Про необхідні зміни в галузі, відносини гравців ринку та роль Асоціації виробників молока розповідає ініціатор її створення, голова Всеукраїнської аграрної ради Андрій Дикун.

— Андрію Євгеновичу, якою пам’ятаєте українську молочну галузь 10 років тому?

— Хоча закінчив аграрний університет і вивчав предмет «Тваринництво», ферму ніколи не бачив. Мабуть, уперше в житті молочну ферму побачив за кордоном, коли в 2005-му почали організовувати навчальні поїздки для українських аграріїв у Данію. Спочатку акцент був на свинарстві, але з часом люди захотіли більше дізнаватись про молочне виробництво. В Данії ми відвідували ферми з різноманітними доїльними залами на 200−500 корів і безприв’язним утриманням худоби. Усі були просто в захваті, бо такого раніше не бачили. Вражала технологічність і ефективність.

І якщо зі свинарством усе було більш-менш зрозуміло (хоч скільки маєш тварин, технологія одна), то кожна молочна ферма — це окрема технологічна картина: різні доїльні зали, породи, різні підходи до годівлі. Більшість наших фермерів тоді навіть не сподівалася, що у нас колись будуть такі комплекси.

— Яке враження залишали тодішні українські молочні ферми після побачених за кордоном?

— Коли приїжджав на українські господарства, розумів, що це зовсім інше: старі корівники, прив’язне утримання, нещасні люди. Тогочасні українські ферми нагадували нинішній Укравтодор, коли один махає лопатою, а десятеро стоять поруч і курять.

— Що спонукало до створення Асоціації виробників молока?

— Чи пов’язаний розвиток асоціації із технологічними змінами на фермах?

— З ким було важче вибудовувати роботу: господарствами, комерційними компаніями, переробниками чи владою?

— Які основні якісні зміни відбулись у молочній галузі за останні 10 років?

Відповіді на ці та інші питання читайте у розділі «Інтерв’ю» або за посиланням.

milkUa.Info