1. Жоден виробник молока в Україні самостійно «не потягне» власну відгодівлю. Точніше «потягне», але ефективність буде «не та». Неефективна відгодівля — це фідлот на 4 тис. голів та більше. Отже, потрібна або кооперація, або системна робота в окремому сегменті бізнесу. Навіть агрохолдинг «не потягне», якщо він розкиданий по країні.

2. Не можна просто зібрати бичків з інших ферм. Або ж збирати з ферм, що мають дуже подібну генетику, і забирати в віці відразу після народження, бо перші два місяці бичків потрібно годувати не гірше ніж теличок. Або ж ефектність буде низькою. Збирати бичків у населення — це взагалі не варіант!

3. Географічна концентрація. Чи менше ми возимо худобу, тим кращі результати. Тому ідеально мати фідлоти там, де зконцентровані великі молочні господарства на відносно невеликих відстанях.

4. Яловичина і телятина — це різні речі. Ми говоримо про яловичину з значною мармуровістю м'яса. Це цінний товар. В Україні, 99% того, що виробляється — це телятина. Отже, бичок повинен виростати не до 400−450 кг, а до 550−700 кг. Але для цього, насправді, потрібно стільки ж часу, як і на відгодівлю тих, що ростуть до 400−450.

5. Навіть якщо хтось інвестує гроші у власні фідлоти, скажімо 5 штук по 4 тис голів, то і так не зможе «потягнути» головного бізнесу — переробки, або забою. Чому? А тому, що питання не в грошах, а у кількості поголів'я. Для ефективної роботи такого заводу потрібно від 30−35 тис. голів бичків на рік, але краще, все-таки, 50 тис. Отже, знову, потрібна кооперація.

6. Переробка — це відносно недорого. Але критично важливо, щоб була сировина. Наскільки мені відомо, тільки у господарств, що входять до АВМ, більше бичків на рік виходить. Чому важливо мати 50 тис на рік? Тому, що ми повинні за один день формувати контейнер продукції на експорт. Це дуже важливо.

7. Переробка — це не півтуші і не чверть туші, і, звичайно, не ковбаса. Це глибока переробка туші з реалізацією 100% того, що в ній є, включаючи роги, копита і т. п. Продукти — охолоджені м'ясні частини в вакуумі.

8. Чому експорт? Тому, що місцевий ринок не розвинений. Робота на місцевому ринку не дасть результату. Не буде необхідного об'єму.

9. Халяль. Халяльну яловичину ми можемо продати і до Азії, і до Африки і до країн Близького Сходу і навіть до ЄС. Так, бо в ЄС є попит на халяль, і практично немає власного виробництва. При цьому ми розташовані просто поряд основних ринків, на відміну від США, Бразилії, Аргентини чи Австралії, які зараз є основними постачальниками.

10. Якщо все врахувати, то собівартість відгодівлі буде на 10% вища, ніж зараз. Чиста ціна за кг живої ваги буде в 2 рази вища, і це мінімально. Переробка також буде дуже прибутковою. Жива вага буде коштувати не менше 3 доларів за кг, але, імовірніше, 3,5−3,8 долара. У оптимістичному сценарії — понад 4 долари за кг!

За матеріалами agronews.ua