Таблиця 1.

Показники якості і поживності сіна-переможця конкурсу World Forage Analysis Superbowl -2024 і українського сіна

Перш ніж вести розповідь далі, варто звернути увагу на такі показники, як відносна кормова якість (Relative Forage Quality, RFQ) і вихід молока з 1 т (Milk Per Ton).

Відносна кормова якість (RFQ) — це розрахунковий показник, який обчислюється лабораторією на основі перетравності корму та концентрації поживних речовин в ньому. За оцінку 100 взято типове люцернове сіно. На американському ринку RFQ обов’язково враховують при формуванні ціни на корм. Існує спрощена система визначення RFQ — оцінка частки листочків у загальній масі. Спрощена система має точність у 88% відносно лабораторного визначення.

Вихід молока з 1 т (Milk Per Ton) — ще один розрахунковий показник, що вказує на коефіцієнт конверсії корму: якщо корова з'їсть тонну такого корму, то скільки кілограмів молока зможе дати.

Сіно-переможець саме за цими показниками втричі перевершує українське! Що ж формує таку відмінність? Значно нижчий рівень клітковини в американському сіні (більш як удвічі) та вищий рівень протеїну (в півтора раза), тобто — більше листочків і менше стебел.

Девід Хінман має ферму на 200 корів. Тваринами опікується його донька. Сам Девід з дружиною займаються вирощуванням та заготівлею кормів. Люцерна займає 400 га, і більша частина корму йде на продаж. За сезон збирають 4−5 укосів кожні 28−32 дні. Всього отримують 12−14,5 т/га сіна. Найвищої якості корм вдається заготовити з останнього укосу в жовтні. Прохолодні температури та повільний ріст люцерни не дають високого врожаю зеленої маси, але забезпечують найвищу якість. Якщо згадати, що це високоякісне сіно, з тонни якого можна отримати 3,7 т молока, то це означає близько 52 т молока з одного гектара за сезон або 20 тис. дол.

Ґрунти лужні з рН 7,8−8,2, тому їх не вапнують. На полях багато каміння, після основного обробітку їх зазвичай визбирують. «Мій ґрунт — це пісок, глина та камінь», — пояснює Девід. Щороку роблять лабораторний аналіз ґрунту, щоб розуміти вміст поживних речовин в динаміці.

З осені під основний обробіток вносять 225 кг/га комплексних добрив (11:52:0) та 167 кг/га карбонату калію (поташу). Весною, за потреби, підживлюють сіркою. Посів проводять з 15 травня по 1 червня з нормою 25−27 кг/га, адже густий травостій потрібно отримати вже у перший укіс.

Фермер постійно випробовує нові сорти і одночасно вирощує близько двадцяти. Девід упевнений, що «практично з усіх сортів можна отримати високоякісне сіно, головне — правильно виростити та вчасно заготовити». Перші 3−4 роки вирощування з поля збирається сіно чистої люцерни. Коли густота травостою падає, то люцерну підсівають грястицею. Сіно з такої травосуміші охоче купують для годівлі коней. Таким чином, одне поле може використовуватись до десяти років. Коли врожай сіна знижується, то Девід вирощує тут кукурудзу чи здає сусідові в оренду під вирощування цукрового буряка. Так забезпечується сівозміна.

Девід жартує: «Клімат може допомогти тобі або виростити, або заготовити люцерну, але не все одразу». Річний рівень опадів на його полях коливається в межах 180−280 мм, переважна частина яких випадає взимку та на початку весни. Тому вся їхня люцерна на поливі. Після кожного укосу дощувальна система робить 3−4 проходи, виливаючи сукупно близько 150 мм. Таким чином, за сезон люцерна отримує додаткових 450−610 мм. Важливо не зрошувати її щонайменше за 4 дні до укосу.

Атмосферна вологість дуже низька, температура в липні часто тримається в межах 29−37 °С. Спекотні дні чергуються з прохолодними ночами. Низька температура вночі мінімізує дихання скошених рослин та втрати поживних речовин під час заготівлі. Погода часто вітряна і це дозволяє просушити сіно до оптимальних показників за короткий період. Люцерна лишається зеленою та зберігає на собі багато листочків.

Скошування проводять лише вдень, коли вміст цукру в рослинах найвищий. В покосах шириною 90−120 см люцерна досихає до сіна. Готовність перевіряється дуже просто — стебла люцерни в обід мають тріснути чи зламатися при згинанні. Це означає, що внутрішньої вологи в рослинах 10−15%. Іноді вологість маси падає до 8%, і це менше зло, аніж підбирати масу за внутрішньої вологості понад 15%. Якщо достатньо роси (зовнішньої вологи), то підбір проводять цієї ж ночі чи наступного ранку. Дружина Девіда працює на двороторному валкувачі з центральною укладкою, а слідом за нею — сам Девід з пресом.

Оптимальне вікно для підбору доволі коротке: колись це пів ночі, а іноді лише 30 хв. «Не можна пресувати сухе сіно без роси, бо це будуть просто стебла», — застерігає Девід. Він уважно слідкує за прогнозом погоди — нічна температура має опуститися до точки роси, інакше підбір буде з великими втратами. Перший укіс через високу врожайність та неспекотну погоду лежить на полі щонайменше тиждень. Другий і третій забирають через 5 днів, четвертий та останній — через 10 днів. Іноді не вдається достатньо просушити масу двох останніх укосів, тоді при підборі вносять органічну кислоту.

Якщо 40-річний досвід заготівлі люцернового сіна Девіда Хінмана звести до трьох порад, то це було б:

• Знайте свій ґрунт і виростіть добру люцерну. Хороша люцерна — це люцерна, в якої багато листочків.
• Скосіть у правильну фазу. Ніщо так не знижує якість, як запізнілий укіс.
• Під час заготівлі будь-якою ціною збережіть листочки. В них вся якість сіна.

Українські фермери господарюють в українських умовах, з нашими ґрунтами та кліматом. Це означає, що перенести чужий досвід один-в-один не вдасться. Проте, ми можемо взяти до уваги основні принципи, тобто — потрібно виростити багато листочків та максимально зберегти їх під час заготівлі.

Брак азоту зменшує кількість листочків у верхньому ярусі рослин. Основну масу азоту люцерна має отримувати з атмосфери завдяки симбіозу з азотфіксуючими бактеріями. Найефективнішим цей симбіоз буде за рН від 6,5 до 7,5. Якщо у вашому випадку це не так, то варто подумати про системне вапнування. До того ж, винос кальцію люцерною доволі високий.

На кількість листочків у верхньому ярусі впливає також сірка. Основними джерелами сірки є кислотні дощі та мінералізація органічної речовини. Якщо вміст гумусу у ваших ґрунтах нижче 3,5%, а поруч немає коксохімічного заводу (чи іншого джерела забруднення атмосфери сіркою), то варто спланувати сірчане живлення.

Брак калію зменшує стійкість люцерни до спеки, а ще зменшує кількість листочків нижнього ярусу. Люцерна виносить багато калію. Зверніть увагу на норми калійних добрив, які вносить Девід Хінман.

Зменшення густити травостою буде означати збільшення частки стебел і зменшення частки листочків. Густий травостій потрібно отримати до першого укосу, а також контролювати та підтримувати густоту всі роки використання. Це й оптимальна норма висіву, і якісні підготовка ґрунту та посів для високої польової схожості, і гербіцидний та інсектицидний захист, і мінімальний тиск на ґрунт при всіх операціях на полі, і підсів злаковими травами за зниження густоти нижче критичного рівня.

Під час заготівлі сіна основні втрати листочків відбуваються при валкуванні та підборі.

Революційною зміною у валкуванні є перехід на стрічкові моделі, такі як POETTINGER MERGENTO (фото 1). Стрічковий концепт дозволяє підняти масу, покласти її на стрічку та максимально бережно перенести у валок. На відміну від роторних валкувачів, маса не тягнеться по стерні, а отже всі листочки лишаються на стеблах. Стрічкові валкувачі розроблено, в першу чергу, для заготівлі кормів з бобових трав. Найбільшу різницю вмісту протеїну при валкуванні роторними та стрічковими валкувачами зафіксовано саме при заготівлі сіна з люцерни.

Рулонний прес-підбирач POETTINGER IMPRESS (фото 2) має керовані граблини підбирача та верхній потік корму над ротором. Керовані граблини підбирача ховаються по мірі наближення до ротора. Це дозволяє отримати стабільний потік маси, при цьому знизивши швидкість обертання граблин на 30%. Бережна робота граблин зменшує втрати листочків при підборі. Ротор обертається в зворотний бік і протягує масу не під, а над собою. Таким чином всі обтрушені малі частки (зокрема й листочки люцерни) повертаються в потік та потрапляють в камеру пресування. Це зменшує втрати листочків при завантаженні камери пресування.

У порівняльному випробуванні з оцінки втрати листочків при заготівлі люцернового сіна, проведеному науково-дослідним інститутом Раумберг Гумпенштайн, брали участь три рулонних преси провідних європейських виробників. POETTINGER IMPRESS показав найнижчий рівень збереження листочків — у 2,5 раза більше, ніж найближчий конкурент. Окрім того, моделі зі змінною камерою пресування мають налаштування величини та щільності трьох зон — серцевини, середини та зовнішнього краю. Ви можете налаштувати рихлу серцевину для провітрювання та щільний зовнішній край, щоб тримати форму рулону. Це дає можливість підбирати трішки вологішу масу й опускати вологість нижче 15% вже в рулоні. Таким чином, збережено більше листочків і немає ризику самозігрівання.

Виробництво кормів з люцерни — це третя за величиною стаття витрат у структурі сільського господарства США (після кукурудзи та сої). Люцернове сіно — цінний компонент раціону молочного стада. Це якісне джерело білка, клітковини та структурності. Раціон лактуючих корів практично будь-якої української ферми можна покращити, додавши туди більше якісного люцернового сіна. Діло за малим — навчитися заготовляти багато люцернового сіна високої якості.

Підбірку різних інтерв'ю Девіда Хінмана переклав та скомпілював Володимир Мірненко, ТОВ «Пьотінгер Україна».

У 2025 році плануємо випуск шести номерів журналу «Молоко і ферма» — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Читачі мають нагоду оформити передплату як друкованої, так і електронної версії журналу. Частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 (Viber).