За дефіциту або надлишку мінеральних речовин виникає порушення обмінних процесів. Як наслідок, знижується продуктивність худоби, погіршуються якість одержаної продукції та показники відтворення стада. В кінцевому результаті, збільшуються витрати на лікування тварин та підвищується собівартість продукції.

Джерелом мінеральних речовин в організмі тварин є корми як рослинного, так і тваринного походження. Водночас їхній мінеральний склад суттєвим чином варіює залежно від умов вирощування і стадії вегетації рослин, технологій виробництва, а також біогеохімічних особливостей місцевості. Крім того, підвищення показників молочної продуктивності худоби призвело до зростання потреб організму в мінеральних речовинах, які важко забезпечити без застосування спеціальних кормових добавок, у тому числі преміксів, що містять неорганічні солі або хелатні сполуки мінеральних речовин.

Мінеральні компоненти становлять лише кілька відсотків від сухої речовини раціону, а за рівнем в організмі їх поділяють на:

• макроелементи, вміст яких становить понад 0,01% від маси тіла (кальцій Са, фосфор Р, калій К, магній Mg, натрій Na, хлор Cl, сірка S);
• мікроелементи, що містяться в кількості 0,1−0,01% від маси тіла (залізо Fe, мідь Cu, цинк Zn, йод I, кобальт Co, селен Se, молібден Mo, фтор F, марганець Mn),
• ультрамікроелементи, що містяться в слідових кількостях і роль яких в організмі залишається до кінця не з’ясованою, а тому в раціонах та біологічних рідинах їхній вміст не контролюється.

У першу чергу, під час складання раціонів для великої рогатої худоби оптимізують надходження кальцію, фосфору і магнію. Крім того, важливо забезпечити оптимальне співвідношення між ними. Наприклад, раціон дійних корів має містити кальцію 0,4−0,6%, фосфору — 0,3−0,4%, магнію — 0,2% від сухої речовини раціону.

Кальцій

В організмі майже увесь кальцій міститься в кістках, проте його значення для передачі нервових імпульсів, скорочення м'язів та згортання крові важко переоцінити. Найбільша потреба у кальції спостерігається у корів після отелення та в період найвищого надою, а також у телят у період активного росту і розвитку. Запаси кальцію в організмі повновікових корів становлять кілька кілограмів, а коливання до 10% від цієї кількості відбуваються без суттєвої шкоди для здоров'я. Наприклад, в кістках корови масою 600 кг міститься близько 8,5 кг кальцію, тоді як у крові — лише 3,6 г.

Обмін кальцію регулюється, в першу чергу, завдяки гормонам щитоподібної та прищитоподібних залоз. Вітамін D також регулює обмін кальцію, оскільки впливає на інтенсивність його всмоктування в кишечнику та відкладанні у кістках. Фітати, фосфати, оксалати та жирні кислоти у складі кормів знижують біодоступність кальцію, оскільки утворюють із ним важкорозчинні сполуки в травному каналі. Виходячи з цього, виникає потреба балансування між необхідністю збільшення надходження енергії та, одночасно, збереженням засвоєння кальцію у високопродуктивних корів.

Ознаками значної недостатності кальцію у телят є рахіт, а у корів — остеодистрофія, що виявляються клінічно. Проте, найбільш частим розладом кальцію є різке зниження його рівня у крові, що носить назву «післяродовий парез (післяродова гіпокальціємія)». Проте, останнім часом часто застосовують термін «молочна лихоманка» (milk fever), поширеність якої досягає до 5% корів. Для контролю стану здоров'я корів з метою попередження захворювання важливим є розрахунок співвідношення між кальцієм та фосфором і між кальцієм та магнієм у складі крові.

При післяродовому парезі корова втрачає апетит, не встає. Небезпека полягає у порушенні роботи серця, а також зниженні тиску крові та втраті здатності до терморегуляції — тварини переохолоджуються при низькій температурі середовища або перегріваються при високій. Найчастіше ознаки захворювання виникають упродовж доби від отелення, але іноді — за кілька днів до або після нього.

Захворювання розвивається через значну втрату кальцію з крові для синтезу молозива. Внаслідок порушення гормональної регуляції цей дефіцит не компенсується надходженням мінералу з кісткової тканини та травного каналу. Поточні рекомендації щодо профілактики післяродового парезу ґрунтуються на утриманні корів на спеціальному раціоні, а саме — дефіцитному за катіон-аніонною різницею (DCAD у межах від -10 до -15 мЕкв/100 г сухої речовини) протягом трьох тижнів до очікуваного терміну отелення.

Гіперкальціємія (підвищений рівень кальцію в крові) розвивається внаслідок розладів гормональної регуляції (гіперпаратиреоз, надлишок вітаміну D чи йоду), при жовтяниці й перитоніті або в результаті інтенсивної демінералізації кісткової тканини на початкових стадіях. Гіперкальціємія стимулює виділення кальцитоніну, тоді як гіпокальціємія активує синтез паратгормону прищитоподібними залозами. Надлишок кальцію в організмі пригнічує функцію щитоподібної залози та посилює секрецію інсуліну.

Зниження вмісту кальцію в крові (гіпокальціємія) зумовлене недостатнім надходженням мінералу з кормом, порушенням його абсорбції (гіповітаміноз D, дисфункції ШКТ, надлишок антагоністів кальцію) або підвищеним виведенням з організму. Основними клінічними проявами та причинами цього стану є гіпопаратиреоз, рахіт, остеомаляція та парез. При зниженні рівня кальцію в крові менше 1,5 ммоль/л у тварин розвивається тетанія і гіпорефлексія, порушення зсідання крові, а якщо його рівень зростає понад 3 ммоль/л, виявляють пригнічення, аритмії, підвищується тиск крові, розвивається сечокам’яна хвороба.

Фосфор

Половина усього фосфору організму входить до складу кісток, решта є компонентом органічних сполук. Важливою є фосфатна буферна система крові, що попереджує розвиток ацидозу.

Фосфор зеленої маси рослинних кормів в достатній мірі не може забезпечувати потребу в ньому високопродуктивних тварин. Лише концентрати та корми тваринного походження, багаті на фосфор, а також деякі мінеральні добавки здатні ефективно нормалізувати співвідношення кальцію і фосфору в раціоні. Найкращим співвідношенням Са: Р у раціоні є 1,5:1. Організм корови здатний краще регулювати кальцієвий обмін, ніж фосфорний. У той же час, надмірне споживання кальцію в сухостійний період погіршує можливість регулювання кальцієвого обміну та викликає післяродовий парез. При силосно-сінажному типі годівлі співвідношення кальцію і фосфору тримається в нормі. Однак, при зростанні в раціонах як рівня концентратів, так і соломи воно порушується.

Крім порушення стану кісткової тканини (рахіт та остеомаляція), дефіцит фосфору проявляється спотворенням апетиту. Тварини лижуть та споживають неїстівні предмети, що носить назву «лизуха» (в англомовній літературі — «pica»). Дефіцит і надлишок фосфору пов'язуються з дисфункцією яєчників, що спричинює проблеми з відтворенням, особливо, на тлі порушеного співвідношення кальцій-фосфор.

У великої рогатої худоби також відзначається м'язова слабкість, зниження добових надоїв у корів та пригнічення росту у телят.

Гіпофосфатемія — зниження рівня неорганічного фосфору в крові виникає через його недостатнє надходження з кормом або погіршення абсорбції в кишківнику (дефіцит фосфору чи вітаміну D, порушення співвідношення Ca: P, розлади травного каналу). Також причиною може бути порушення реабсорбції у нирках, що спостерігається при гіперпаратиреозі, гіпотиреозі та гіповітамінозі D.

Гіперфосфатемія — збільшення неорганічного фосфору у крові унаслідок значного надходження з кормами, порушення регуляції його обміну (гіпопаратиреоз і гіпертиреоз, гіпервітаміноз D), на початкових стадіях резорбції кісткової тканини, а також при розпаді фосфоровмісних сполук (кетоз, лейкоз, інтоксикації). Гіперфосфатемія як негативна прогностична ознака спостерігається при порушенні фільтраційної здатності нирок.

Магній

В організмі він розподілений між кістками (дві третини) та м’язами (майже третина). Цей макроелемент є активатором ферментів енергетичного обміну та синтезу білків. Наприклад, корова масою 600 кг містить близько 210 г магнію в кістках та лише 0,8 г у крові.

Основна частина магнію всмоктується в рубці, інтенсивність цього процесу зменшується при зростанні вмісту аміаку в рубцевій рідині. В той же час засвоєння його в кишечнику незначне, на відміну від інших мінеральних речовин. До того ж, мобілізація магнію з кісток не регулюється гормонами, тому вміст його в крові безпосередньо залежить від надходження з кормами.

Пасовищна тетанія через нестачу магнію проявляється судомами, які при невчасній допомозі призводять до смерті. Однак, хвороба можлива і в стійловий період, спочатку в поодиноких корів у стаді, але потім небезпека зростає, зокрема, коли в раціоні спостерігається надлишок інших мінеральних речовин (кальцій, фосфор, натрій, марганець), а рівень магнію не досягає 0,4% сухої речовини раціону перед отеленням та на початку лактації. Для телят небезпека виникає при годівлі замінниками цільного молока, які не містять достатнього рівня магнію.

Гіпермагніємія — зростання вмісту магнію в крові, є наслідком хронічної ниркової недостатності або надлишку його в раціоні.

Гіпомагніємія — зменшення рівня магнію в крові, виникає крім недостатнього надходження з кормами також при хронічній серцевій недостатності, панкреатиті, інтоксикації, пасовищній тетанії, остеодистрофії. При вмісті магнію 11- 18 мг/л у корів зростає збудження та рухливість, але зменшується споживання корму та надій. При подальшому зниженні виявляють посмикування м'язів та появу судом.

Натрій і калій

Ці макроелементи взаємодіють між собою, а також з обміном хлору. В організмі 60% калію і 30% натрію міститься у м’язовій тканині, ще 10% калію і 30−40% натрію знаходяться в кістках. Іони натрію підтримують зовнішній осмотичний тиск крові, тоді як іони калію підтримують внутрішньоклітинний осмотичний тиск і беруть участь в регуляції кислотно-основного балансу.

Натрій також бере участь у передачі нервових імпульсів і всмоктуванні багатьох речовин, наприклад, деяких амінокислот і мінеральних речовин. Натрій майже повністю всмоктується з кишечника і виділяється з сечею. Діарея викликає серйозні проблеми з отриманням натрію, оскільки погіршується всмоктування, а втрата рідини посилюється.

Потреби корови в натрії особливо збільшуються в період найвищої продуктивності. Дефіцит натрію може знизити апетит, засвоєння протеїну і енергії, а також знизити плодючість. При нестачі калію в кормах тварини погано ростуть, з’являється збочений апетит і підвищена збудливість, спостерігаються розлади серцевої діяльності (аритмія, гіпотонія), порушуються функції печінки, нирок.

Найпоширенішими проблемами є занадто велика кількість калію і занадто мале споживання натрію. При надлишковому споживанні калію по відношенню до натрію можуть виникати проблеми з відтворенням.

Велика кількість калію — це часта проблема господарств, які застосовують сінаж. Звичайною є ситуація, коли показники калію в 3−4 рази перевищують потребу корови в ньому. Змінити співвідношення калію та натрію на практиці можна лише шляхом додавання натрію у вигляді кухонної солі.

Отже, в умовах інтенсивного виробництва молока важливою є профілактика метаболічних порушень, у тому числі зумовлених порушенням обміну макроелементів. Такої мети можливо досягти за умови забезпечення належних умов утримання, а також повноцінної годівлі високоякісними збалансованими кормами та використання додаткових мінеральних добавок.

Контроль за станом мінерального забезпечення худоби має включати періодичне визначення рівня макроелементів у загальнозмішаному раціоні та його компонентах. На особливу увагу заслуговують найбільш вразливі технологічні групи — корови у перехідний період та під час лактації, а також молодняк у періоди інтенсивного росту. Необхідно контролювати якість мінеральних добавок, щоб підтвердити їхню відповідність паспортним даним і запобігти використанню фальсифікованої продукції.

Іншим етапом оцінки мінерального обміну має бути визначення вмісту макроелементів в організмі. Для отримання об'єктивних даних застосовують біохімічний аналіз сироватки крові, який дає змогу визначити концентрацію окремих мінералів та оцінити їхній вплив на загальний стан організму. Біохімічний аналіз доцільно проводити на основних технологічних групах корів (ранній і пізній сухостій, новотільні, роздій та друга половина лактації) та молодняку (1, 3-, 6- і 12-місячного віку).

Фахівці Biosafety-Center ДДАЕУ мають ґрунтовний практичний досвід у діагностиці складних порушень мінерального та окремих видів обміну речовин у великої рогатої худоби. Ми пропонуємо комплексний підхід, який дозволяє не лише констатувати факт відхилень, а й точно встановити їхні етіологічні чинники — від незбалансованості раціону до прихованих патологій.

Наші послуги включають:

• біохімічний моніторинг — визначення концентрації макро- та мікроелементів, а також загального метаболічного профілю тварин;
• аналіз кормової бази — перевірка мінерального складу раціонів та верифікація якості добавок на відповідність заявленим показникам;
• персоналізований консалтинг — розробка рекомендацій щодо корекції годівлі та схем профілактики молочної лихоманки, пасовищної тетанії та остеодистрофії.

Завдяки сучасному лабораторному обладнанню та багаторічному досвіду на базі Дніпровського ДАЕУ, ми допомагаємо господарствам знизити витрати на лікування та підвищити рентабельність виробництва.

Запрошуємо до плідної співпраці задля здоров'я вашого стада та успіху вашого бізнесу!

www.biosafety-center.com

Тел.: +38 (095) 063-05-31; +38 (096) 093-03-76

                                      Email: plppm@ua.fm

У 2026 році плануємо випуск шести номерів журналу «Молоко і ферма» — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Читачі мають нагоду оформити передплату як друкованої, так і електронної версії журналу. Частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 (Viber); щодо розміщення рекламної інформації: 067 470 56 14.