1. Ретельна оцінка наявних ресурсів

Наявні ресурси завжди обмежені. В умовах сьогодення ця проблема загострюється ще більше. Люди, паливо, посівний матеріал, добрива та ЗЗР — все зараз в дефіциті. Тому надважливо зараз зрозуміти хто і що є в наявності на підприємстві та на складах постачальників і відповідно до цього скоригувати план посівної кампанії, структуру посівних площ та сівозміну.

Наприклад, однією з ідеальних культур з точки зору мінімізації витрат є посів гороху — азотфіксувальна культура, за інокуляції насіння здатна забезпечити себе азотом, швидко змикає рядки, що дозволяє пригнітити розвиток бур’янів, прекрасний попередник під озиму пшеницю. Відповідно, сукупно маємо економію на азотних добривах та ЗЗР. Недоліком є доступність насіння та необхідність виходити в поле вже, що в більшості наших областей зараз практично неможливо.
Альтернативою гороху можуть бути ранні і ультраранні сорти сої що, за практично ідентичних складових як і при висіві гороху (відносно низькі потреби в захисті і живленні), має суттєву перевагу — посів можна здійснювати, залежно від регіону, до кінця травня. Це відповідно дозволяє провести мінімальні заходи із закриття вологи та, за потреби, контролю забур’яненості в березні - квітні.

Ранні і ультраранні гібриди соняшнику також можна висіяти в другій половині травня, щоправда потреба в добривах і захисті у них буде вища ніж у гороху і сої. Тобто, за наявної переваги пізнього висіву маємо закрити потребу у живленні і ЗЗР.

Більше інформації в розділі Технології за посиланням