За інформацією з різних джерел, щонайменше 60% вітчизняних молочнотоварних ферм працюють на базі типових виробничих майданчиків, розрахованих на прив’язне утримання дійного стада і побудованих задовго до проголошення незалежності України. Команда одного з таких підприємств — ТОВ «Понори», — що на Чернігівщині, ділилась із колегами по цеху досвідом роботи під час Національного дня ферми. За результатами рейтингу «Молочні рекорди України-2024» від Асоціації виробників молока у номінації «ТОП-20 найпродуктивніших молочних ферм України» господарство посіло 6-те місце, надоївши у 2023 році 11 661 кг молока на фуражну корову. Наразі стадо налічує 600 фуражних корів з добовою молочною продуктивністю 36 кг. Директор підприємства Володимир Сиса для читачів журналу «Молоко і ферма» підсумовує, як вдалось досягти таких результатів.

— Володимире Леонідовичу, що підштовхнуло відкрити двері ферми для гостей з усієї України й посвятити їх в особливості роботи команди?

— В Україні є чимало ферм таких, як наша, тобто побудованих ще за радянських часів. Якісь успішно працюють і розвиваються, а якісь у пошуку. Одна справа — придумувати щось самому, інша — поїхати і побачити, як насправді працює подібне виробництво. Тому ми пристали на пропозицію Асоціації виробників молока (АВМ) провести на базі ТОВ «Понори» день ферми, бо розповісти є про що — це шлях від ферми радянського зразка до сучасного молочного виробництва.

Корів тут тримали завжди, але відлік новітньої історії починаємо з 2012 року, коли змінився власник підприємства. У цій людині поєднується захопленість молочним скотарством і системний підхід до справи, які передаються команді. На захопленості, поміркованості та системності формується стратегія розвитку, яка приносить плоди.

У 2012-му на фермі в Понорах було 273 корови з молочною продуктивністю 12,2 кг/добу або 4465 кг/рік. Сьогодні річний надій на фуражну корову становить 13 066 кг. Щодня поставляємо на переробку 22 т молока екстраґа-тунком. Працює два відділки — у селах Понори (прив'язне утримання дійних корів) і Корінецьке (безприв'язне). Покинуту ферму у Корінецькому придбали у переддень повномасштабного вторгнення ерефії, а відновлювати майданчик почали у 2023-му.

Земельний банк підприємства становить 1000 га. Вирощуємо кукурудзу, озиме жито, соняшник, пшеницю, сою. Є сінокоси.

Думаю, що наш досвід міг би стати у пригоді власникам діючих невеликих і несучасних ферм. Люди часто вагаються і бояться щось із ними робити, бо такі потужності незручні в управлінні. Тут досить проблематично установити сучасне обладнання.

Цікавим може бути наш досвід і для бізнесів, які прагнуть масштабування і є початківцями в молочному скотарстві. Наприклад, підприємство має невеликий земельний банк, усього досягло в рослинництві — застосовують диференційоване внесення добрив і посів, ноутіл і стріптіл. Є засоби для розширення, але немає землі, проте є ферма у досить непоганому стані.

У першому і в другому випадку при оцінці вартості проєкту реконструкції чи відновлення ферми через обмеженість знань чи нерозуміння мети випливають величезні суми і люди відмовляються від ідеї.

Ми хочемо показати, що можна модернізувати старі приміщення не за всі гроші світу, отримати гарний результат і заробляти кошти для розвитку.

Тим паче зараз в Україні є цілі команди консультантів-професіоналів, які підкажуть і порадять, як найоптимальніше використати наявний ресурс.

Водночас хочу наголосити, якщо хтось думає, що сьогодні завів корів, а взавтра отримав прибуток — забудьте. На швидке повернення інвестицій можуть розраховувати птахівники чи свинарі. Корова починає приносити прибуток тільки через три роки після народження.

Молочне скотарство — це не про швидкі гроші. Це гра в довгу, а тому дуже важливо розуміти, що хочете бачити в кінці тунелю, та обрати вірну стратегію розбудови. Гроші будуть, але потім і тільки при системному підході.

— На чому має базуватися стратегія?

— На світосприйнятті або філософії, тобто — баченні того, де знаходиться людина, а де корова, що в результаті їхнього симбіозу генерується, як балансуємо між прибутком, турботою про тварин та цінностями.

З огляду на це, за моїми спостереженнями, можна виділити такі основні підходи: ферма як хобі, як соціальний проєкт та як бізнес.

Авжеж власник може тримати ферму як хобі. Зазвичай це маленькі ферми і вони, як правило, лише ланка в ланцюгу зеленого туризму. Це точно не про молоко, тим паче велике.

Наступний варіант — соціальний проєкт. Подобається комусь чи ні, але попри присутність у сполученні слова «соціальний», цей варіант ведення молочного скотарства найнебезпечніший. Таких ферм досить багато. Часто там навіть немає поїлок, а тварини п’ють із швелера. Про вентилювання приміщень взагалі не йдеться. Корми заготовляються за залишковим принципом. Утім, ферма існує, тому що є пайовики і їх треба прилаштувати. До цієї категорії я б відніс і ферми, які створюються заради іміджу.

Сегмент — соціальний проєкт — для мене найнезрозуміліший, і не тільки для мене, а для всього молочного бізнесу. За тих умов, у яких вони виробляють молоко, і при нинішніх закупівельних цінах їхнє молоко збиткове. Як вони рахують собівартість молока і чи взагалі це роблять? Чомусь жоден аграрій не готовий продавати зерно нижче собівартості, а молоко — будь ласка. Фактично такі ферми дотують переробку і створюють пасивну конкуренцію тим виробникам, які правильно, за ринковими цінами, рахують економіку, розбудовуються, для кого молоко — основний напрям господарювання.

Наприклад, зараз у нас трохи більше 600 фуражних корів і 1000 га землі. Розуміємо, що на 1 корову маємо більше 1 га. Тому масштабуємось, щоб збільшити вихід с.-г. продукції на гектар, щоб бути ефективнішими. Ми не альтруїсти, мета — заробляти гроші. Усе, що робимо, спрямовано саме на це. Зароблене вкладаємо у розвиток. Потихеньку, але рухаємось вперед. Це і є бізнес.

— Які стратегічні рішення лежать в основі сьогоднішніх високих виробничих показників?

— Ті рішення, які стали ключем до успіху, були ухвалені ще в 2012 році: реконструкція замість будівництва з нуля; голштинізація стада замість імпорту худоби; системна модернізація тваринницьких приміщень (комфорт та здоров’я тварин у пріоритеті!); якісні корми і дотримання технології заготівлі; командна робота.

Перше, з чого треба починати, — це генетика. Ми не купували нетелей, а голштинізували стадо й нарощували його за рахунок власного ремонтного молодняка. Зоотехнік-технолог на фермі займається селекцією. Його завдання правильно оцінити корову (залишити її чи вибракувати), а генетична компанія надає супровід і поставляє спермопродукцію. Результат селекційно-генетичної роботи буде помітний не одразу: з мого досвіду, років через вісім з моменту ухвалення рішення, але генетика — це основа.

Наступне, було обрано шлях реконструкції замість будівництва нових приміщень. У нашого засновника такий підхід: «Покладіть спочатку свої думки і бачення на папір, а тоді приходьте — обговоримо». Не хочу нікого образити, але досить часто виробники чи продавці обладнання намагаються нав’язати комплексне рішення. Це може бути найкраще обладнання, але чи дасть воно бажаний результат у ваших умовах? Я б порадив підходити до цього питання системно: чого хочете, скільки корів триматимете, скільки заробляєте і скільки готові інвестувати в проєкт, яка окупність.

Саме так слід підходити до кожного корівника і до кожного навісу для кожної технологічної групи — виважено й з розумінням.

Свій особистий відлік у господарстві я починаю з 2018 року, коли прийшов сюди на роботу, і детально аналізуватиму зміни саме за цей період. Втім, у сьогоднішніх результатах є частка роботи кожної команди, яка системно працювала на МТФ, починаючи з 2012-го.

Отже, починаємо з генетики, далі зосереджуємось на вирощуванні ремонтного молодняка, а реконструкція йде слідом за віковими групами.

У 2018-му побудували навіс для телят 0−2 місяці. Важливо з народження створити для майбутніх корів ідеальні умови й запровадити найкращі практики. Телята — як діти в садочку, з ними мають працювати найкращі телятниці-вихователі. Вони повинні знати, що і для чого роблять, а спеціаліст має їх навчити і проконтролювати, щоб теля виросло здоровим.

Зі здоровим телям значно простіше працювати. Воно швидко ростиме і розвиватиметься. Згідно технологічних норм ви його годуватимете, паруватимете й отримаєте першокласну нетель. І не потрібно буде завозити тварин з-за кордону.

На певному етапі розбудови молочної галузі України завезення худоби з Європи чи США мало раціональне зерно, тому що поголів'я було слабким. Сьогодні ж у нас є багато потужних підприємств, які мають тварин на продаж. Ви можете поїхати, подивитись, пощупати. Вам не треба по всій Європі з маленьких ферм збирати тварин в одну партію, везти їх за тисячі кілометрів. Будь-яке переміщення для худоби — це стрес, а 300−400 км — це добова відстань. Рівень вибуття такого поголів'я буде набагато меншим, ці тварини більш адаптовані до наших умов.

Кілька років до повномасштабної війни Україна активно поставляла нетелей в Казахстан та Узбекистан. Сьогодні експорт ускладнений, але сподіваємось, що тимчасово і що згодом зможемо продавати своїх нетелей за кордон. Вважаю цей напрям розвитку бізнесу дуже перспективним.

У 2024-му наше підприємство отримало статус племрепродуктора і навіть було бажання реалізувати першу партію, але з огляду на розширення залишили собі. Зараз ці тварини вдруге отелились і фізичний надій становить 44 л на добу.

Що стосується модернізації, у пріоритет ставимо комфорт корів, бо тільки в такому разі можемо повністю розкрити генетичний потенціал тварин. Часто буває, що корова може дати 45 л молока на день, а доїмо тільки 25 л. Як правило, проблема в комфорті, неякісній кормовій базі або менеджменті.

Працюючи з комфортом корів, теж варто розставляти пріоритети. За ці роки багато зроблено: пробували різні покриття підлоги і килимки, різні види вентилювання і поїлки тощо. Все це працює. Втім для себе виділив два основні моменти: вода і вентиляція.

Свого часу стримувальним фактором молочної продуктивності була швидкість подачі води в поїлках. Вона становила 5−6 л/хв. Ми на це не звернули увагу, а консультанти помітили і підказали. Як тільки замінили поїлки і швидкість подачі води зросла до 12 л/хв., збільшився надій. До речі, також підняли тиск у трубах до 3 атмосфер.

Питання вентилювання й охолодження корів постає все гостріше й гостріше. Ринок пропонує найрізноманітніші системи. Завдяки спілкуванню з колегами й обміну досвідом зокрема й у рамках заходів, що організовуються АВМ, ми підібрали найоптимальніші варіанти для наших приміщень: трубну вентиляцію позитивного тиску для корів на прив’язі і тунельну з випаровувальними пластинами (педкулінг) у безприв’язних корівниках.

Інвестиції у вентилювання й охолодження корів дуже швидко окуплюються. Знайти гроші, щоб залити бетоном 3 тис. квадратів у корівнику, але зекономити на вентиляції — неправильно. Корові у першу чергу потрібне свіже повітря, а в спеку ще й охолодження.

— Як використовують земельний банк і формують кормову базу?

— Як працювати на старій базі і привносити нові технології?

— Як дався перехід на безприв’язь? Яка з технологій зручніша?

— Які показники важливі під час аналізу економіки господарювання?

— На чому можна заощаджувати, а на чому не варто?

Більше інформації читайте в друкованій та електронній версії журналу «Молоко і ферма» № 4/2025.