Усі розуміють необхідність гармонізації українського законодавства з європейським у плані безпечності виробництва харчових продуктів, зокрема й молочних. Разом з тим є певні побоювання, чи не призведуть зміни до катастрофічного скорочення виробництва молока-сировини і закриття молочнотоварних ферм через неспроможність відповідати новим вимогам або можливим жорстким, чи навіть репресивним, діям контролюючих органів.

Ситуацію пояснюють співробітники швейцарсько-українського проекту «Створення системи контролю за безпечністю харчових продуктів на основі оцінки ризиків у циклі виробництва та збуту молочних продуктів в Україні», що здійснюється за підтримки Швейцарської Конфедерації через Державний Секретаріат Швейцарії з економічних питань (SECO), Вікторія Лець та Ірина Висоцька.

— Що означає документ для операторів ринку і яка його мета? Ним мають керуватись лише переробні підприємства з відповідною сировинною базою (тобто фермами), які планують експортувати продукцію, чи всі? Чи стосуються вимоги власної переробки, яку мають деякі с.-г. підприємства?

— Як відбуватиметься втілення закону в життя, чи буде поетапність? На якій стадії розробки підзаконні акти, які пояснюють, що означає те чи інше положення закону?

— Що передбачає і чого вимагатиме закон від виробників молока-сировини? Які зміни треба запроваджувати на фермах і які можуть бути часові рамки?

Відповіді на ці та інші питання читайте в журналі «Молоко і ферма» № 6 (43), грудень 2018.