«У 2016-му були здійснені перші поставки яловичини в Ірак, Йорданію та Єгипет, а українські цукровики почали експорт до Беніну, Джибуті та Південно-Африканської Республіки. Наше сухе молоко почало постачатися до Лівану, Бангладеш та Ірану», — говорить він.

На думку експерта, основним напрямом експорту традиційно залишається Азія.

«Минулоріч ми відвантажили туди 45% від загального обсягу поставок у кількісному вимірі. На другому місці Європа з часткою в 34% та Африка — 14%. На країни СНД припадає лише 7% у структурі поставок. За 2013−2015 рр. ми скоротили експорт до цього регіону на 54% і поставки продовжують скорочуватися. Натомість істотно зростає експорт до інших регіонів. За вказані три роки у кількісному вираженні експорт до Африки зріс на 15%, до Азії — на 54%, до ЄС — на 34%. Останні опубліковані показники за 9 місяців цього року дають привід стверджувати, що поставки за кордон за підсумком 2016 року також продемонструють зростання», — зазначив експерт.

Такі заслуги, на думку Шаповала, відбувається на фоні негативних чинників.

«Російська Федерація вирішила закрити свою територію для транзиту українського продовольства. Нікуди правди діти, це боляче вдарило по вітчизняних виробниках, велика частина яких після закриття російського ринку спрямувала свої експорті потоки до колишніх країн СРСР в Середній Азії. Сьогодні критично важливо налагодити поставки за маршрутами в обхід Росії, адже від них залежать і можливості збуту на Далекому Сході. Азія — основний імпортер нашого продовольства, і ми повинні зробити все, щоб так залишалося й надалі. Наприкінці року неприємностей додав спалах курячого грипу, який був зафіксований у Херсонській області. Євросоюз блискавично відреагував на цей єдиний випадок, заборонивши імпорт м’яса птиці з нашої країни. Я вважаю це невдачею не стільки тому, що ЄС — великий покупець української курятини (на цей регіон приходиться 16−17% збуту), а скоріше тому, що це удар по іміджу», — каже він.

lb.ua