На тлі того, як Сполучені Штати погрожують 50-відсотковими митами, намагаючись послабити систему захищених географічних зазначень Європейського Союзу, молочний сектор дедалі більше залежить не від класичних ринкових законів попиту й пропозиції, а від політичного впливу. Для ЄС це означає необхідність одночасно захищати свою культурну спадщину та преміальні ціни на продукцію, зважаючи на дефіцит у торгівлі молочними продуктами зі США на рівні 3 мільярдів доларів і відповідні мита з боку Китаю.

У центрі конфлікту — юридичне визначення назви «фета». Греція має виключне право на її використання в межах ЄС з 2002 року, однак у США наполягають, що такі географічні зазначення фактично є нетарифними бар'єрами, а назви на кшталт фета чи пармезан стали загальновживаними. Вашингтон готовий застосувати значні мита, що може завдати серйозного удару по грецьких виробниках: зокрема, кооператив у Калавриті, який експортує близько 8% із 140 тисяч тонн річного виробництва до США, попереджає про можливе скорочення експорту вдвічі.

У відповідь на тиск ЄС активно диверсифікує торговельні зв’язки. Угода про вільну торгівлю з Австралією розглядається як ключовий елемент цієї стратегії, з потенційним зростанням експорту на 33%. Водночас заради досягнення домовленостей Брюссель, імовірно, пом’якшує позицію щодо географічних зазначень, дозволяючи австралійським виробникам використовувати європейські назви сирів. Це створює небезпечний прецедент, коли захист культурної спадщини поступається економічній доцільності в умовах фрагментованого світового ринку.

Показовим прикладом значення інтелектуальної власності стає ситуація довкола фети для Індії. Країна активно працює над просуванням власних географічних зазначень, таких як Dharwad Pedha чи Srivilliputtur Palkova, щоб вивести локальні продукти на глобальний рівень. Водночас під час переговорів про угоди про вільну торгівлю з Великою Британією та ЄС існує ризик, що саме молочний сектор і пов’язані з ним захисні механізми можуть стати предметом поступок.

Світова тенденція до «молочного протекціонізму», зокрема нещодавні відповідні мита Китаю на європейські сири на рівні 42,7%, створює нову ринкову реальність. Обмеження доступу європейських експортерів до ринків США та Китаю можуть спричинити надлишок якісної молочної продукції за конкурентними цінами на інших ринках, включно з Індією, що своєю чергою здатне чинити тиск на внутрішні ціни виробників у разі лібералізації імпорту.

Геополітизація торгівлі молочною продукцією означає, що ціни дедалі менше визначаються виробничими витратами і дедалі більше — політичними рішеннями. Для експортерів це сигнал до необхідності диверсифікації ринків збуту, адже залежність від одного преміального ринку робить бізнес вразливим до раптових тарифних змін. Для інвесторів зростають регуляторні ризики, особливо для компаній, орієнтованих на продукцію із захищеним походженням, адже втрата унікальності назв може швидко знизити прибутковість.

Подальший розвиток конфлікту навколо фети може визначити правила глобальної аграрної торгівлі на наступне десятиліття. Якщо ЄС піде на поступки США, це може означати кінець ери преміального ціноутворення для традиційних молочних продуктів. Якщо ж Брюссель збереже жорстку позицію, світ, ймовірно, розділиться на торговельні блоки з різними стандартами маркування та цінами. У такій ситуації ключовим фактором успіху стане гнучкість у побудові ланцюгів постачання.

ІНФАГРО за матеріалом dairydimension.com