Ціна на молоко і вихід з бізнесу

Закупівельна ціна на сире молоко впала на 18% порівняно з лютим 2025 роком. Станом на 1 лютого вона в середньому становить 14 грн./кг.  

«На жаль, це критична ціна для молочної галузі. Для господарств з поголів’ям до 400 корів вона навіть збиткова, адже собівартість виробництва молока на фермах такого розміру становить 16–16,5 грн./кг. Для крупніших господарств ціна на рівні собівартості. Відтак, якщо закупівельна ціна буде продовжувати знижуватися, галузь буде збитковою. В такому разі багато власників МТФ можуть прийняти рішення про вихід з молочного бізнесу», — говорить Олена Жупінас.  

Попри війну, протягом 2023–2025 років молочна галузь продемонструвала справжній прорив, зокрема:

• промислові молочні ферми наростили виробництво молока на понад 14%; тільки в 2025-му приріст становив 8% порівняно з 2024 роком;
• вони поставили на переробку молока більше ніж навіть у довоєнному 2021 році;
• в таких складних умовах виробникам молока вдалося збільшити продуктивність корів на 20% порівняно з 2021 роком, а 2025-ий взагалі став визначальним, бо це був перший рік, коли українські МТФ наростили поголів’я — на 2%. 

За словами експертки, зниження ціни на молоко нівелює ці досягнення.

Фактори нестабільності

Молочна криза, яка охопила весь світ, в Україні посилюється проблемами з енергозабезпеченням.

«Витрати на електроенергію на всьому ланцюгу виробництва молочної продукції зростають у кілька разів. Його учасники змушені переходити на альтернативні джерела енергії — переважно генератори. А такий кіловат електроенергії у 2–2,5 разу дорожчий», — зауважує Олена Жупінас.

Ще одним навантаженням на молочні ферми є зміни в законодавстві про благополуччя тварин. У зв’язку з цим чимало ферм потребує модернізації і реконструкції, а у збитковий бізнес ніхто не вкладатиме кошти.

«В ефірі «Українського Радіо» директор Спілки молочних підприємств України Арсен Дідур зауважив, що зараз в світовому сирному бізнесі основна маржинальність заводів не завдяки сирам, а завдяки переробці сироватки. Коли йдеться про її переробку, то це означає не просто висушити її, а зробити з неї білковий сироватковий концентрат і окремо висушити лактозу.

Те, що переробна галузь починає більше уваги звертати на виробництво молочних білків, нас радує. Упродовж майже десяти років під час зустрічей зі спілкою Асоціація виробників молока (АВМ) постійно наголошувала на тому, що потрібно міняти склад кошика експортних товарів, бо пара масло/сухе молоко вже не є прибутковою, і розраховувати на те, що переробна галузь буде продовжувати розвиватися за рахунок дешевої ціни на сире молоко, безнадійно», — говорить керівниця проєктів Асоціації виробників молока зі співпраці із переробними заводами.

Собівартість виробництва молока росте в усьому світі, і Україна — не виняток. Конкурувати з Новою Зеландією чи країнами Латинської Америки Україні важко, бо там інші умови утримання і годівлі тварин — вони на випасі. Цим країнам не потрібно вкладати кошти у заготівлю кормів, як в Україні. За рахунок цього собівартість виробництва на наших фермах значно вища.

«Україна рухається до членства в ЄС, тому вимоги, які підвищують собівартість виробництва на європейських фермах, вже стосуються і вітчизняних виробників молока. Маємо відповідати всім екологічним стандартам, забезпечувати високий рівень благополуччя тварин, тому мусимо робити всі ті ж самі маніпуляції на фермі, що й у ЄС. До того ж, Україна імпортує насіння, добрива, ветпрепарати і продукти для осіменіння, відповідно вони дорожчі ніж в ЄС.

Тому розраховувати на те, що різниця в ціні на українське і європейське молоко буде 25–30% — це шлях в нікуди.

Зміна моделі переробки допоможе молочним заводам стати фінансово стійкішими і тим самим платити фермерам більше. Перехід на виробництво сироваткових білків і лактози  дасть можливість заводу заплатити за літр молока на 1–1,5 грн. більше. Це резерв, якого нам так не вистачає», — пояснює Олена Жупінас.

Шлях до ЄС

Він супроводжуватиметься втратами в молочній галузі. Як показує досвід країн, які останніми стали членами ЄС (країни Балтії, Польща, Чехія, Словаччина, Румунія), закриватимуться як МТФ, так і молочні заводи, які не відповідатимуть усім вимогам ЄС.

«Думаю, що з 124 переробних молочних підприємств не всі  зможуть відповідати нормам ЄС. Щоб бути конкурентними, вони мають не тільки впроваджувати інноваційні продукти, а й масштабуватися. Тобто як і ферми повинні утримувати щонайменше 1000 корів, щоб залишатися стійкими в цих умовах, так і заводи повинні переробляти не менше 500–600 т молока на добу, — говорить експертка. — Основні лідери на ринку молочних продуктів, які орієнтуються на експорт і залишаються конкурентними в будь-яких умовах, це заводи, що переробляють понад 1000 т/добу молока. На молочній мапі світу все більше з’являється потужних підприємств і саме вони задають тон на експортному ринку. Підприємства потужністю 100-300 т/добу забезпечують продукцією внутрішній ринок, а гіганти працюють ще й на експорт. Саме таку модель ми бачимо на ринку ЄС, США, Нової Зеландії, Латинської Америки».