«У глобальному розумінні українського ринку яловичини не існує. Можна сказати, що є ринок живця ВРХ, який формується під впливом попиту в основних країнах-імпортерах — Лівані, Азербайджані, Єгипті, частково Кувейті та кількох інших країнах Близького Сходу, а також попиту на яловичі чверті та напівтуші, які експортуються, головним чином, до країн СНД — Білорусі (розуміємо — Росії) та Казахстану», — розповідає Євген Шатохін, експерт проекту USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку».

На його думку, вітчизняні виробники поодинці не мають можливості доступу на нові ринки живця ВРХ. Лише об'єднавши зусилля на засадах кооперації, можна реалізувати додатковий резерв прибутку — до 200 дол. на одній голові.

Експортні ціни на живу худобу сьогодні дуже вигідні. Вони показують привабливість та економічну доцільність бізнесу з її вирощування та відгодівлі. Наразі максимальна експортна ціна після всіх видатків, пов’язаних із експортом, та після повернення ПДВ становить близько 2 доларів США за кілограм живої ваги. Окремі господарства досягають собівартості кілограма живця на відгодівлі 1,65 долара. На бичкові вагою 500 кг заробляють майже 175 дол.

Про перспективи розвитку виробництва української яловичини читайте в інтерв'ю з Євгеном Шатохіним в журналі «Молоко і ферма», № 4 (47), серпень 2018.