Про це розповіла Лідія Єршихіна з проекту ЄС «Географічні зазначення в Україні».

Є два випадки, коли виробники вирішують зареєструвати ГЗ: для захисту або для більш активного просування свого товару.

«В Україні агровиробникам логічно використовувати географічні зазначення для просування продукту», — вважає вона.

Сири, молочна продукція, риба, мед, вино, фрукти та інші продукти можуть стати об'єктом ГЗ.

Важливо підкреслити, що продукт має зв'язок із певною географічною територією. Як саме місце виробництва пов’язано з якістю товару, треба обґрунтувати в специфікації, зазначила Лідія Єршихіна.

Ініціатива щодо реєстрації ГЗ має йти від виробників, це добровільна справа. Заяву на реєстрацію необхідно подавати через профільну асоціацію.

Чинники, які спонукають до реєстрації ГЗ для продукту:

• затвердити якість і унікальність українського товару;

• зберегти традиції;

• отримати довіру українського споживача;

• підвищити конкурентоздатність;

• здобути визнання на міжнародному ринку;

• збільшити прибутки;

• підвищити туристичну привабливість регіону.

Важливим принципом ГЗ є простежуваність.

«Географічне зазначення реєструється безстроково і не вимагає перереєстрації, — наголосила Лідія Єршихіна. — В Євросоюзі його також не потрібно перереєстровувати в разі, якщо вже є національна реєстрація».

На відміну від торгової марки, ГЗ є об'єктивним і стабільним, додала експерт.

agrotimes