Мікроорганізми, які викликають репродуктивні патології у ВРХ

Репродуктивні патології залишаються однією з найпоширеніших проблем у світовому молочному скотарстві, завдаючи значних економічних збитків галузі. У вітчизняних господарствах такі патології у тільних корів наразі становлять від 2−3% до 7% на рік. Головною причиною цього є складність діагностики та прихований перебіг захворювань інфекційного генезу.

У великої рогатої худоби інфекції репродуктивної системи зазвичай протікають латентно. Зовні здорові інфіковані тварини не проявляють симптомів, проте становлять серйозну загрозу для всього стада, оскільки активно виділяють збудників у навколишнє середовище. Через це подібні хвороби тривалий час залишаються непоміченими.

На сьогодні виокремлюють чимало причин порушень репродуктивної функції у великої рогатої худоби, серед яких значна частка припадає на інфекційну етіологію. Вона представлена різноманітними вірусами та мікроорганізмами. Найбільш поширеними вірусними збудниками є вірус інфекційного ринотрахеїту та пустульозного вульвовагініту (BHV-1), вірусної діареї (BVDV) і герпесвірусної інфекції (BHV-4).

Серед бактеріальних та інших мікроорганізмів значну загрозу становлять Chlamydiaceae spp., Leptospira spp., Mycoplasma spp., Listeria spp., Toxoplasma gondii, Neospora caninum, Campylobacter fetus, Trichomonas foetus, Brucella abortus, Coxiella burnetii, Salmonella dublin та інші.

За результатами аналізу даних, отриманих у Biosafety-Center ДДАЕУ, встановлено, що найпоширенішими збудниками репродуктивних патологій є герпесвірусні інфекції (викликані вірусами 1-го та 4-го типів), лептоспіроз, неоспороз тощо (графіки 1 і 2).

Графіки 1−2.

Серологічна превалентність репродуктивних інфекцій корів

На сьогодні основними проявами репродуктивних патологій у скотарстві є низький відсоток запліднюваності, аборти, плацентити, ендометрити та зниження якості сперми. Усі ці порушення можуть бути зумовлені дією різних мікроорганізмів (схема 1).

Схема 1.

Узагальнена схема впливу на організм корів збудників

Зазвичай низький відсоток запліднюваності спричинюється патогенною дією на організм корів BVDV, BHV-1, BHV-4, Campylobacter fetus та Tritrichomonas foetus. Зокрема, BVDV може безпосередньо впливати на процес запліднення та ранній ембріональний розвиток, спричиняючи інфікування яйцеклітини ще до імплантації. Дія герпесвірусів як 1-го, так і 4-го типів має подібний характер, проте в більшості випадків вона супроводжується порушенням плацентації, що сприяє мікроабортам.

Патогенні ефекти Campylobacter fetus і Tritrichomonas foetus багато в чому збігаються: обидва збудники спричиняють ендометрит, який порушує гормональний баланс і негативно впливає на запліднення та ранній розвиток ембріона. Окрім цього, Campylobacter fetus здатний індукувати запальні процеси в яєчниках.

Репродуктивні патології, що супроводжуються абортами, плацентитами та ендометритами, зумовлені значно більшою кількістю мікроорганізмів порівняно з тими, що спричиняють низьку фертильність. Зокрема, за патогенної дії вірусів (BVDV, BHV-1, BHV-4) на тлі прямого інфікування плода в період із 45-ї по 150-ту добу тільності можливі аборти, які зазвичай трапляються через 3−7 тижнів. Масовість такої патології у стаді може сягати 60%.

Аборти, спричинені Tritrichomonas foetus та Campylobacter fetus, найчастіше виникають унаслідок інфікування збудником безпосередньо плода. При цьому Campylobacter fetus уражає плід переважно з 4-го по 7-й місяць тільності, тоді як Tritrichomonas foetus — на 50−70-ту добу. Варто зазначити, що обидва патогени здатні спричиняти плацентити, які призводять до абортів навіть без інфікування самого плода. Цю особливість необхідно обов’язково враховувати під час проведення лабораторної діагностики.

Вплив найпростіших мікроорганізмів (Toxoplasma gondii та Neospora caninum) супроводжується проникненням збудників крізь плаценту та інфікуванням плода. Якщо це відбувається впродовж першого триместру тільності, плід зазвичай гине, а аборт трапляється між 4-м і 6-м місяцями тільності. Інфікування плода на пізніших термінах може спричинити народження муміфікованих, мертвих або нежиттєздатних телят, які гинуть упродовж перших діб життя.

Лептоспіроз є широко поширеною проблемою. Для великої рогатої худоби найбільше значення мають серовари Leptospira hardjo та Leptospira pomona. Дія лептоспір, як і найпростіших, зводиться до розвитку плацентиту та інфікування плода. Основна відмінність між цими сероварами полягає в часі та строках виникнення патології: за дії Leptospira hardjo аборти трапляються, починаючи з 4-го місяця тільності (через 1−3 місяці після інфікування тварини), тоді як Leptospira pomona викликає аборти через 1−6 тижнів після зараження, але переважно в останньому триместрі тільності.

Вплив Listeria monocytogenes на організм корів та їхніх плодів подібний до дії Leptospira pomona. Слід зазначити, що ураження лістеріями часто супроводжується затримкою посліду з подальшим розвитком ендометритів.

Нерідко аборти спричиняються й дією Salmonella dublin. Ця бактерія здатна зумовлювати відторгнення плода як унаслідок розвитку плацентиту, так і за рахунок впливу бактеріальних токсинів на материнський організм. Зазвичай аборти, індуковані Salmonella dublin, відбуваються у другій половині тільності.

Ще однією значно поширеною причиною абортів, плацентитів та ендометритів є мікроорганізми родини Chlamydiaceae та роду Mycoplasma. Вони зумовлюють субклінічні й латентні інфекції статевої системи через ураження епітеліальних клітин репродуктивних органів. Клінічно це проявляється спорадичними абортами переважно на пізніх термінах тільності (на 6−8-му місяцях). Надалі можуть розвиватися ендометрити й метрити. Зі свого боку мікоплазми внаслідок ураження слизової оболонки перешкоджають імплантації та сприяють ранній ембріональній смертності.

Поряд із розглянутими патогенами, які безпосередньо вражають плід, аборти можуть викликати й інфекції, нехарактерні для репродуктивної системи. Однією з таких є Ку-лихоманка, збудником якої є Coxiella burnetii. Для цього захворювання притаманні як розвиток плацентарної недостатності, так і пряме ураження плода.

Більшість перелічених вище вірусних та бактеріальних патогенів здатні інфікувати не лише корів, а й бугаїв-плідників, зумовлюючи при цьому патологічні процеси в їхніх статевих органах (табл. 1).

Таблиця 1.

Інфекційні причини зниження якості сперми

Слід зазначити, що майже всі збудники репродуктивних патологій можуть передаватися зі спермою та надалі інфікувати здорових сприйнятливих тварин.

Отже, існує значна кількість мікроорганізмів, здатних викликати репродуктивні патології у великої рогатої худоби. Проте їхній вплив на організм корів та якість сперми часто є подібним. З огляду на це, надзвичайно актуальним залишається використання сучасних методів лабораторної діагностики цих інфекцій.

Діагностика репродуктивної патології

Для досягнення найкращих результатів у боротьбі з абортами вкрай важлива правильна діагностична стратегія, яка може різнитися як між господарствами, так і між різними групами тварин в одному господарстві.

Для діагностики патологій необхідно зібрати інформацію про тварин із вираженими проблемами: їхній вік, кількість отелень, переміщення, структура і поживність раціону, а також будь-які ознаки одночасних захворювань в інших корів. Необхідні й загальні дані про стадо: частота та дати абортів, статус стада, проведені вакцинації тощо. Наявність детальних анамнестичних даних дозволить уточнити напрям досліджень, обрати актуальний метод і правильно інтерпретувати результати.

Для лабораторної діагностики репродуктивних патологій корів інфекційного генезу зазвичай використовують імунохімічні (ІФА), молекулярно-генетичні (ПЛР, секвенування) та бактеріологічні методи. Їхня пріоритетність може змінюватися залежно від клініко-епізоотичної ситуації на фермі, схеми вакцинації, умов годівлі, утримання тощо.

Слід зазначити, що кожен із цих методів має низку особливостей, які обов’язково слід враховувати під час розробки діагностичної стратегії. Зокрема, ПЛР та бактеріологічні дослідження є прямими методами, що безпосередньо виявляють наявність збудника інфекції. Сам збудник, як правило, виділяється з організму впродовж перших 5−7 діб після появи клінічних ознак, після чого організм тварини реагує синтезом антитіл.

Вже з 3−4 доби після зараження в організмі починають синтезуватися імуноглобуліни класу M (IgM), а з 7−10 доби — класу G (IgG). Саме з цього часу доцільно використовувати непрямий метод — ІФА, призначений для визначення специфічних антитіл IgG до певного збудника. Класичним прикладом є вірусна діарея великої рогатої худоби (BVDV), яка здатна знизити рівень відтворення та погіршити здоров'я телят. Ідентифікація BVDV як причини аборту свідчить про активну форму інфекції, що є критично важливою інформацією для оперативного коригування стратегії відтворення стада.

Слід зазначити, що наявність антитіл у сироватці крові тварин не завжди свідчить про їхнє інфікування. Особливо це важливо для діагностики тих інфекцій, проти яких у господарстві проводяться профілактичні обробки — вакцинація. Як правило, у такому разі диференціація поствакцинальних антитіл від постінфекційних неможлива. Винятком є лише застосування маркованих вакцин, суть яких полягає в можливості розрізнення антитіл, що утворились у відповідь на вакцинний антиген, та тих, що виникли внаслідок дії польового вірусу (наприклад, проти інфекційного ринотрахеїту).

Таким чином, у період яскраво виражених клінічних ознак або одразу після аборту доцільно проводити дослідження, орієнтовані на виявлення самих патогенів. Для цього обов’язковим є відбір патологічного матеріалу від абортованого плода (печінка, нирка, голова, плацента), а від корови, яка абортувала, — сироватки крові та зішкрібів зі слизової оболонки. Через деякий час після аборту (понад 7−10 діб) ефективним є визначення рівня специфічних антитіл у сироватці крові, оскільки самого збудника в організмі тварини на той момент може вже й не бути.

Ще одним надзвичайно важливим фактором у діагностиці репродуктивних патологій є спектр досліджуваних мікроорганізмів. З огляду на те, що збудників інфекційних хвороб, здатних спричиняти розлади функції репродуктивних органів, є дуже багато, а їхні клінічні прояви подібні, доцільним є комплексний підхід, який охоплює максимально широкий спектр патогенів.

Узагальнюючи наведені дані щодо етіології та особливостей перебігу інфекційних репродуктивних патологій, можна сформувати такі ключові висновки:

1. Комплексність етіології. Репродуктивні патології у великої рогатої худоби (низька фертильність, аборти, плацентити, ендометрити) викликаються широким спектром інфекційних агентів — від вірусів (BHV-1, BVDV, BHV-4) до бактерій, хламідій, мікоплазм та найпростіших. У більшості випадків захворювання мають прихований (латентний) характер або протікають у вигляді коінфекцій.

2. Диференційований підхід до діагностики. Вибір методів дослідження має базуватися на ретельному зборі анамнестичних даних (статус стада, вакцинація, раціон) та клінічній картині. Прямі методи (ПЛР, бактеріологія) є високоефективними в гострий період або одразу після аборту, тоді як непрямі (ІФА) доцільно застосовувати для визначення рівня специфічних антитіл через 7−10 діб (з урахуванням поствакцинального анамнезу).

3. Економічна доцільність. Оскільки клінічні прояви різних інфекцій подібні, ключем до успішного контролю стада є комплексний лабораторний скринінг. Це дозволяє вчасно виявити збудників, уникнути зайвих витрат на хаотичні дослідження та мінімізувати економічні втрати у молочному скотарстві.

З метою підвищення ефективності діагностики та оптимізації витрат господарств на лабораторні дослідження, у Biosafety-Center ДДАЕУ розроблено комплексні діагностичні рішення. Поєднання переваг ПЛР та ІФА забезпечує точне й своєчасне виявлення збудників репродуктивних патологій, що допомагає мінімізувати економічні втрати в молочному скотарстві. Наша команда експертів готова забезпечити надійний лабораторний супровід для збереження репродуктивного потенціалу вашого поголів'я. Запрошуємо до результативної співпраці!

www.biosafety-center.com

Тел.: +38 (095) 063-05-31; +38 (096) 093-03-76

                                      Email: plppm@ua.fm

У 2026 році плануємо випуск шести номерів журналу «Молоко і ферма» — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Читачі мають нагоду оформити передплату як друкованої, так і електронної версії журналу. Частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 (Viber); щодо розміщення рекламної інформації: 067 470 56 14.