На відміну від тварин, що мають однокамерний шлунок, у жуйних основна переробка корму відбувається у передшлунках, головним чином у рубці, завдяки життєдіяльності великої групи мікроорганізмів. В 1 г вмісту рубця виявляють мільярди мікробів. Крім бактерій у рубці міститься велика кількість дріжджів, актиноміцетів, найпростіших, які також беруть участь у розщепленні кормових речовин та синтезі органічних сполук, котрі необхідні організму тварини. Вони здатні розкладати сечовину до аміаку (сечовину додають у корм жуйним тваринам). Аміак засвоюється мікроорганізмами рубця, які синтезують із нього амінокислоти й білок. У рубці жуйних інтенсивно відбуваються біохімічні процеси, пов'язані з життєдіяльністю мікроорганізмів. Тут ферментується до 90% перетравного корму. Крім того, у рубці синтезується ряд вітамінів: В1, В12, B, утворюється нікотинова, фолієва та пантотенова кислоти, а також інші органічні сполуки.

У бактерій рубця, особливо тих, котрі відповідають за перетравлення клітковини, є специфічна потреба в аміаку – близько 10–15 мг на день, постійний рівень протягом усього дня. Це необхідно для того, щоб у них була енергія для перетравлення клітковини й синтезу мікробного протеїну. Звичайно, при стандартній годівлі реальність така, що більшу частину дня спостерігається дисбаланс аміаку в рубці. Ефективність роботи мікробів, як правило, виражається в грамах мікробного протеїну на 1 г ферментованих вуглеводів (або ферментованої сухої речовини). Логічно, що чим більше азоту одержать мікроби рубця, тим більш ефективно буде перетворюватися азот раціону в молоко.

Чому так важливо забезпечити постійне надходження азоту в рубець? Тому що часто протягом дня, а особливо в перервах між годівлями, вміст аміаку в рубці стає занадто низьким, що порушує ріст і розвиток бактерій.