Про це пише ЕП.

«Торік українські експортери продавали цей продукт до ЄС по 7 євро за кілограм, зараз ця вартість не перевищує 4,5 євро», — пояснює генеральна директорка Асоціації виробників молока (АВМ) Олена Жупінас.

За її словами, продавати «в мінус» — розкіш, яку не може собі дозволити жодне підприємство. Українські компанії змушені або шукати інші ринки збуту, або ж тримати надлишки продукції на складах. Так, у жовтні проти вересня експорт масла впав на 22%.

Водночас на внутрішньому ринку теж не сезон: традиційно у вересні та жовтні попит слабший, ніж у зимові місяці, коли він «підтягується» на свята. Те, що не встигли продати, просто «лягло на склад».

«Середній запас масла на складах молочних підприємств становить близько двох місяців від обсягів виробництва», — підтверджує голова Спілки молочних підприємств Вадим Чагаровський.

Він зазначив, що це приблизно 10 тис. т масла, і що такий рівень — стандартний для сезону і поки не несе критичної загрози для галузі.

При цьому аналітики зазначають, що інформація про відсутність загрози звучить дещо двозначно. Формально, для молочної галузі такий запас справді вважається робочою нормою — підприємства завжди входять у зиму з певним «жировим» піддашком, щоб без збоїв закривати піковий попит.

Однак цього року запаси — не стратегічний резерв під зростання цін, а результат того, що з середини серпня переробка фактично працювала «на склад» після вичерпання квот ЄС (до їх збільшення у жовтні), тоді як внутрішній попит залишався млявим через зниження купівельної спроможності населення. Ситуацію ускладнює і те, що масло на складах — це буквально «заморожені» обігові кошти підприємств.