Тому важливим елементом технології є лабораторія, яка досліджує показники поживності залишків корму й фізико-хімічні субстрату. Наразі використовуємо лише гній і залишки корму. При запуску установки протягом кількох тижнів додавали кукурудзяний силос, щоб бактерії краще розвивалися і запустився правильний процес ферментації», — пояснює головний енергетик УМК Сергій Дмітрієв.
Виробництво біогазу відбувається в два етапи. На першому етапі під час зброджування в резервуарах гідролізу складні органічні речовини розкладаються до простіших органічних сполук і газів. Тут субстрат нагрівається до 30 °C, що дозволяє мікроорганізмам трансформувати його структуру в доступнішу для розщеплення форму за короткий проміжок часу.
На другому етапі в біореакторах метаноформуючі бактерії перетворюють отримані сполуки в метан, вуглекислий газ і воду. Робоча температура у ферментаторі 38−39 °С. Щодня у ферментатори завантажують нову порцію субстрату і відвантажують зброджену масу, причому вихід дигестату не набагато менший поданої в установку біомаси. Дигестат викачується в лагуни, а потім вноситься на поля поблизу ферми.
«До будівництва установки гній в лагунах витримували 180 днів, а вже потім використовували як добриво. Дигестат можна вносити на поля відразу. У ньому є як органічна складова, так і мінеральна — солі азоту, фосфору і калію. Проте, стартові азотні добрива все одно потрібно купувати. Як тільки лагуна наповнюється, перекачуємо його трубами на поля на відстань близько п’яти кілометрів, де трактор вносить дигестат в ґрунт», — розповідає старший інженер біогазової установки Вадим Пилипенко.
Біогаз використовується для виробництва електроенергії та тепла. Накопичений газ перекачується в генератор, з нього відбирається тепло для нагрівання реакторів.
Біогазову установку обслуговують п’ять операторів позмінно — двоє вдень та один вночі.
Використання енергії
Основна частина виробленої електроенергії йде на потреби ферми: доїння і промивання доїльного обладнання, приготування корму, прання, обігрів тощо, а також на заряджання електромобілів. Біогазова установка має максимальну потужність 1050 кВт, з яких на піку споживається 600 кВт на власні потреби, а 300−400 кВт продається в електромережу. Середня ринкова ціна — 3,5 грн./кВт∙год. з ПДВ.
«Якщо ключовим поштовхом до будівництва біогазової установки була вимога з дотримання екологічних вимог і можливість побудувати такий великий молочний комплекс, то сьогодні це ще й додатковий заробіток. Від продажу електрики отримуємо 2,5 млн. гривень чистого прибутку щомісяця.
До речі, коли були масові тривалі відключення електроенергії по всій країні, ми безперебійно працювали завдяки своїй автономності. Фізично ми були від'єднані від мережі, продажу електрики не було, але на виробництві молока ми не втрачали.
Оскільки електроенергії виробляємо вдвічі більше потреби, вирішили використовувати її ефективніше. На кожній філії компанії встановлюємо зарядні станції для електромобілів. Зараз маємо десять машин, всього плануємо 30−40. За нашими розрахунками, повна заміна автопарку окупиться за три роки.
Що стосується продажу біометану, то таких планів не маємо. Потужності замало. Для цього треба БГУ щонайменше на 2 МВт, у нас усього 1 МВт.
Загалом, з досвіду, розглядати можливість спорудження такої установки варто при поголів'ї від 1500 корів.
Ситуація складається так, що ми просто мусимо «підшкрібати» на фермі все, з чого можна отримувати гроші. З гною, залишків корму, рослинних відходів справді можна отримувати гроші, не тільки можна, а й потрібно», — додає Юрій Кунак.
|
ДОСЬЄ-ПІДПРИЄМСТВО ТОВ «Українська молочна компанія» (с. Великий Крупіль, Згурівський р-н, Київська обл.) Компанія була заснована у квітні 2006 року. Господарство займається рослинництвом і тваринництвом. Обробляє 11 тис. га землі. Грубі корми вирощують на 3 тис. га, з яких 2,1 тис. га зайнято кукурудзою на силос. За час своєї роботи компанія збудувала найбільшу в Україні та Європі молочну ферму з у триманням на одному виробничому майданчику 4000 дійних корів.
Шестирядний корівник для дійних корів (вентилятори такого типу було встановлено у 2019−2020 роках).
Чотирирядний корівник. Сюди корови потрапляють через 8−10 днів після отелення, осіменяються, а після підтвердження тільності переводяться в інше приміщення. Наразі комплекс у с. Великий Крупіль налічує 4300 корів. Утримання безприв’язне у стійлах з гумовими матами. В якості підстилки використовується тирса — щонайменше 100 кубів на місяць. До тирси додають дезінфектант.
Корів доять тричі на добу у двох доїльних залах — «паралель» 2×36 (DeLaval). Середньодобовий надій на корову — 35 кг молока з умістом жиру 4,3%, білка — 3,6−3,7%. Бактеріальне забруднення — 10 тис./см3, КСК — 140−150 тис./см3. Щодня виробляють близько 130 т молока екстраґатунку. Коли були проблеми зі збутом на початку війни, виробництво впало до 80 т молока на добу. Надій відновлювали сім місяців. 2022 рік закрили з молочною продуктивністю на корову, що на 300 л менше порівняно з 2021-м. Наразі показники продуктивності вищі довоєнних. Для дійних корів використовують один раціон. Він включає злаковий, кукурудзяний і люцерновий силос, соєвий і соняшниковий шріт, концентровані корми (кукурудза, жито). Війна змусила зробити те, на що не наважувались у мирний час: відмовились від преміксів і при цьому не втратили у продуктивності тварин. Корів використовують 2,8 лактації. Вибраковують, якщо добова продуктивність менше 30 кг. У середньому вибуває 30−40 голів на місяць. Рівень маститу — 1%.
До тритижневого віку телят тримають в індивідуальних будиночках власного виробництва, після того переводять у більші, де вони перебувають до 2-місячного віку. 1200 телят тримають в індивідуальних будиночках: до тритижневого віку в індивідуальних будиночках власного виробництва, після того переводять у більші, де вони перебувають до 2-місячного віку (70–75 днів), а потім — у групи по 12 голів. Після 6–7-місячного віку теличок переводять на нетельну ферму в Чернігівській області, звідки частина повертається сюди для отелення.
Навіси для групового утримання ремонтного молодняка до 6−7-місячного віку. Телят випоюють молоком і замінником (50:50). Замінник незбираного молока почали використовувати рік тому через високу жирність молока. Молоко пастеризують, а перед випоюванням змішують із замінником. На молочному комплексі працюють 114 чоловік, а загалом у господарстві — 340. У травні 2023-го відкрили відгодівельник, розрахований на 1000 голів: 400 голів утримують у приміщеннях і 600 на відкритих майданчиках. Планують м’ясопереробку. |
У 2023 році плануємо випуск шести номерів — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Повертаємось до друкованого формату, надаємо можливість оформити передплату на електронну версію, частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 або 068 994 40 30 (Viber).
