На його думку, цей податок потрібно ввести на першому етапі впровадження ринку землі с/г призначення.

«Перше, що потрібно зробити, — це визначитися з кількістю гектарів в одні руки. І від цього відштовхуватися для впровадження інших обмежень. Адже, якщо обсяги будуть маленькими, потрібно менше обмежень, і навпаки. Звичайно ж, ті, хто вже має землю, понад максимум в одні руки, то забирати не можна, це ж не 1917 рік. Але тільки якщо людина її використовуватиме. Якщо ж продаватиме, тоді схема має бути наступною: 30%, від отриманої суми, потрібно сплатити державі, а 70% — залишити собі», — порадив він.

За його словами, якщо людина протягом 10 років буде продавати землю, об'єм якої не буде більшим від запланованих в «одні руки», тоді сума податку повина зменшитись вдвічі — до 15% вартості землі продавець повинен сплатити в держбюджет.

«В нас зараз інша проблема — спекуляції. Литовці купують, а потім перепродують землі. Зараз вдається побороти й це явище. Якщо протягом 10 років вирішили продати землю, то доведеться віддати державі 15% від виручених грошей», — заявив екс-міністр агарної політики Литви.

Разом з цим, на думку експерта, не дати іноземцям купувати землі с/г призначення зможуть дієві запобіжники.

«Після закінчення терміну мораторію на продаж землі іноземцям у 2014 році, ми зробили нове обмеження: для того, щоб мати право купити землю, іноземець повинен прожити в країні більше трьох років, а також знати мову і мати профільну освіту. Та скоро доведеться скасувати й ці обмеження — через те, що Євросоюз подав на нас до суду. За весь цей період, коли для негромадян країни були пом’якшені умови купівлі землі, з 2014 року правом скористалися всього три особи, в цілому купили 50 га», — каже Казіс Старкявічус.

AgroPolit.com