Що пропонували торгові прилавки чверть століття назад? Відомі ще з радянських часів сири «Російський», «Костромський», «Буковинський», «Голландський», «Пошехонський», та й ті купити вдавалося не завжди. Сьогодні в достатку назв і смаків легко загубитися. Тверді, напівтверді, м’які, плавлені, з наповнювачами, зелені, рожеві, з мармуровим малюнком … Здається, що виробники випускають на ринок нові види мало не кожен місяць.

«Якщо в 2010 році ми мали 160 найменувань сирів, то сьогодні — понад 330, — повідомляє заступник директора з наукової роботи Інституту м’ясо-молочної промисловості Науково-практичного центру НАН з продовольства кандидат технічних наук Наталія Фурик. — На виробництво сиру сьогодні надходять до 30 відсотків від усієї виробленої молочної сировини. Це експортний товар, що формує разом з сиром до 40 відсотків валютної виручки від продажу молочних продуктів, тому сироваріння розвивається динамічно. З 2011 року виробництво зросло майже в 1,5 рази».

До 91 відсотка в обсязі виробництва займають тверді та напівтверді сири. Причому 80 відсотків з них — це традиційні сири голландської («Голландський», «Пошехонський», «Костромський» і ін.) і російської («Російський молодий», «Російський особливий», «Тільзітский») груп. Розвивається і нетрадиційний для білоруської молочної переробки напрямок — сири з пропіоновокислими бактеріями, з крупним рисунком і солодкуватим смаком. Те, що підприємства освоїли випуск «Маасдама», «Монтеррея» або «Столичного» — свого роду показник рівня розвитку молочної промисловості і сільського господарства. Адже ці сири досить примхливі, їх неможливо виготовити без якісної сировини і сучасного обладнання.

Підприємства Білорусі все активніше стали освоювати елітну групу зрілих сирів, які дозрівають в середньому 90 — 120 діб, а деякі навіть до двох років. «Пармезан», «Гройцер», «Тизенгауз», звичайно, не продукти масового споживання, але налагодити випуск цієї елітної продукції — завдання-максимум для будь-якого підприємства, вважає Наталія Фурик: «Вони коштують дорожче, за рахунок чого виграє економіка виробника. Але повинен бути чітко налагоджений технологічний процес: це і відбір відповідної сировини, і підтримка параметрів температури і вологості в камерах, де такі сири дозрівають».

На зовнішньому ринку такі сири розходяться на ура, стверджує начальник головного управління зовнішньоекономічної діяльності Мінсільгосппроду Олексій Богданов: «В 4,1 млрд доларів поставок продовольства на російський ринок в 2018 році 16,1 відсотка становили сири. Сьогодні це найпопулярніший наш продукт у сусідів, і його частка в продажах зросла вже до 18,9 відсотка».

На тверді сири особливий попит. Керівник одного з молочних заводів, зіткнувшись з проблемами реалізації традиційної продукції, зважився переобладнати сирний цех під витримані сири. Підприємство зробило продукт преміум-класу, за яким зараз шикуються черги. Почасти популярність таких сирів зумовлена ​​мінливою ​​культурою харчування на пострадянському просторі. Нині сир — це не тільки компонент бутерброда, його додають в різні страви, нарізають в якості закусок під напої…»

produkt.by