Дмитро Соломаха, директор СТОВ «Перемога»	Карен Дарчинян, заступник директора СТОВ «Перемога»

— Як змінився молочний комплекс СТОВ «Перемога» за п’ять років?

Дмитро Соломаха: Якщо коротко, то відбулась трансформація від пострадянського колгоспного укладу до сучасного сільськогосподарського виробництва.

У 2021-му, коли я очолив підприємство, на місці нинішнього молочного комплексу був лише новозбудований корівник на 600 голів безприв’язного утримання і щойно введена в експлуатацію роторна доїльна установка на 36 місць, яка п’ять років до того лежала на складі.

Усе інше було старе: приміщення, техніка, організація вирощування тварин і виробництва молока, методи і підходи до управління.

Ми починали не з нуля, а зі старої інфраструктури та її перебудови, яка триває й донині. Знаю приклади, коли потужні промислово-фінансові групи в чистому полі за два роки споруджують майданчик з крос-корівниками і стартують з тваринами з високим генетичним потенціалом. Це досить затратно, але простіше порівняно з тим шляхом, який долаємо ми і такі господарства, як наше.

Декілька цифр і фактів. Обробляємо 3000 га землі. Половину площ відведено під вирощування кормових культур: кукурудза на силос і зерно, а також тритикале, пшениця і жито на силос, люцерна. Загальне поголів'я ВРХ становить 2300 гол., зокрема майже 1000 фуражних корів, з них — 900 дійних.

Щодоби виробляємо 32−33 т молока екстраґатунку, яке реалізуємо на чотири переробні компанії. Наша сировина йде на виробництво цільномолочної продукції, сирів, сухого молока.

Добова продуктивність на дійну корову в жовтні сягнула майже 38 л з умістом жиру 3,9%, білка — 3,4−3,5%. Зараз через відключення електроенергії, а також коригування раціонів у бік здешевлення через збільшення собівартості виробництва і зниження закупівельної ціни на молоко, надій знизився на 1−1,5 л.

Улітку 2021 року корів перевели з прив’язі на безприв’язь, почали доїти в залі типу «карусель», а також внесли зміни в раціон, і надій зріс з 21−22 до 26 л. Весь 2022-ий надій тримався на рівні 26−27 л, при цьому на початку війни в лютому-березні було значне просідання. Згодом у 2023-му піднялись до 30 л, у 2024- му — до 33 л і зрештою у 2025-му майже досягли позначки 38 л.

У 2024-му отримали статус племінного репродуктора з розведення ВРХ голштинської породи. Найближчим часом не плануємо продавати ремонтний молодняк, бо нарощуємо власне стадо. Ціль — за 4−5 років вийти на 2 тис. дійних корів.

— За цей час молочна продуктивність майже подвоїлась. У чому основні причини такого зростання?

Дмитро Соломаха: По-перше, було впорядковано організаційну структуру ферми й створено систему управління. Виробництво було поділено на окремі блоки, а саме:

• годівля і комфорт;
• менеджмент стада;
• доїння;
• здоров’я та відтворення;
• вирощування молодняка до 2-х місяців;
• дорощування молодняка (окремий комплекс).

Для кожного блоку, іншими словами — підрозділу, описали процеси й розробили технологічні карти, згідно яких виконуються роботи. За кожним блоком закріплено відповідального, який керує процесами і контролює виконання робіт. Працюємо в тижневому ритмі, використовуємо автоматизовані програми обліку й управління. Тобто першим кроком стало удосконалення управління й налагодження технологічних процесів.

Наступним і дуже важливим фактором росту кількісних та якісних показників стали інвестиції в поліпшення умов утримання тварин та їхнього благополуччя — модернізація існуючих і спорудження нових приміщень. У виробництві молока важливу роль відграють генетика, годівля, злагодженість технологічних процесів, якість і поживність раціону. А щоб тварина розкрилась, особливо це стосується голштинської породи, маємо створити сприятливе для корови довкілля й зробити так, щоб усе оберталось навколо неї задля задоволення її потреб.

Оскільки я прийшов в агросферу з зернової торгівлі, у мене було багато рішучості і досить мало практичних знань. Утім завдяки взаємодії членів Команди, спілкуванню з досвідченими колегами по ринку, участі в АВМ, ретельному аналізу того, що відбувається, нам разом із Засновниками вдалось вибудувати стратегію трансформації, яка й дозволила отримати гарні результати.

Карен Дарчинян: Я прийшов сюди з певним досвідом роботи, бо після університету сім років пропрацював на одній з найбільших та найкращих ферм України, відповідав за блок вирощування молодняка. Технологія виробництва молока, організація процесів, менеджмент стада для мене були звичною і зрозумілою справою, значно складнішим виявилось формування команди й управління персоналом.

На молочній фермі, щоб отримати результат і прибуток, у центрі уваги має бути корова і її потреби, при цьому треба створити гарні умови для людей. Маю на увазі не тільки зручне й безпечне робоче місце, певні побутові атрибути, необхідне обладнання чи інструменти, а й навчання, мотивацію, гідне ставлення й заробітну плату.

На початку нової історії СТОВ «Перемога» ферма була ефектна, але не ефективна. І ми почали працювати над ефективністю.

Перепрошую за певну цинічність, але тварини були прив’язні, люди — безприв’язні, а мало б бути навпаки. Перші два роки були проблеми з кадрами через невміння і небажання вчитись, безвідповідальність. Учили персонал правильно працювати з тваринами. З ростом продуктивності й обсягів реалізації молока зростала й зарплата. Люди зрозуміли, що живучи в селі й працюючи на фермі, можна заробляти, відповідно, почали цінувати роботу.

Зараз у нас працюють місцеві жителі, мешканці сусідніх сіл. Надаємо роботу переселенцям і допомагаємо з придбанням житла. Приходять люди, які раніше не мали справи з коровами, перекваліфіковуються: їх навіть легше навчити правильно виконувати свою роботу, ніж переучувати тих, хто робив це по-іншому.

Підбір кадрів — довготривала і складна справа, але без людей ферма не працюватиме. Усі технологічні процеси мають бути налаштовані так, щоб було зручно і корові, і людині, і щоб усе відбувалось за графіком попри будь-які обставини. Наприклад, зараз відключають світло, ми ж не скажемо коровам: «Почекайте, подоїмо вас через 2 години». Доїння має відбутись вчасно у звичний для тварин час. Точно так само й годувати треба вчасно. І людям простіше працювати, коли прописано технологічний ритм, керівник блоку знає, які процедури в який день і час мають бути зроблені.

Загалом на двох майданчиках — з виробництва молока і вирощування молодняка — сьогодні працює колектив з 75 працівників. На фермі з вирощування молодняка усе ще багато робіт виконується вручну, бо ще не дотяглись туди з інвестиціями.

— Що було зроблено для поліпшення умов утримання тварин?

Дмитро Соломаха: У 2021-му в нас був один новий корівник. Його заповненість коровами сягала 120%. Упродовж наступних двох років ми активно будували додаткові навіси. Перемістили в них частину корів і зменшили заповненість основного приміщення до 85%, завдяки цьому корови отримали додатковий фронт годівлі та напування, що відповідають стандартам утримання, і кращі умови для відпочинку. Як результат, помітили значний ріст молочної продуктивності. Також модернізували приміщення для утримання телят.

Карен Дарчинян: Сьогодні дійне стадо утримується в основному корівнику і під навісами. Оскільки в корівнику встановлено хедлоки, то тут перебувають тварини першої половини лактації для зручності синхронізації статевої охоти, осіменіння.

Останні два роки ми просто будуємо з нуля, а що було споруджено до 2021 року — переробляємо і зокрема це стосується основного корівника.

Приміщення 6-рядне. З одного боку, тут можна розмістити більше корів у секції, а з другого — малий фронт годівлі. Коли монтували хедлоки, то на всю довжину секції помістилось 110 хедлоків, а лежаків — 144. Ми не можемо тримати більше корів, ніж є хедлоків, тому зараз тут на 144 лежаки максимум 110 корів. Тобто всі корови можуть одночасно їсти і при цьому ще й вибирати, де їм зручніше відпочивати, бо вільні 34 місця. Таке рішення було обумовлено ціллю покращити роботу блоку відтворення, щоб всі процеси — схеми синхронізації, осіменіння, УЗ-діагностика тощо — проводились безпосередньо в секціях у хедлоках. У результаті всього за місяць рівень тільності (pregnancy rate) зріс на +5%.

Фронт напування наразі теж достатній: на 3 поїлки, які були розраховані на 144 корови, припадає 110 голів.

Корівник поділено прохідною алеєю на 4 секції, у кожній є чесалка. Гноєвидалення автоматичне, кожні 2 години вмикається скрепер.

У 2022−2023 роках ми намагались покращити природну вентиляцію і замість бетонної стіни, в яку корови, коли лежали, впирались мордою, замінили шторами.

Дмитро Соломаха: Окрім добудови достатньої кількості навісів для утримання корів, одним з найкращих рішень було інвестування у систему вентилювання й зволоження. У 2024−2025 роках сукупно на 20 млн. грн. було придбано вентилятори американського виробництва і системи зволоження (містери).

Карен Дарчинян: В основному корівнику встановлено примусову тунельну вентиляцію: 32 витяжні вентилятори, а також 12 стельових допоміжних. Система працює в автоматичному режимі, вмикається навіть у холодну пору року. Особливо роботу вентиляторів і значення повітрообміну відчуваєш влітку. Звісно ми не можемо досягти такої значної різниці температури всередині і зовні, як при крос-вентиляції, але повітря дуже свіже.

Також на вході і по центру приміщення встановлено навісні поперечні рамки для зволоження — на них по 150 форсунок, завдяки яким створюється туман. У корівнику над кормовими столами зрошення немає, але є зрошення на вулиці в навісах. На зиму система зволоження консервується.

Навіть попри створені в приміщенні умови, усе ще є питання, на які треба знайти відповідь. Чому деякі корови лягають біля поїлки, якщо усім вистачає місця й у стійлах м’які мати? Чому одна корова відпочиває у стійлі, а інша стоїть і не лягає? Що їм заважає чи не подобається? На вулиці під навісами всі тварини лежать.

У першу чергу ми намагались створити найкомфортніші умови в приміщенні для високопродуктивних корів, але помітили, що надворі, навіть у спеку, їм краще. Наступного року плануємо рокіровку: високопродуктивних тварин перемістимо в навіси, а другу половину лактації і тільних — у корівник.

До речі, про навіси, в яких утримуємо корів з 2021 року. Наразі три великі навіси використовуємо для цілорічного утримання дійних корів і два — для сухостою. Їх ми теж оптимізували: підняли до 9 м, зробили двохскатний дах (ізраїльського типу) з відкритим коньком для кращого відтоку забрудненого повітря, а для кращого повітрообміну й охолодження встановили вентилятори з містерами у зонах відпочинку, над кормовим столом прибрали дах й установили зрошення.

Дмитро Соломаха: Цьогоріч також відбулись зміни в підстилці. До цього корови лежали в корівнику на дорогих європейських матах (500 євро кожен), а на вулиці — на солом’яній підстилці. З квітня по жовтень під навісами замість соломи використали умовно дорогий промитий дрібний річковий пісок (без грудок, каміння й глини!) — 1000 т на місяць. Двічі на день, коли корови йдуть на доїння, трактор з дисковою бороною розпушує його. Тварини одразу відреагували на піщану підстилку у поєднанні з вентилюванням і зрошенням ростом споживання корму до 1,5 кг СР і надоїв. За нашими підрахунками, витрати на пісок окупились на 300%.

Якщо дійна корова потерпає від теплового стресу, у неї падає молочна продуктивність. Це те, що бачимо одразу. Те, чого не бачимо, але матимемо проблеми згодом, стосується корів другої половини тільності і сухостою. Отримавши тепловий стрес, вони важко роздоюються після отелення і мають нижчий пік лактації порівняно з охолодженими коровами. Тобто, замість того, щоб давати 40−45 л молока в другу-третю лактацію, корова після теплового стресу дає 35 л. Замість 11−12 т молока за лактацію маємо 9−10 т. Насправді наслідки поганого комфорту — це цілий комплекс проблем.

— Отже, інвестиції в комфорт — не забаганка, а необхідність?

Дмитро Соломаха: Так, і моя переконаність тільки зміцніла після цьогорічного літа. Піщана підстилка, підняття даху в навісах, вентилятори зі зрошенням, зрошення над кормовими столами, додаткове зрошення в накопичувачі і вентилятори в доїльній залі зробили свою справу: покращилось як здоров’я корів, так і показники продуктивності. Окрім росту молока (графік 2), бачимо, що корови, які пройшли цьогорічне літо, нормально отелюються, роздоюються і виходять на пік лактації. Не повторюється ситуація 2021-го, коли після теплового стресу корови в перші 60 днів лактації просто виїжджали на м’ясокомбінат. Істотно поліпшилась ситуація із захворюваністю на мастит і показники безпечності молока.

Карен Дарчинян: Тваринництво треба любити і тоді прості правила гуманного ставлення до тварин, які ми описуємо п’ятьма свободами1, логічно лягають у щоденну практику. Якщо забезпечити корів кормом, водою, свіжим повітрям, дати їм можливість проявляти природну поведінку, не піддавати зайвому стресу і вчасно надавати допомогу — то це тільки на користь виробництву.

До речі, наша молочна ферма свого часу на прохання переробного заводу пройшла аудит і отримала довідку ДПСС про відповідність потужностей з первинного виробництва молока, вирощування та утримання ВРХ вимогам ЄС як сировинна зона підприємств-експортерів харчової продукції до ЄС. Нічого страшного в тому аудиті не було, виробництво відповідає вимогам, були окремі зауваження, які вимагали незначних чи додаткових змін. Чого боятися, якщо ти вже працюєш за тими правилами?

У нових вимогах щодо благополуччя утримання сільськогосподарських тварин не бачу нічого принципово надзвичайного, чого ми зараз не робимо.

Загалом мені в житті пощастило працювати на фермах, які орієнтуються на високі виробничі стандарти і застосовують їх у своїй роботі, але все-таки доводилось бачити ферми, де умови для утримання були жахливі. Питання навіть не в прив’язі чи безприв’язі, а втому, як людина в рамках цих технологій управляє стадом. Наприклад, наші найближчі сусіди на одному з майданчиків тримають корів на прив’язі, але створюють максимальний комфорт в умовах свого виробництва. У них дві ферми і вони ефективно працюють як з прив’яззю, так і з безприв’яззю.

Головне — це бажання власника, керівника і команди створити гарні умови для тварин, тоді можеш розраховувати на розкриття їхнього потенціалу. У нас зараз навіть годівля відійшла на другий план і не є стримувальним фактором для росту продуктивності й ефективності виробництва. На перше місце вийшов комфорт.

— Які зараз основні виклики в роботі молочного комплексу?

— Поради щодо інвестицій у благополуччя тварин та плани на майбутнє.

Повне інтерв'ю читайте в друкованій та електронній версії журналу «Молоко і ферма» № 6/2025

У 2026 році плануємо випуск шести номерів журналу «Молоко і ферма» — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Читачі мають нагоду оформити передплату як друкованої, так і електронної версії журналу. Частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 (Viber); щодо розміщення рекламної інформації: 067 470 56 14.